Автостопом до Білорусі (фото)

Ідея поїхати у Мінськ виникла давно, але остаточно визріла після того, як збірна ганебно програла французам (а в перемогу над Англією в останньому матчі я не вірив).

Моїй мандрівці частково посприяло те, що чоловік моєї одногрупниці саме їхав за маршрутом Черкаси-Бровари-Мінськ та те, що у мого вітчима є однокласник, який мешкає під Мінськом.

Отже, наступного дня після “зливи у Донецьку” Стас підібрав мене на броварській об’їзній. Близько 22 години наша фура стояла у черзі на пункті пропуску Нові Яриловичі. Коротко про побут водіїв вантажівок на кордоні: вони сплять, їдять та вживають алкоголь у помірних дозах.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 8 цікавих місць на карті Північної Кореї

Я мав надію, що кордон ми минемо швидко, але склалося інакше. Лише о 7-30 наступного дня ми пройшли всі митні процедури і, здавалося б, що вже в обід я міг шпацираваць (прогулюватися – біл.) по Мінську, але виявилось у РБ існує температурний режим для вантажівок – з 8 по 20 годину. Тому я чемно попрощався із Стасом і почав “голосувати”. І, як не дивно, застопив вантажівку, але водій перевозив ласощі, тому на нього температурний режим не поширювався.

По дорозі до Мінська побачив ось такий світлофор, який живиться сонячною енергією

Сім’я, яка мене приймала, одразу попередила, що у РБ організованої злочиності немає – її місце зайняла держава.

Оглядини Мінська я розпочав вже наступного дня.

Тоталітарний режим достатньо познущався з білорусів. Одним з прикладів є зміна назви столиці на русифіковану: у 1939 році був Мєнск, став Мінськ. У 1991 р. міськрада розглядала питання про повернення історичної назви, але ця постанова не набрала потрібної кількості голосів. Назвою Мєнск користуються лише опозиціонери. Також є хороша пісня гурту N.R.M. Miensk – Minsk про поєднання двох ідентичностей (радянської і білоруської) у мешканців столиці.

Вароты Менска (фото зроблене зі сторони залізничного вокзалу)

Касьцёл Сьв. Сымона і Алены (Чырвоны касцёл)

Ратуша

Магдебурське право надане Мінську у 1499 році, ратуша була побудована у 1600 і слугувала місту у різних цілях, доки цар Нікалай I не видав особистий наказ зруйнувати ратушу (для того, щоб не нагадувала про колишнє заможне і вільне життя). У 1857 році будівля була знесена. З кінця ХХ століття обговорювалися проекти по її відновленню, і у 2003 була побудована наближена до оригіналу копія.

Доказ ментовського режиму (фото зроблене біля пам’ятника афганцям у самому серці столиці)

Тэатар опэры і балету

На третій день перебування у Білорусі я вирушив на південний захід побачити перлини республіки Мір і Нясвіж.

З Мінська до Міру дістався рейсовим автобусом.

Серед усіх замків, що я бачив, Мірський – найкрасивіший та найпотужніший

Внутрішній дворик

Відрізок у 30 км між Міром і Нясвіжем долав автостопом. У першій машині їхав у компанії енергетиків майже пенсійного віку. На словах вони заздрили українцям, що ми маємо більше свободи, а коли виникають масові протести, то небайдужі допомагають їжею та теплим одягом.

За їхніми словами, якщо вийти на протест у Білорусі, то у найкращому випадку тебе звільнять, а у найгіршому – зітруть твоє ім’я з усіх списків і реєстрів, ніби ти і не народжувався.

Далі ми почали сперечатися чий президент тупіший, мої опоненти перемогли (все ж таки Лукашенко за 18 років зміг більше “відзначитися”, ніж Янукович за 2,5)

Нясвіж – охайне і доглянуте невеличке містечко (14 тис. жителів). Узагальнена думка про Нясвіжський замок: у ньому зробили не реставрацію, а євроремонт (занадто яскраві кольори, забагато лоску, між іншим, ЮНЕСКО був незадолено результатами реставрації і спочатку не хотіли включати цей замок ло списку світової культурної спадщини).

До золотого вересня 1939 року цей замок належав князям Радзівілам. До нашого часу дожила 95-річна княжна, яка мешкала тут до 1935 року і допомагала майстрам у реставрації родинного маєтку.

Найстаріша ратуша РБ знаходиться у Нясвіжі

На четвертий день попрощався із Білоруссю. У загальному вагоні доїхав до Гомеля (15 грн, 300 км, між іншим, загальний вагон на Беларускій чагунці – це не вонючий український плацкарт, а охайний вагон із сидячими місцями на зразок комфортабельної електрички).

З Гомеля до Нової Гути (останнє село перед кордоном) добрався автобусом. Пункти пропуску проходив пішки і на свою голову зустрів найтупішого українського прикордонника.

Даю йому свій паспорт, відкриває першу сторінку, питає “Укра`инец?”. І лише однією реплікою він зробив кілька помилок:

1. Ясно, що українець, тризуб на паспорті для кого намальований?

2. Звертався до мене не державною мовою.

3. Ну якщо вже ти говориш російською, то став правильно наголоси: украи`нец, а не укра`инец.

Вирішив не скандалити, через що зараз себе картаю. Машину на Київ чекав недовго. Водій – досить цікавий персонаж – росіянин, який народився у Білорусі, а нині мешкає у Латвії, всю дорогу розповідав про несправедливість, яка панує у Європейській Унії, та про свій алкоголізм.

Оригінал: brodiahy.org.ua