Про "святкування" Голодомору
"Кожен охочий міг скуштувати хлібці з каштанів та насіння кропу, жолуді з корою дуба, які подрібнювалися і вимішувалися у воді з невеликою кількістю борошна, кору дуба з льоном, до якої додавали запарену ромашку, маленьку жменьку кукурудзяної крупи та кропив’яний корж". звідси
або
"Кожен, хто погодився взяти участь в цій акції, бере на себе добровільне зобов’язання суворого посту, без вживання страви, впродовж 33 годин (з 7.00 год. 23 листопада 2012 року до 16.00 год. 24 листопада 2012 року). Це буде своєрідною особистою жертвою кожного з нас на спомин душі невинно загиблих від голоду 33-го року. Дуже важливо аби ця жертва була свідомою, а не механічною. До участі в цьому заході запрошуються виключно особи, які досягли 18-ти річного віку й не мають медичних протипоказань щодо такого добровільного голодування". звідси
або
"Охочі зможуть не лише долучитися гривнею, але й одночасно наповнити величезні прозорі колби зернами пшениці. Із зібраного зерна згодом спечуть хліб як символ колективної пам’яті, який розділять та роздадуть між усіма учасниками жалобних заходів 24 листопада". звідси
* це вже голодомор головного мозку. Які страви? Яке випечення хлібу? Який пост на 33 години? Нащо стільки блюзнірства, патосу, претензій і вип’ячування себе навколо трагедії? Де в цих "акціях" шана до померлих? В чому сенс? Померлі - померли. Мало в нас приводів поносити траур?
Я собі уявляю, як раз на рік гебреї вшановують жертв Голокосту ритуальним спаленням померлих у печах, частковою асфіксією в газових камерах (до участі в цьому заході запрошуються виключно особи, які досягли 18-ти річного віку й не мають медичних протипоказань) і майстер-класами з виготовлення шкіряних абажурів. Якщо що, перебільшення незначне - оно згадайте, як у Пхукеті святкують Вегетаріянський фестиваль.
24-го на моєму вікні горітиме свічка. Я нічого не забув. Просто не пишаюся, як не пишаюся "героями" Крут, скажімо. Пишатися треба досягненнями, а поразки просто пам’ятати.
Оригінал: strng.org
