Чому глобальна економіка зазнає дефляції
Я вважаю, що більш вірогідним є настання хронічної дефляції. Цілком зрозумілими є очікування людей щодо зростання цін. Насправді більшість людей у своєму щоденному житті стикаються в основному з інфляцією. Останній значущий епізод дефляції відбувся в 1930 –их роках. Крім того, саме у той час США востаннє перебували у стані миру. Дефляція – це явище, що супровуджує мирні часи.
Інфляційні періоди в економіці США в основному припадають на воєнні часи в історії країни. Це стосується не тільки випадків збройних конфліктів, але й періоду Холодної війни і війни з бідністю. У ці періоди величезні перевитрати коштів з боку федерального уряду поєднуються із успішним розвитком приватної економіки. На сьогодні ми не спостерігаємо цих умов. Більш того, урядове стимулювання не може компенсувати слабкість приватного сектора економіки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Три міфи, які підтримують економічну кризу
За 95 років воєнних дій з 1749 року зростання цін збільшувалося в середньому на 5,7%. За 168 мирних років ціни впали в середньому на 1,2% в рік. США згортають війни в Іраку та Афганістані, ми спостерігаємо зниження витрат на оборону – тому, швидше за все, ми будемо свідками домінування в економіці типових умов мирного часу.
Крім того, ми, як правило, керуємось деякими упередженнями, які затуманюють наше розуміння інфляції. Коли ми спостерігаємо зростання цін, то вважаємо, що відбувається інфляція, однак, низьку ціну ми вважаємо результатом наших здібностей вести торгові переговори і торгуватися.
Ціни на споживчі товари
Фото: cbc.ca
Насправді, з початку 1980-х років ми спостерігаємо зниження темпів інфляції. Дійсно, індекс споживчих цін знизився в листопаді і грудні і не змінився в січні. Вартість життя в США виросла на 0,7% в лютому, - вперше за останні чотири місяці і найбільше з червня 2009 року. Тим не менш, продовжується зниження інфляційних очікувань, яке стабільно спостерігається в останні 10 років.
Deleveraging (скорочення частки позикових коштів): якби ми жили у нормальній економіці, ми б давно уже переживали період хронічної дефляції. Однак, у нашій глобальній економіці переважають процеси скорочення частки позикових коштів у приватному секторі і фінансових інститутах. Ці дії пригнічують користь від програм стимулювання економіки, які застосовуються, починаючи із 2007 року. Незважаючи на всі заходи уряду, Великобританія перебуває в рецесії. Подібне спостерігається також у єврозоні. Сповільнилося зростання валового внутрішнього продукту в Китаї. Для США передбачають лише 0,1% приросту реального річного ВВП на четвертий квартал 2012 року.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Фінансовий колапс: 10 кроків на шляху до відновлення
Ліквідність, яку створюють центральні банки, є крихітною в порівнянні з руйнівними наслідками, викликаними скороченням частки позикових коштів у фінансовому секторі. Зниження обсягів сек'юритизації є лише одним аспектом цього скорочення. Банки ліквідують або намагаються суттєво списати свої позабалансові позикові ризики. Уряди збільшують вимоги щодо капіталізації, у той час як банки намагаються скинути активи, щоб покращити пропорції наявного капіталу.
Збільшення заощаджень: відсоток побутових заощаджень у США впав до 1% в 2005 році із 12% на початку 1980-х років. Це зниження приблизно наполовину процентного пункту в рік означає, що споживчі витрати зростали в середньому на близько половину відсотка швидше, ніж ВВП. Імпорт США керував зростанням азійських та інших експортно-орієнтованих економік.
Зараз американців змушують більше економити. По-перше, через волатильність на ринку акцій з 2000 року, а особливо з 2008 року, адже тепер існує менше довіри до акційних портфелів, які повинні замінити заощадження, коли справа доходить до фінансування вищої освіти для їх дітей і власного пенсійного забезпечення. Активи на нерухомість, що колись використовулись для фінансування збільшення витрат, не є більше доступними через падіння цін на нерухомість. Невпевненість в отриманні роботи заохочує заощадження на непередбачені витрати.
Темпи заощаджень
Фото: AFP
У найближчі роки я очікую, що піввідсоткове річне падіння темпів заощаджень буде замінено на одновідсотковий щорічний приріст заощаджень. Це уріже 1,5-відсотковий прибуток на споживчі витрати, а також зростання ВВП, після врахування ефекту мультиплікатора. Це саме по собі зменшить сукупне зростання до 2,2% в порівнянні з 3,7% щорічного зростання в період з 1982 по 2000 рік.
Інші дефляційні сили: народжуваність спостерігається нижче рівня відтворення в 2,1 в більшості промислово розвинених країн світу. Крім того, населення в усьому світі старіє. У результаті, співвідношення людей працездатного віку до загальної чисельності населення скоротиться, що неодмінно уповільнить темпи економічного зростання. Неякісні стандарти щодо освіти, особливо в США, перешкоджають зростанню продуктивності праці, приросту зайнятості та економічному прогресу. Замість інвестицій в освіту, галузь наукових досліджень і підвищення продуктивності праці, акцент був зроблений на споживчі витрати, житлові і фінансові активи, які неспроможні суттєво підвищити продуктивність і можуть навіть скоротити зростання економіки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Середній клас становитиме 3 млрд населення Землі до 2050 року
Дефляція є також результатом величезного розриву між щорічним реальним зростанням ВВП у США і потенціалом довгострокового зростання. Надлишкова пропозиція є основною причиною дефляції. Зниження реальних середніх доходів сімей, навіть у період відновлення економіки, пригнічує можливості їх споживчих витрат. Те ж саме стосується поляризації доходів, адже громадяни із високими доходами мають менше шансів витрачати свої гроші, ніж люди з більш низькими доходами.
За даними опитування щодо споживчих фінансів Федеральної резервної системи, реальна середня чиста вартість активів упала на 39% з 2007 по 2010 рік, проте поляризація доходів спричинила падіння середнього показника тільки на 20%.
Застосування процесів протекціонізму також уповільнює зростання світової економіки. Недавнє опитування 3 тис керівників компаній в 25 країнах на замовлення General Electric Co (GE) показало, що 71% із них хотіли би, щоб уряди захищали і заохочували вітчизняні інновації. Глобальні угоди із лібералізації торгівлі в значній мірі були замінені двосторонніми угодами і договорами у галузі запровадження вузьких екологічно чистих технологій та в інших галузях економіки.
Політика конкурентної девальвації
Фото: neftegaz.ru
Так звана конкурентна девальвація зараз представляє собою серйозну загрозу для глобального зростання і співпраці, що показали дії нового уряду прем'єр-міністра Японії Сіндзо Абе.
У періоди тривалого економічного страждання, зокрема під час глобальної рецесії 2007-2009 років і подальшого незначного відновлення економіки, політика міжнародного співробітництва поступилася політиці "кожна нація-для-себе", що дуже часто набуває форми протекціонізму. Сьогодні багато країн проводять політику конкурентної девальвації для стимулювання експорту через здешевлення власної валюти або перешкоджання імпорту.
Коли всі народи починають звертатися до конкурентоспроможної девальвації, вони всі втрачають, тому що порушуються процеси зовнішньої торгівлі і зменшується загалом економічний ріст країни. Але це не заважає країнам й надалі робити спроби отримати перевагу для себе. Більшість країн в кінцевому підсумку зупиняються на девальвації по відношенню до світової валюти - долара США.
Дефляція цін на сировину: Загалом, ціни на товари падають з початку 2011 року. Вони продовжуватимуть падати, особливо якщо постійна близькосхідна криза призведе до чергового зростання цін на нафту. Ціни на промислову сировину повинні ще більше впасти через зростання обсягів запасів. Після пов'язаного із посухою зростання цін на зерно, фермери в США та в інших країнах садитимуть більше, відповідно можна буде очікувати рекордних врожаїв у 2013 році, звичайно, якщо цьому не завадить погода. Це може допомогти пояснити недавнє падіння цін на зерно.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому середній клас прийняв на себе найбільший удар
Що стосується нафти, то я вважаю, що прихильники "пікових цін на нафту" далекі від песимізму. Високі ціни передбачають збільшення поставок. Технологічні вдосконалення полегшують справу розвідки нових родовищ та збільшення видобутку копалин із існуючих. Гідравлічний розрив пласта та інші нові технології, призначені для видобутку природного газу із сланців, збільшили пропозицію і знизили ціни.
Дефляція заробітної плати і доходів: тривале зниження купівельної спроможності, що відбувається через скорочення реальної заробітної плати та реальних доходів, також відчутно впливає на ціни. Номінальна заробітна плата теж падає. Для приблизно третини з тих, хто знаходить нову роботу після періоду шестимісячного безробіття або більше, на новій роботі платитимуть менше, ніж на попередній. В першу чергу це відбувається через економічний спад і слабке відновлення, що скоротили попит на працю.
Глобалізація, яка переміщує виробництво до більш дешевих країн, також відіграє у цьому свою роль. Крім того, американські компанії використовують скорочення витрат для збільшення прибутків, замість того, щоб використовувати політику ціноутворення і зростання обсягів продажів.
Робоча сила
Фото: internationalist.org
Відчутний тиск на компенсаційні заходи виробництва призводить до швидкої ерозії профспілкової діяльності. У 2012 році профспілки втратили 400 тисяч своїх членів, або на 2,7%, а їх представництво у складі робочої сили впало до 9,3% - з 9,6% в 2011 році і більш ніж на 25% у порівнянні з 1960–ми роками. У приватному секторі економіки представництво профспілок впало до 6,3%, а найбільше падіння відбулося у галузях промислового виробництва і будівництва.
Все більше штатів приймають трудові закони, які дозволяють працівникам відмовитися від сплати профспілкових членських внесків. У минулому році наймані працівники приватного сектора у штатах із відповідними трудовими законодавствами заробили на 9,8% менше, ніж працівники в інших штатах. Оплата праці на виробництві у штаті, де діє відповідний закон, є на 7,4% меншою. З іншого боку, кількість робочих місць в таких штатах зросла на 4,9% за останні три роки, в порівнянні з 3,9% в штатах, де профспілковий рух зберігає більший вплив на економіку.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 10 бульбашок, здатних знищити капіталізм
Муніципальна влада перебуває під тиском, що вимагає скорочення витрат. Місцевий збір податків страждає через попередні проблеми із оцінюванням вартості власності та податків, на які припадає 79% доходів. Державні податкові органи змогли відродитися завдяки збільшенню ставок корпоративних і особистих податків на прибуток і на податки з продажів. Тим не менш, багато штатів стикаються з проблемами дефіциту бюджету через залишкові ефекти від федерального стимулювання, що приймалося в 2009 році, яке використали для інфраструктурних проектів і на збереження робочих місць вчителів. Крім того, надмірно зростають витрати Medicaid для кожного штату, і закінчується термін дії тимчасових податків, запроваджених в період спаду. Недофінансування пенсійних фондів також підживлює скорочення державних і муніципальних бюджетів.
У відповідь на це у багатьох штатах продовжують скорочувати витрати і робочі місця. Витрати на оплату праці, на які припадає половина видатків державного і місцевого значення, стають мішенню через їх загальний розмір і тому, що державним службовцям виплачується на 44% більше, ніж в середньому працівникам приватного сектора: 32% від заробітної плати і 71% у якості винагород за одну годину роботи. З точки зору доходу, це означає, що втрата двох робочих місць у державному та місцевому секторі працевлаштування еквівалентна майже трьом звільненням в приватному секторі.
Оригінал: Bloomberg
Переклад: iPress.ua
