Чому Євросоюз має рацію у ситуації з Кіпром

Реакція на запропоновану Європейським Союзом угоду про надання допомоги Кіпру пройшла шлях від початкового шоку до передбачуваного засудження.

"Європа провалює порятунок ще одного члена єврозони", - звучав заголовок у редакційній статті The Financial Times.

"Європейці, здається, повісили неонову вивіску з написом грецькою та італійською: "Час забрати депозити з ваших банків!" - написав у своєму блозі Пол Кругман, економіст та колумніст The New York Times.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Оподаткування банківських вкладів: кіпріотський прецедент

Як відомо, угода передбачає підвищення податків заднім числом: одноразовий податок на депозити усіх, хто має рахунки у кіпрських банках - як кіпріотів, так й іноземців - що має на меті зібрати 5,8 млрд євро з необхідних для порятунку Кіпру 17 млрд євро. Гіпер-алармістський сценарій пан'європейської банківської паніки є завжди можливим, але до обіду понеділка навіть знервовані фондові ринки Європи почали заспокоюватися, коли представники ЄС наполягли, що угода з Кіпром має винятковий характер.

Фото: mfa.gov.cy

Насправді є дві вагомі причини, чому ЄС фактично має рацію у цій ситуації. По-перше, Кіпр протягом останніх років посідав високе місце у міжнародному рейтингу непрозорих юрисдикцій з пільговим оподаткуванням, оскільки у 1990-х роках почав відігравати роль провідного офшорного банківського центру для росіян. Під дедалі сильнішим міжнародним тиском, а також для того, щоб вступити до ЄС у 2004 році, Кіпр врешті-решт скасував свій офшорний пільговий режим оподаткування для нерезидентів, оголосивши про перехід до оподаткування виключно резидентів з більш-менш ясним наглядом за останніми.

Тим не менш, підозри щодо кіпрських банків залишаються. Як повідомляє тижневик Der Spiegel, у листопаді минулого року німецька розвідка начебто попередила, що будь-які гроші, виділені ЄС на допомогу Кіпру, можуть опинитися просто у кишенях російських олігархів. Німецька розвідка оцінила кількість російських грошей у кіпрських банках у 26 млрд доларів - у значно більшу суму, ніж потрібна Кіпрові від ЄС допомога.

І дійсно, один лише російський підприємець, Дмітрій Риболовлєв, володіє майже 10% акцій Банку Кіпру, найбільшого на острові. (Банк Кіпру є також одним з двох банків, проблемні кредити яких, видані Греції, викликали саму кризу.) Кіпр залишається у "сірому" списку Організації з економічного співробітництва та розвитку серед країн, які досягли успіху у дотриманні міжнародних стандартів, але ще не є ідеально чистими. (Те саме стосується Люксембургу, який був єдиною країною, що підтримувала заперечення Кіпру на переговори під час цього вікенду).

Дмітрій Риболовлєв володіє майже 10% акцій Банку Кіпру. Фото: rospres.com

У цих умовах просто виписати Кіпру чек на суму, еквівалентну більше ніж половині його річного ВВП, без будь-яких умов було б з політичної точки зору безглуздо. Франція та Німеччина протягом багатьох років нарікали на ризики, що випливають від офшорних зон з пільговим режимом оподаткування, і підштовхували своїх партнерів у всьому світі на самітах G8, G20 та інших зустрічах до припинення зловживань і несумлінної конкуренції податкових режимів.

Про поняття "моральний ризик" було багато сказано під час фінансової кризи 2007-2008 років, хоча, зрештою, покараних було мало. Але не просити самих кіпріотів зробити власний внесок у свій порятунок означало б відмову від суворого курсу на знищення офшорних зон та того, що лідери Франції та Німеччини називають необхідністю "моралізації" фінансів.

Дійсно, раптом продемонструвавши, що навіть улюблені офшорні зони не є на 100% безпечними, ЄС, можливо, зробив велику послугу усій сфері міжнародних фінансів.

Друга причина, чому варто підтримати точку зору ЄС, стосується більше економічних проблем, ніж морального зобов'язання. Якби ви запитали ірландців, іспанців або греків у 2008 році, чи воліють вони прийняти на свої гаманці раптовий одноразовий удар для подолання національних банківських криз, або ж, як сталося де-факто, прожити 5 років в умовах важкої рецесії з високим безробіттям, підвищення податків, скорочення видатків на соціальний захист та загального зубожіння, відповідь могла б не бути однозначною.

Ісландія дозволила своїм банкам збанкрутувати. Фото: internationalimperatives.wordpress.com

Це не той вибір, який кому-небудь сподобалося б робити, а Кіпру, звичайно, не пропонують ніякого вибору. Але є один цікавий прецедент з коротким та раптовим шоком: Ісландія. Її залишила вмирати решта Європи після того, як банки в країні збанкрутували у 2008 році, забравши зі собою депозити багатьох громадян Великобританії та Нідерландів, які поклали свої гроші на ісландські онлайн-рахунки.

Проте, на відміну від Ірландії або Греції, ісландці не націоналізовували свої банки за бюджетні гроші, витрату яких вони потім намагалися компенсувати за рахунок підвищення податків або скорочення видатків на соціальні потреби; вони просто дозволити їм збанкрутувати.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому ісландці задоволені скороченням пенсій удвічі

Президент Ісландії Олафур Рагнар Грімссон в інтерв'ю французькому інтернет-виданню Rue89 наводить іншу відмінність від стратегії суворої ощадності єврозони: "Ми усвідомили, що ця криза була не просто економічною та фінансовою, але й глибоко політичною, правовою кризою та кризою демократії". У підсумку: банкірів та політиків притягують до кримінальної відповідальності, а Ісландія прийняла цілий пакет законів, надавши повноваження спеціальному прокурору провести розслідування, чому країна взагалі опинилася у такій кризі.

Населення Кіпру приблизно утричі більше, ніж населення Ісландії. Але щойно паніка навколо банківських депозитів стихне, кіпріоти можуть поглянути уважніше на причини кризи, так само як це досі роблять ісландці.

Важливим запитанням, на яке кіпріоти повинні знайти для себе відповідь є - чому, незважаючи на залучення десятків мільярдів євро від росіян та інших інвесторів, суми, що запросто перевищують ВВП острова, кіпрські банки перебувають у такому жахливому стані, що вони мало не потягнули за собою на дно всю країну. Можливо, урок полягає у тому, що роль офшорного банківського центру зовсім не виправдовує себе для Кіпру. А якщо це дійсно так, то політика ЄС, що привела до цього усвідомлення, матиме більш ніж корисний ефект.

Оригінал: Reuters

Переклад: iPress.ua