Чимало українських бізнесменів звикли давати по 2-3 інтерв'ю в рік. А ви ж не надто публічна особа. Чому?
Багато українських бізнесменів взагалі не дають інтерв’ю.
Коли ти займаєшся справою яку любиш, то не вистачає часу навіть на бізнес та сім’ю. Тим паче на інтерв'ю!
У кого бізнес вимагає іміджевих заходів, хто вже достатньо заробив і хоче поділитись досвідом, хто шляхом публічності страхує себе від нападів чиновників або рейдерства, той постійно підтримує свій імідж в інформаційному полі. Декому ж публічність просто подобається.
Якщо, наприклад, ми говоримо про наш клінінговий бізнес (група компаній "Клінінг Про") то наших клієнтів та потенційних клієнтів в Україні є достатньо мало, їх можна всіх перерахувати поіменно. Ринок бізнесу в Україні є достатньо невеликим. Це фактично близько 500-700 компаній, які залучають по аутсорсінгу в нашій галузі компанії. І як на всіх ринках, усі всіх знають. Принаймні, основних гравців. Тому, нам не потрібно залучати клієнтів таким шляхом, а слід працювати у цільовому сегменті. На жаль, не на все вистачає часу.
Розкажіть про свій бізнес. З чого почалась ваша бізнес-кар’єра?
Знаєте, зараз дуже модно розповідати різні теорії про успіх великих бізнесменів, про 10 тисяч дослідів Едісона перед створенням лампи і таке інше. Інша течія в бізнесі розповідає про збиті британські літаки, і правильність оцінки успіху по тих літаках, які не повернулись на аеродром.
Моя ж позиція така, що бізнес це усе життя. Яким би геніальним не був Едісон, але якби він народився в Україні 100 років тому, я більш ніж впевнений, що ми ніколи про нього б не почули. Яким би геніальним не був Стівен Джобс, але якби він не зустрівся із Стівом Возняком, не було б Apple. І якби той самий Стів Джобс жив в Україні, то він точно не міг би подзвонити до генерального директора якоїсь великої компанії типу HP у США, щоб попросити якісь радіодеталі.
Тобто значення має все: де ви народились, в який час, хто ваша родина, сім'я, оточення, освіта, контакти, мода, виклики вашого часу і т. д. Хтось інвестує в бізнес 50 тисяч доларів і за рік заробляє 1 мільйон, а хтось заробляє тільки 80 тисяч. Перший - це зірка бізнесу, яких дуже мало. У обставини були найоптимальніші. Але 99,9% бізнесменів - інші. Тому, саме ці інші для мене цікавіші. Ті, хто заробляє з 50 тисяч за рік 80 чи 100.
Моя ж кар'єра як бізнесмена розпочалась після роботи у консалтинговій компанії, де я здобув чимало знань у різних галузях економіки. У 2003 році я мав невеличкий бізнес по агентських послугах по наданню споживчих кредитів, потім виникла ідея клінінгу. В 2006 році я вирішив повернутись до неї, прочитавши статтю у журналі "Бізнес" про нову ідею для України – клінінгова компанія. Окрім того, я побачив як цей бізнес розвивається у сусідній Польщі. Так, у 2006 році я заснував компанію "Клінінг Про" і у нас працювало 12 чоловік. І виявилось, що ідея була правильна, бо у 2008 році в нас працювало вже близько 300 чоловік.
Фото: cleaning-pro.com.ua
Хтось допомагав капіталом, порадами?
На початку створення компанії мені допомагали консультанти з ЄБРР. Майже два роки моїм консультантом був, уже покійний, на жаль, Білл Герленд Bill Garland, який перед тим як вийти на пенсію, мав клінінгову компанію, що обслуговувала Пентагон та Бібліотеку Конгресу США. Також, працював у нашій групі на старті екс-директор Unilever у Північній Америці – Пітер Джонс Peter Johns. За програмою Уряду Нідерландів нас консультував екс-директор однієї з найбільших клінінгових компаній у Європі – Корнеліус Майдендорп, з яким ми підтримуємо контакти ще й до сьогодні. Це колосальний досвід роботи та спілкування з такими людьми. А капітал - це завжди вторинне.
Де шукали своїх перших клієнтів? Чи вони самі знаходили вас?
Перші клієнти завжди знаходились у колі знайомих. У мене ніколи не було проблем знайомитись. Я це роблю постійно: в літаку, в аеропорту, у потязі, де завгодно. У мене були такі випадки, коли я знайомився з кимось і давав свою візитку, а людина уже каже: "О, а я вже бачив таку жовту візитку" (сміється).
Наскільки важливим був маркетинг на етапі зародження?
Маркетинг важливий завжди, на будь якому етапі. Я завжди говорю підлеглим: за великі гроші зробити гарний продукт може багато хто, а за відсутності бюджету тільки справжні професіонали. Реальні, прості та успішні речі створювати набагато складніше, аніж просто видимість роботи.
Життя та бізнес складається з великої кільості простих, звичайних, інколи нудних речей. Але якщо ти любиш те, що робиш і доводиш свої справи до кінця, то несподівано отримуєш саме те на що очікував. Це бонус який приходить сам по собі.
Який рівень конкуренції на клініговому ринку? Чи змінилась ситуація за останні декілька років?
Глобально ринок за кілька років суттєво не змінився. Основні гравці які були 5-7 років тому, так і залишились. 5-6 компаній контролює десь 80% ринку. Найбільша біда в тому, що об'єм ринку клінінгу в Україні дуже маленький. І звичайно падіння економіки відбилось.
Оборот всього ринку клінінгу в Україні співрозмірний з оборотом одного великого супермаркету, наприклад "Ашану" чи "Епіцентру". І рентабельність в клінінгу нижча, зазвичай це приблизно 7-10% а не 35-40% як у супермаркетах.
Зазвичай, наші працівники, це найбідніші люди. Хто йде працювати прибиральником? Звичайно, сьогодні можна висловлювати гучні гасла про підняття мінімальної зарплати, розповідати, що роботодавці не хочуть платити, але вся проблема не у розмірі заробітної платні, і не в роботодавцях, а в ринку та в економіці.
Мінімальна зарплата піднімається лише для виборів та втримання державних службовців. Якщо, наприклад, у Польщі піднімають розмір мінімальної зарплатні на 10%, то за минулий рік було зростання економіки на 12 чи 15%, тобто тут присутня якась логіка в діях. Тому, якщо супермаркет розглядає питання, як заробити і вижити, а не думати про конкуренцію та чистоту як один з елементів, то платить стільки скільки може собі дозволити.
Суттєво додалась за останні два роки кількість державних закупівель у нашій галузі. Але наша "рідна корупція" та апетит чиновників поборює усі можливі прояви конкуренції. Два роки тому, чомусь створилось кілька компаній які працювали на цьому ринку виключно як схемні.
Для прикладу, наведу дві ситуації:
Перша. Міністерство Екології та природних ресурсів. У минулому році наша компанія виграла тендер на прибирання корпусу цього міністерства до кінця 2017 року. Наша ціна була більш ніж на 300 тисяч гривень менша, аніж в найближчого конкурента. Але чиновники знайшли одну орфографічну помилку і відхили нашу пропозицію. Відповідно, тепер ми, як платники податків переплачуємо за це прибирання у міністерстві на 300 тисяч гривень більше. Чому? Ми подали в суд на рішення тендерного комітету ще у 2017 році. І тут найцікавіше. Судове засідання призначають на травень 2018 року! А потім переносять на серпень 2018 року, тому що тепер не знають яке ж їм рішення прийняти. А чому не на 2058?
Або інший випадок. Зявляється низка "компаній-метеликів" (один фактичний власник колишній депутат "Партії регіонів"), які не мають у штаті жодного працівника, жодного дозволу і починає вигравати один за одним усі державні тендери за явно завищеними цінами. Усі документи підроблені. Це досить легко перевірити через Пенсійний фонд або ДФС про наявність виробничих можливостей, але так буде більший "відкат".
Сподіваюсь все ж, що система Prozorro буде вдосконалена і реальну оцінку документів будуть проводити до проведення торгів, а не після.
Читайте також: Сергій Козолуп: про перші зароблені гроші, "важкі часи" і найбільшу цінність в бізнесі
