Українська економіка продовжує стрімко скочуватися в прірву, Сім’я Віктора Януковича продовжує монополізувати країну, тотально знищуючи останні прояви конкуренції, соціальне напруження зростає, починаються локальні бунти… Влада при цьому апатично посміхається, запевняючи: "Все ОК, стабілізація і покращення на підході". А що ж робить опозиція? А опозиція блокує трибуну, вимагаючи… свободи для Юлії Тимошенко.
"Блокування, звичайно, не найкращий метод роботи у Верховній Раді, але – найефективніший. Нам вдалося домогтися свого. Завтра будемо розглядати питання про декриміналізацію статей Кримінального кодексу, за якими засуджені Тимошенко і Луценко. Хочеться, щоб вони були на свободі і українці позбавилися ганьби "поліцейської" держави. Сумніваюся, що більшість на це піде. Вони розуміють: ТИМОШЕНКО НА ВОЛІ – КІНЕЦЬ РЕЖИМУ ЯНУКОВИЧА!", – патетично пише на своїй сторінці у ФБ молодий депутат ВР Михайло Хміль.
Приблизно так думають не лише екзальтовані нардепи від ОО, але й значно розумніші та досвідченіші люди. Так, напередодні Нового року один з найавторитетніших українських журналістів Віталій Портников написав у статті для iPress.ua таке: "Якщо на момент виборів Юлія Тимошенко залишатиметься у в’язниці, президентські вибори стануть просто плебісцитом по довірі до "батька нації" Віктора Януковича".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Віталій Портников. Як перемогти Януковича.
Що цікаво, у цьому ж переконані й у таборі влади. В іншому випадку Віктор Янукович давно "обміняв" би Тимошенко на, скажімо, Зону вільної торгівлі з ЄС. Благо, європейці постійно натякають на подібну схему. Але попри те, що ЗСТ з ЄС, як і угода про Асоціацію, справді потрібна самому гаранту та основним групам впливу навколо нього, Тимошенко із "Качанівки" до 2015 року не випустять.
Наскільки правильною є теза про те, що "лише Тимошенко може перемогти Януковича"? Якщо послуговуватися останнім опитуванням Центру Разумкова та "Демініціатив", то станом на кінець 2012 року навіть Тимошенко у другому турі є під великим питанням. Більш ймовірно (з позиції дня сьогоднішнього), що у фіналі виборів 2015 зійдуться Янукович та Кличко. Зрозуміло, не надто коректно робити якісь категоричні висновки за два роки до виборів, та все ж.
І кожен день перебування Тимошенко у в’язниці аж ніяк не збільшує її шанси на перемогу у 2015 році. "Сумна правда життя полягає в тому, що суспільство починає втрачати Тимошенко з фокусу уваги, – справедливо зауважує у своєму блозі журналіст "Української правди" Сергій Лещенко. – Якщо до виборів вона так чи інакше щодня була в інформаційному просторі, то після обрання нового парламенту якщо про неї згадають раз на тиждень – то вже добре. Відбулася втома від Тимошенко плюс реальна втрата впливу на політику через появу нових гравців на опозиційному полі – Яценюк зі своєю групою підтримки, УДАР і особливо "Свобода".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Побачення з Юрієм Луценком
Та давайте уявимо собі ситуацію: стається щось незбагненне: Тимошенко до 2015 року опиняється на волі, бере участь у президентських перегонах і перемагає. Юля – президент!
З в’язниці виходить Юрій Луценко і можливо навіть повертається у крісло міністра внутрішніх справ. Усі кримінальні справи проти нинішніх представників опозиції припинені, Віктор Янукович спішно залишає країну, а Межигір’я першим президентським указом перетворено на табір відпочинку для дітей-сиріт. Борис Колесников виїхати не встигає і його арештовують за "Хюндаї" під улюлюкання пасажирів "Укрзалізниці"…
Фото: tsn.ua
А що далі?
І тут ми підходимо до найважливішого питання, яке, як на мене, є одним з найважливіших нині як для вітчизняної опозиції, так і для країни загалом: чи Юлія Тимошенко справді буде саме тим президентом, який потрібен Україні після Віктора Януковича.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Селища-привиди Донбасу
За три з половиною місяці брутального судового процесу над Тимошенко та її понад річної тюремної епопеї із побиттями, цькуванням та примусовим лікуванням будь-яка нормальна людина перейнялася якщо не повагою, то принаймні співчуттям до неї. І образ "Тимошенко у синцях" витіснив із пам’яті іншу Юлію Володимирівну – ту, яку ми бачили до вироку судді Кірєєва.
Мабуть, варто нагадати, якою була тоді Тимошенко.
Як і Микола Янович, вона полюбляла розповідати про прорахунки та зловживання "папєрєдніків".
Вона вперто не бачила жодної кризи у той час, коли економіка країни уже летіла у прірву. Точно так само, до речі, поводиться нинішня українська влада.
Тотальний тиск на дрібний та середній бізнес теж не сьогодні розпочався. Намагання Юлії Володимирівни "видоїти" його до останньої краплини, між іншим, стало однією з головних причин її поразки у 2010-му: більшість підприємців – як на Сході, так і на Заході, голосували проти лідерки "Батьківщини". До речі, чи пам’ятає шостий номер виборчого списку ОО "Батьківщина" В’ячеслав Кириленко, як він піднімав підприємців на акції протесту проти Тимошенко весною 2009 року?
В'ячеслав Кириленко. Фото: msnu.org
Загалом, економічна політика Тимошенко-прем’єра – це доволі сумна історія. Інколи навіть міністри її уряду не стримувалися, слухаючи відверто – як би це м’якше сказати – некомпетентні заяви з уст власного керівника.
А вже експерти та журналісти й зовсім слів не добирали, характеризуючи ЮВТ:
А згадайте Тимошенко-політика до 2010 року!
Тоді поборниця демократії Юлія Володимирівна у судовому порядку забороняла критикувати себе і свій уряд, що викликало справедливе обурення правозахисників.
Саме Тимошенко була ініціатором створення коаліції між БЮТ та ПР, яка, на щастя, не була оформлена – через відмову Віктора Януковича. "Потоптавши довіру виборців, політико-бізнесові клани на чолі з Януковичем та Тимошенко увійшли в змову, мета якого – позбавити український народ будь-якого впливу на ситуацію у власній країні, а саму Україну знову повернути у становище московської провінції, – обурювався уже згаданий В’ячеслав Кириленко. – Два клани, які контролюють 3/4 депутатів Верховної Ради, прийшли до згоди про утворення спільної більшості. Через ревізію Конституції змовники хочуть розділити всю владу і багатства країни і закріпити олігархічну систему правління".
Тимошенко хотіла створити коаліцію з ПР. Фото: pravda.lutsk.ua
Саме Тимошенко раз за разом проводила у парламент представників бізнесу, які за першої-ліпшої нагоди ставали "тушками". У попередньому скликанні таких виявилося понад сорок! "Коли Юлія Володимирівна підписувала остаточний варіант списку БЮТу до ВР, вона навіть не усвідомлювала, що підписує фактично собі вирок, який їй зараз виносить Родіон Кірєєв. Адже саме завдяки "тушкам" вона опинилась за ґратами", – переконаний лідер "Свободи" Олег Тягнибок.
Саме на Тимошенко ставив Володимир Путін на президентських виборах 2010-го: "Не тому, що вона проросійська, а тому що з усіх топових політиків її легше за все купити".
І саме Путін активно підтримував і підтримує Тимошенко після винесення їй вироку по "газовій справі".
"Прийде Тимошенко – буде повний автократизм. Кабмін залишиться в її руках, президентський пост – в її руках, коаліцію у Верховній Раді вона швидко зцементує, а неформально в неї буде більшість до чотирьохсот голосів. Зміни до Конституції – що завгодно", – під цими словами Тараса Чорновола напередодні виборів 2010 року готові були підписатися чимало з тих, хто нині ратує за свободу та президентство Юлії Володимирівни. Наприклад, колишній керівник каналу ТВі Микола Княжицький, який тоді гостро критикував Тимошенко за схильність до авторитаризму, що, втім, не завадило йому посісти у 2012 році почесне місце в списку Об'єднаної опозиції.
Все, що прогнозував у грудні 2010-го Тарас Чорновіл, сталося – щоправда, реалізував план по тотальній монополізації влади суперник Юлії Тимошенко Віктор Янукович. А от безпосереднім автором операції зі скасування політреформи та повернення президентові "царських" повноважень виступив Андрій Портнов. Який до переходу на роботу у Адміністрацію президента Віктора Януковича був членом парламентської фракції БЮТ і довіреним юристом Юлії Тимошенко…
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Виталий Портников. Сговор окончен
Коротка пам'ять – взагалі велика біда українців. Можливо найбільша, якщо говорити про політичний вимір нашого життя. Ми не пам’ятаємо ані того, що політики нам обіцяли/пропонували кілька років тому – на минулих виборах, швидко забуваємо їх помилки, хамство та навіть злочини. А, забуваючи, дозволяємо обдурювати себе знову і знову…
Кличко може стати альтернативою Тимошенко. Фото: facebook.com
Звичайно, з позиції нинішнього дня, маючи перед очима результат президентства Віктора Януковича, критикувати Тимошенко – справа не надто вдячна. І тим більше фантазувати, яким би вона була президентом. Однак, її політична біографія – найкращий аргумент на користь того, щоб політики, партії і та велика частина українського суспільства, яка не хоче другої каденції Віктора Януковича замислилися уже зараз над альтернативою Юлії Володимирівні, над тим, хто складе чинному гаранту конкуренцію у 2015 році.
Це можуть бути як парламентські лідери опозиції, той же Віталій Кличко (Арсеній Яценюк уже визначився на користь Юлії Тимошенко), так і позапарламентські лідери громадянського суспільства на кшталт Олександра Данилюка. Та найголовніше – виписати порядок денний на найближчі два роки, чітко сформулювавши своє бачення та пропозиції щодо економічної та соціальної політики держави (криза, у нас криза, панове опозиціонери!!!), реформування Конституції (відновлення балансу влади, ймовірне повернення Конституції зразка 2004 року), гуманітарна політика, реформа системи судочинства тощо. Сформулювати і почати чесне та відкрите обговорення своїх пропозицій із суспільством.
Що ж до Тимошенко, то опозиція, безумовно, має боротися за її звільнення. Проте категорично неправильно робити це головним і єдиним пунктом порядку денного для країни.
