Український комплекс Росії
Майдан і крах режиму Януковича налякали Путіна, адже він уже бачив, до чого призвела Арабська Весна. "Коли Путін побачив колишнього президента Єгипту Хосні Мубарака на лаві підсудних, то подумав, що те саме може статись із ним. Останнім сигналом для нього стала втеча Януковича з України. Він уявив київський Майдан на Красній площі. Тож теперішня політика Путіна спрямована на те, щоб сталінськими методами задушити щонайменшу можливість такого розвитку подій. І то не лише в Росії, а й у поближніх країнах", - каже Адам Міхнік.
Росія, за його словами, важко переживала євроінтеграційний вибір Польщі. Коли ж на цей шлях стала Україна, особливо яскраво проявився великоруський імперський комплекс, який навіть російським демократам іноді заважає сприймати дійсність.
"Було таке прислів’я: “курица не птица, Польша не заграница”. Зараз у Росії побачили, що Польща – таки закордон. Але щоб Україна стала закордоном… Там просто не розуміють, що Україна – не Росія", - коментує польський журналіст. Проте, за його словами, політика Путіна не повинна робити з нас русофобів. Не слід забувати, що Росія – це багата культура й чимало добрих людей.
ЧИТАЙТЕ: Путін робить точно те саме, що робив Гітлер, - Френсіс Фукуяма
"Путін – не Гітлер. Але до певного моменту й сам Гітлер не був Гітлером"
Розколу України не можна допустити в жодному разі, вважає Адам Міхнік, й згадує про події, що передували Другій світовій війні. Щоправда, за його словами, історичні паралелі між діями Путіна та Гітлера не є до кінця об’єктивними, як і будь-які інші.
Фото: АFР
"Вперше ця аналогія пролунала не в Україні й не в Польщі. Її використав російський історик Андрій Зубов. Звичайно, Путін – не Гітлер і не Сталін. Але до певного моменту й сам Гітлер не був Гітлером. Тоді теж ніхто не уявляв, що буде далі. Якби мені хтось раніше сказав, що Путін анексує Крим і вторгнеться в Донбас, я б відповів, що це неможливо, це суперечить логіці. Але він це зробив!", - коментує Міхнік. Тепер, на його думку, на сході України пролилось достатньо крові, щоб Європа переоцінила політику Путіна й припинила її терпіти.
"Ідея, що ти можеш бути патріотом України, лише говорячи українською, - це абсурд"
ЧИТАЙТЕ: Санкції не стримають Путіна від анексії інших територій, а Україні треба надати сучасне озброєння
У тому, що відбувається на Донбасі, винна почасти й українська влада – теперішня й колишня. За словами Міхніка, після Помаранчевої революції 2004 року українська влада – Ющенко, Тимошенко, а потім і Янукович – не розуміли, як треба говорити зі Сходом. А після Майдану 2014-го великою помилкою нової влади була спроба скасувати закон "Про засади державної мовної політики", що дає громадам право надавати мовам національних меншин статусу регіональної. Частина суспільства сприйняла цю ініціативу вкрай негативно.
"Ідея, що ти можеш бути патріотом України, лише говорячи українською, - це абсурд. Україна – багатомовна країна. Дякувати Богові, Олександр Турчинов ветував цей закон. Він грав на руку російським спецслужбам. Хоч що б ви казали про Кучму, Кравчука й навіть про Януковича, але в Україні не було міжетнічної війни, як, наприклад, у Югославії. Це великий успіх, і це треба продовжувати", - говорить Адам Міхнік. Зараз українців, що говорять різними мовами й мають різне етнічне походження, може об’єднати прагнення до незалежності і свободи. А практичним утіленням об’єднавчої стратегії міг би стати проект децентралізації (а не "федералізації"), який урахував би інтереси всіх регіонів.
Водночас він нагадує, що незалежність, яку Україна здобула 23 роки тому, була наслідком коаліції демократів із комуністами, які прагнули не так створити державу, як зберегти владу. За це Україна платить сьогодні велику ціну. Тож Адам Міхнік радить українцям замислитись, чи воюють вони на Донбасі за те, щоб Рінат Ахметов зберіг усі свої заводи, чи за щось інше.
"Кожен має громадянське право на помилку й дурість"
Більшість польських медіа, за словами Міхніка, підтримують Україну. Путінофіли навіть звинувачують їх у проукраїнській пропаганді. Міхнік із цим не погоджується: "Те, що ми пишемо про українсько-російський конфлікт, не є пропагандою. Ми пишемо те, що кажуть сепаратисти, пояснюємо, чого вони хочуть, описуємо їхній менталітет. Але разом із тим ми – редакція GazetyWyborczej – висловлюємо свої думки про цей конфлікт. І це не пропаганда, а наша точка зору. Ніхто з українського уряду не диктує мені, що я маю написати".
Адам Міхнік. Фото: Тарас Малий
Ця різниця між пропагандою й точкою зору дуже чітка – "навіть якщо точка зору є дурістю". Адам Міхнік наводить у приклад матеріал Анджея Романовського, який GazetaWyborcza 26 серпня: "Ми надрукували абсолютно дурну статтю мого друга з Кракова про Україну і Росію. Я стовідсотково впевнений у тому, що він з’їхав із глузду, коли це писав. Але це не пропаганда, йому ніхто не платив за це грошей. Кожен має громадянське право на помилку й дурість. Але журналіст, який займається пропагандою, - це проститутка".
"Для французів і німців Україна - це зона Путіна"
Переконувати держави Євросоюзу в необхідності підтримки України – місія та відповідальність Польщі, вважає Міхнік. "Для французів і німців Україна – це екзотика, вони вважають її зоною Путіна, де тільки він може створити стабільну державу. Ми ж співпрацюємо з Україною для того, щоб усе було спокійно й мирно. Ми розуміємо, що українці на Донеччині й Луганщині захищають і нашу безпеку", - пояснює редактор GazetyWyborczej.
ЧИТАЙТЕ: Німеччина нас не захистить
Відмову канцлера Німеччини Анґели Меркель та французького президента Франсуа Олланда продавати зброю Україні Міхнік уважає великою помилкою. "Нагадаю, що сказав Черчіль по повернення Чемберлена з Мюнхена, де була підписана угода з Гітлером про поділ Чехословаччини: “Ми мали вибір між війною й ганьбою. Обрали ганьбу, а війни нам і так не уникнути”, - коментує він. – Я розумію логіку Меркель і Олланда: якщо ми не хочемо війни, не треба продавати зброю, треба шукати дипломатичні шляхи вирішення проблеми. Але таких шляхів уже немає! Врешті-решт конфлікт прийде. Росія постукає в двері й до пані Меркель, а може, й до Олланда. На мою думку, вони припускаються великої помилки. Зараз можна дати серйозну відповідь Росії в Донецьку, Луганську, Новоазовську. Але без допомоги Заходу це неможливо". Спрогнозувати, як далеко мають зайти російські війська, щоб Захід усе ж почав надавати Україні військову підтримку, Міхнік не береться.
"Обов’язок поляків – говорити у Брюсселі, що треба захищати Україну навіть збройним шляхом, - резюмує польський журналіст. – Адже відкриті двері для Путіна – це наш шлях до пекла".
Автор: Олена Марченко
