Марк Галеотті у своїй статті для The Spectator назвав командувача Чорноморського флоту росії адмірала Віктора Соколова "адміралом Шрьодінгера", оскільки він живий, на думку москви, і мертвий, на думку Києва, і немає жодного розуміння щодо того, хто ж має рацію. Втім, на переконання Галеотті, справжнє значення ракетного удару по штабу ЧФ полягає в демонстрації можливостей та цілей України. Автор переконаний: це – попереджувальний постріл для путіна.
Марк Галеотті нагадує, що росіяни спочатку стверджували, нібито був лише один загиблий, хоча голова української військової розвідки Кирило Буданов зазначав: вбито щонайменше дев'ять і поранено 16 осіб, включно з генерал-полковником Алєксандром Романчуком, командувачем російськими військами на південному фронті. Потім кількість загиблих була збільшена до 34 офіцерів. Причому українці припускають, що серед них міг бути адмірал Соколов.
російські ЗМІ, як пише автор, промовчали про долю Соколова, а кремль лише у вівторок зробив доволі м'яку заяву про те, що "не отримував жодної інформації" від Міністерства оборони. Однак пізніше того ж дня в Telegram-каналі міністерства з'явилося відео, на якому він нібито бере участь в онлайн-нараді керівників оборонних відомств. Проте немає жодних підтверджень, що це дійсно було записано того дня. І на запису адмірал – як, заради справедливості, й інші командувачі флоту – насправді не говорить ані слова.
Неминуче з'явилися чутки: що це підроблені або старі кадри, що Соколов вижив, але був настільки важко поранений, що влада не захотіла давати інтерв'ю з ним, або що українці просто брешуть, щоб збільшити прихильність Заходу. Зрештою, як зауважує експерт, якби Соколов загинув, це була б перша бойова смерть адмірала з часів Другої світової війни. Це також стало б серйозною втратою для російського флоту, з огляду на те, що він вважався одним із найбільш здібних офіцерів. Навіть попри те, що послужний список Чорноморського флоту з моменту його призначення у вересні навряд чи можна назвати вражаючим.
За словами Марка Галеотті, попри всі гучні заяви обох сторін, це відносно тривіальний випадок – ще одна сутичка в інформаційній війні між москвою та Києвом. Він нагадує, що Буданов любить тролити росіян (хоча варто зазначити, що Романчука ми не бачили з моменту нападу), тоді як кремль не бажає визнавати масштаб і точність українських ударів, особливо по Кримському півострову. На думку автора, не має особливого значення, живий чи мертвий Соколов. росіяни можуть призначити на його місце іншого. А навіть якщо живий, то українські сили все одно продемонстрували свою здатність влучати в саме серце окупаційного військового істеблішменту в Криму.
Основне й вагоме, переконує експерт, – ця атака демонструє, що українці мають висхідну здатність вражати цілі нібито під захистом непроникної ППО. Зрештою, на початку цього місяця ще один залп британських ракет серйозно пошкодив підводний човен класу "Кіло" "Ростов-на-Дону" і великий десантний корабель "Мінськ", коли вони стояли на якорі в севастопольських доках.
Марк Галеотті вважає, що це не так тріумф ракетної інженерії, як відображення детальних розвідувальних даних, які надають Києву Велика Британія і США. Більшість дронів і ракет, які запускають українські сили, перехоплюються або глушаться. Але суть у тому, що їх пролітає достатньо, щоб завдати не лише серйозної шкоди, але й дати зрозуміти, що безпечних куточків більше не існує.
Втім, автор, попри успіхи України на південному фронті, вважає, що з наближенням осінніх дощів шанси на різке просування вперед, достатнє для розриву автомобільного і залізничного сполучення з Кримом, зменшуються, оскільки наступальні операції доведеться призупинити. На його думку, зима буде часом консолідації. росіяни ритимуть нові оборонні лінії (і, ймовірно, мобілізують додаткові війська), а українці більше тренуватимуться з новим спорядженням, що постачається із Заходу.
Проте, за словами Галеотті, загроза для Криму залишається центральним елементом стратегії Києва. Навесні відбудеться нова спроба облоги півострова. А поки що українцям важливо продемонструвати не лише обложеним російським командирам, що вони та їхні штаби перебувають у небезпеці, але й кремлю, що його колись "найміцніший бастіон" стає дедалі вразливішим місцем.
* * *
Трохи ширшу перспективу військової кампанії України показує на сторінках CEPA аналітик Le Beck International з питань геополітики та конфліктів Майкл Горовіц. Він вважає, що зв'язок між ударом ракетами Storm Shadow по штабу Чорноморського флоту росії 22 вересня і операцією українського спецназу із захоплення газових бурових установок на заході Криму десь за 12 днів до цього, не одразу помітний. Але вони пов'язані.
За його словами, протягом останніх тижнів Україна проводила зухвалу серію атак, спрямовану на послаблення російської оборони та збільшення свободи маневру в північній частині Чорного моря і на Кримському півострові. Як наслідок, контроль рф над водами поблизу України зараз слабший, ніж будь-коли за весь час 19-місячної тотальної війни.
На його думку, планування операцій, які зараз проводяться, було розпочато на початку року, коли близько 1000 українських морських піхотинців прибули до Великої Британії для проходження тренувань, які проводили Королівська морська піхота та їхні нідерландські колеги. Українські морські піхотинці повернулися додому в серпні. Наступного місяця вони з використанням малих катерів атакували "вишки Бойка". Спеціальний ескадрон катерів Королівської морської піхоти (SBS) фокусується саме на таких операціях.
Майкл Горовіц нагадує, що росія розмістила на вишках радіолокаційне та сенсорне обладнання, яке дозволило їм контролювати значну частину північного узбережжя Чорного моря. Коли Україна скористалася можливістю і захопила вишки, то російські "військові очі" були засліплені.
Незабаром після цього почався шквал атак на російські військові об'єкти – зокрема й на військові кораблі, радари, системи протиповітряної оборони, аеродроми, командні пункти та центри зв'язку. Ця кампанія досі не вщухає. У ній брали участь підрозділи спеціального призначення й літаки, озброєні крилатими ракетами. Але Україна також використовувала атакувальні морські та повітряні безпілотники для нанесення ударів по патрульних кораблях.
Про багато з цих операцій, що відбувалися на початку, майже не повідомлялося, але їхня важливість стала очевидною цього місяця. Прорвавши мережу засобів спостереження та протиповітряної оборони, якими були всіяні Чорне море та Крим, українські військові розширили зону своїх операцій. Як наслідок, українські літаки, серед іншого, можуть безпечно діяти в ширшому регіоні.
Після українських ударів по російських кораблях, як свідчать фотографії наслідків, малоймовірно, що росія зможе їх відновити. А сама верф ризикує стати непридатною для використання в середньостроковій перспективі, що є ще одним значним досягненням, враховуючи дефіцит докових площ у росії. Українські джерела повідомляють, що всі російські підводні човни покинули Крим і перебазувалися до безпечніших портів на сході.
Хоча Крим є критично важливим для путіна, як зазначає Майкл Горовіц, це більше, ніж просто трофей. Глибоководний порт має вирішальне значення для контролю над Чорним морем, а Керченський міст до росії є життєво важливим для постачання російських військ, які ведуть контрнаступ проти України на півночі.
Українські операції спрямовані на те, щоб позбавити росію сухопутного мосту на півдні України між Донбасом і Кримом. Останнім часом з'явився скептицизм щодо того, чи зможуть українські війська зробити це. І, ймовірно, вони зосередилися на менш амбітних цілях, зокрема, на захопленні Токмака, який зараз знаходиться за 16 км (10 миль) на південь від лінії фронту.
Проте, як вважає Майкл Горовіц (і тут він не єдиний), навіть якщо українським силам вдасться досягти лише цієї мети, такий успіх у поєднанні з регулярними атаками на ключові пункти в Криму максимально ускладнить російську військову кампанію. Якщо ж головна мета контрнаступу полягає в тому, щоб зробити присутність рф на півдні України неприйнятною, то зусилля українських військ на суші, на морі й в повітрі значно наблизять їх до цієї мети і до ще одного переломного моменту у цій війні.
