Росія мала рацію
Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорскі в інтерв’ю Rzeczypospolitej роздавав компліменти на адресу Росії, похваливши її за те, що вона підтримала ідею ліквідація арсеналу хімічної зброї, що перебуває у розпорядженні режиму Башара аль-Асада. Водночас, він засудив її спроби зірвати зближення з ЄС країн Східного Партнерства, зокрема, й України.
У відповідь на репліку журналістів, що Москва рішуче налаштована перешкодити країнам Східного Партнерства зблизитися з ЄС, Сікорскі сказав, що Росія, на його думку, виходить з логіки "збирання пострадянських земель", а не з "логіки модернізації", звідси й випливає різниця інтересів Росії та ЄС. Натомість, польський міністр вважає, що країни-сусіди ЄС та Росії повинні мати свободу вибору між членством у Митному Союзі та економічною інтеграцією з Європою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як руйнується задуманий Кремлем євразійський замок з піску
Керівник польської дипломатії не очікує також, що після Вірменії ще яка-небудь-країна змінить думку та заявить, що вже не зацікавлена угодою про асоціацію з ЄС. За його словами, в усіх інших трьох країнах – Україні, Молдові та Грузії – він "бачить подвійну рішучість виконати критерії та досягти успіху у Вільнюсі". Навіть в Україні Сікорскі бачить консенсус між урядом, Президентом та опозицією, що "є там рідкістю". Проте, для виконання необхідних критерії може ще забракнути часу.
Радослав Сікорскі назвав також ті країни, що, на його думку, проявляють найбільший інтерес до успіху саміту Східного Партнерства:
Радослав Сікорський. Фото: wiadomosci.wp.pl
"Є партнери, що діють пліч-о-пліч з нами: Швеція, Румунія, Німеччина, Литва, решта балтійських країн, Вишеградська група. Є й країни більш віддалені, що дивляться на це із симпатією, але також з певними побоюваннями". Україна, як він каже, повинна якомога швидше виконати три ключові умови, від чого залежатиме згода країн-членів ЄС на підписання угоди. Йдеться про подолання наслідків вибіркового застосування правосуддя і його запобігання, реформа прокуратури та реформа виборчого законодавства.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Тимошенко для асоціації з ЄС, як лакмусовий папір, - посол Литви
Відповідаючи на запитання, чи вийде Юлія Тимошенко на волю до саміту у Вільнюсі, Сікорскі сказав, що точну відповідь знає лише Президент Віктор Янукович. Водночас, країни-члени ЄС мають різні позиції щодо її звільнення. Для деяких країн-членів її перебування за ґратами не є перешкодою для підписання угоди, проте, для інших – є.
Український футбольний клуб "Шахтар" забиває гол Путіну
Тижневик Newsweek Polska переконує своїх читачів у тому, що головною особою в Україні є олігарх Ринат Ахметов, і саме він зупинив торговельну війну Росії з Україною, заблокувавши експорт сталі зі своїх металургійних заводів до Росії.
"Довгострокова зупинка у постачання сталі вдарила б по всій російській промисловості" - пише Newsweek Polska про рішення менеджерів Ахметова та називає його "гідним супротивником" Путіна.
Водночас, минуле Ахметова, на думку видання, є великою проблемою, якої він намагається позбутися, налагоджуючи зв’язки та шукаючи друзів у Європі. Саме тому він стільки інвестує у футбольний "Шахтар". Тижневик згадує про зв’язки Ахметова з покійним Ахатєм Брагіним, вбитим у 1995 році.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В торговельній війні з Росією Україна бореться всіма доступними методами, - Прасолов
"Нині на Донбас-арені замість підозрілих домовленостей укладають серйозні ділові угоди, а присутність у почесній ложі є обов’язковим пунктом кожного ділового візиту до Донецька", - зазначає видання і згадує, що 23 листопада 2011 року поруч з Ахметовим на матчі "Шахтар"-"Порту" сиділи міністри закордонних справ Польщі та Швеції – Радослав Сікорскі і Карл Більдт. Вони тоді "переконували олігарха у доцільності зближення з Європою".
Ринат Ахметов. Фото: Forbes.ua
Nesweek Polska зауважує також, що промислові підприємства Ахметова є одними з найбільших споживачів російського газу в Україні, проте він швидко зменшує залежність від газу з Росії: інвестує у видобуток в Україні, запровадив на своїх металургійних комбінатах енергоощадне обладнання, купує дешевший газ за кордоном, зробив ставку на відродження вугільної промисловості.
Тижневик переоцінює роль Ріната Ахметова у сучасній українській політиці, натякаючи, що саме він може бути штурманом літака – України, а Президент Віктор Янукович – його пілотом, і посилаючись при цьому на слова самого: "Неможливо керувати літаком, у якому пілот та штурман хочуть летіти у різних напрямках". Далі видання припускає: Ахметов ніколи не підтримуватиме інтеграцію з Росією, вся його кар’єра – це захист від посягань російської олігархії на українську промисловість.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Колесніков: Торгова війна з Росією розпочалась через бізнес одного із міністрів
Віктор Янукович, як вважає журналіст Newsweek Polska Міхал Кацевіч, не зробить жодного маневру без врахування інтересів донецького вугільного та сталевого короля, тобто Ахметова: "Незалежно від того, в який бік вони спрямують Україну – Росії, Європи, чи поставлять на якір посередині, в них є спільна мета: зберегти олігархічний устрій".
Він тут же підсумовує:
"Зараз обидва – а може кожен окремо? – повинні відповісти на вимоги Путіна, що хоче змусити Україну відмежуватися від Європи. Ахметов – головний гравець з українського боку – довів, що його неможливо залякати. Лише він сам досі не вирішив, у якій лізі хоче грати: російській чи європейській. Мабуть, чимось доведеться пожертвувати. Репутацією освіченого олігарха? Бізнесом в Росії? А може, президентом Януковичем?"
До ЄС чи не до ЄС: країни Східного Партнерства на роздоріжжі
Економісти Андріс Страздс та Томас Ґренз у статті для інтернет-видання EconoMonitor, проекту консалтингової компанії Roubini Global Economics обмірковують доцільність економічної інтеграції країн Східного Партнерства з Європейським Союзом.
Володимир Путін, Віктор Янукович. Фото: Анатолій Степанов для iPress.ua
Автори ставлять запитання: яка з двох доріг економічної інтеграції (з ЄС чи з Митним Союзом) пропонує найкращі перспективи країнам Східного Партнерства? Для того, щоб відповісти на нього, вони розглядають досвід тих країн Центрально-Східної та Південної Європи, що обрали шлях інтеграції з ЄС та є тепер його членами, а потім порівнюють його з успіхами в економічній сфері країн Східного Партнерства. Перших є 13 (десять, що вступили до ЄС у 2004 році, а також Румунія, Болгарія і Хорватія).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна не може "розірватись" між ЄС та Митним союзом
Страздс та Ґренз дивляться на те, наскільки цим країнам вдалося подолати розрив за доходами з однією з найбагатших старих країн-членів ЄС – Німеччиною. Цільовим показником є рівень ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності (ПКС) як частка цього самого ВВП на душу населення за ПКС у Німеччині, який прийнято за 100%.
1995 рік – це час, коли країни Центрально-Східної Європи вже пережили шок початкового пристосування до ринкової економіки. Тоді ж вони розпочали активну інтеграцію з ЄС, і на те, щоб стати членами в них пішло близько 10 років. 1995-2012 роки – це період, за який доступні дані Світового Банку для кожної з 13 країн і які можна порівнювати між собою.
Ось як виглядає конвергенція економік 13 країн з економікою Німеччини:
Натомість, країни Східного Партнерства за той самий період не змогли скоротити розриву за доходами з Німеччиною.
Усі шість країн (Вірменія, Азербайджан, Білорусь, Грузія, Молдова та Україна) були у 1995 році бідніші за 13 країн-членів ЄС, про які йшлося вище, але за винятком Білорусі та зовсім нещодавно Азербайджану, вони не спромоглися зробити якісь кроки до конвергенції з рівнем доходів у Німеччині. У Молдові ВВП на душу населення за ПКС у 1995 році становив 7% від німецького, а у 2012 році – 8%. Тому тут можна говорити про втрачене покоління. Вірменія, Грузія та Україна не продемонстрували кращих результатів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кремлівський шарм і коливання Януковича
Якщо додати ще Росію до цієї картини, то вона теж досягла з доволі низького результату у 1995 році (ВВП на душу населення за ПКС менший 40% від німецького рівня), значного поступу. Що очевидно з графіку нижче, то це те, що її результат не допоміг підтягнути Вірменію, Грузію, Молдову та Україну. Тож тепер перед цими країнами стоїть вибір: продовжувати поглиблену інтеграцію з Росією або спробувати інтегруватися з ЄС. Вірменія вже зробила вибір, але, очевидно, не з економічних міркувань. "Країни обирають торговельних партнерів з багатьох причин, але виходячи з необхідності конвергенції за доходами, вибір на користь ЄС як партнера для тіснішої інтеграції, як, видається, є очевидним для Молдови, Грузії та України, попри потенційні короткострокові потрясіння, які він за собою потягне", - резюмують економісти.
