У квітні 2016 року я вперше написав про Трампа і путіна, використовуючи російські відкриті джерела. Згодом я почув туманні натяки на те, що у ФБР у Нью-Йорку, зокрема у контррозвідці та кібернетиці, щось не так. Тепер у нас є припущення, чому.
Людині, яка очолювала відповідний відділ, Чарльзу Макґоніґалу, щойно висунули звинувачення в отриманні грошей від російського олігарха Олега Дерипаски (23 січня стало відомо, що у США затримали колишнього агента ФБР, який працював на російського олігарха Дерипаску. Ексагент ФБР хотів допомогти йому зі зняттям санкцій – iPress). Слідкуйте за цією темою, щоб побачити, як це пов'язано з перемогою Трампа, російською війною в Україні та національною безпекою США.
Причиною того, що я думав про Трампа і путіна у 2016 році, була закономірність. росія прагнула контролювати Україну, використовуючи соціальні мережі, гроші та контрольованого главу держави. росія підтримала Трампа так само, як вона підтримувала українського президента Віктора Януковича, сподіваючись на м'який контроль.
Трамп і Янукович були схожими фігурами: зацікавлені в грошах і у владі, щоб заробляти або захищати гроші. А отже, вразливими партнерами для путіна. Вони також мали спільного політичного радника: Пол Манафорт. Він працював на Януковича у 2005-2015 роках, а 2016-го очолив кампанію Трампа (див. книгу "Шлях до несвободи", с. 234).
Ви, можливо, пам'ятаєте зв'язки Манафорта з росією з 2016 року. Він (і Джаред Кушнер, і Дональд Трамп-молодший) зустрічався з росіянами в червні 2016-го у "Трамп-тауері" в рамках, як назвав це ініціатор зустрічі, "підтримки Трампа російським урядом".
Манафорту довелося піти у відставку з посади керівника виборчої кампанії Трампа в серпні 2016 року, коли з'явилися новини про те, що він отримав 12,7 мільйона доларів готівкою від Януковича. Але ці деталі – лише незначні елементи залежності Манафорта від росії ("Шлях до несвободи", с. 235).
Манафорт працював на Дерипаску, того самого російського олігарха, з яким пов'язують Макґоніґала, з 2006 по 2009 рік. Завдання Манафорта полягало в тому, щоб пом'якшити позицію США щодо російського впливу. Він обіцяв "модель, яка може принести велику користь уряду путіна" ("Шлях до несвободи", с. 234).
Хоча Манафорт працював на Трампа у 2016 році, його залежність від росії була глибшою. Він заборгував Дерипасці гроші, а це не та позиція, в якій хотілося б опинитися. Манафорт пропонував Дерипасці "приватні брифінги" щодо кампанії. Він сподівався "відкупитися" ("Шлях до несвободи", с. 234).
Згадайте, як ФБР ставилося до зв'язку Трампа і путіна 2016 року. Трамп та інші республіканці кричали, що ФБР перегнули палицю. Озираючись назад, здається, що все було з точністю до навпаки. Питання російського впливу було сформульоване у спосіб, зручний для росії та Трампа.
Розслідування ФБР Crossfire Hurricane ("Ураган перестрілки") зосередилося на вузькому питанні особистих зв'язків між кампанією Трампа і росіянами. Воно оминуло увагою кібератаки рф та кампанію в соціальних мережах, яка, за словами Кетлін Холл Джеймісон, виграла вибори для Трампа.
Як тільки питання російського "м'якого контролю" було обмежене особистими контактами, Обама втратив загальну картину, і Трампу було легко захиститися. Трамп знав, що росія працювала на нього, але рівень провини був настільки високо поставлений, що він зміг себе захистити.
Абсолютно неможливо уявити, що Чарльз Макґоніґал не знав про російську кампанію кібервпливу від імені Трампа у 2016 році. Навіть я знав про це, хоча й не мав жодного досвіду. Це стало однією з тем моєї книги "Шлях до несвободи".
Пізніше ФБР провело розслідування кіберпростору і дійшло правильних висновків. Але це було вже після виборів, і воно повністю пропустило операції російського впливу. Це була очевидна проблема контррозвідки. Чому ФБР так довго зволікало і не помітило суті?
Я не мав до цього особистого стосунку, але просто повторю те, що говорили поінформовані люди в той час: подібні речі мали проходити через відділ контррозвідки ФБР у Нью-Йорку, де наводки "помирали". Саме там за це відповідав Макґоніґал.
Кібер-елемент – це те, про що Макґоніґал мав би повідомити всім у 2016 році. Тоді Макґоніґал керував відділом координації кіберконтррозвідки ФБР. У жовтні того ж року він очолив відділ контррозвідки нью-йоркського офісу ФБР.
Нам потрібно зрозуміти, чому ФБР не змогло 2016 року розібратися зі суттю триваючої операції російського впливу. Характер цієї операції свідчить про те, що за неї мав би відповідати відділ ФБР, керівника якого зараз звинувачують в отриманні російських грошей.
Одразу після того, як просочилася інформація про Макґоніґала, Кевін Маккарті виключив Адама Шиффа з комітету Палати представників з питань розвідки. Шифф є експертом з операцій російського впливу. Виключення його з комітету свідчить про недбале ставлення до національної безпеки. Виключити його зараз – відверто підозріло.
Ще в червні 2016-го Кевін Маккарті висловив свою підозру, що Дональд Трамп перебуває під впливом путіна. Він та інші республіканці дійшли висновку, що ризик зганьбити свою партію важливіший за американську безпеку ("Шлях до несвободи", с. 255).
Операція російського впливу з метою обрання Трампа була реальною. Нікому не вигідно прикидатися, що це не так. Ми все ще дізнаємося про це. Заперечення того, що це сталося, робить Сполучені Штати вразливими до подальших російських операцій.
Я пам'ятаю певну легковажність 2016 року. Трамп був курйозом. росія не мала значення. Не було чого сприймати всерйоз. Потім Трампа обрали, він заблокував продаж зброї Україні і намагався здійснити державний переворот. Тепер українці гинуть щодня у визначальному конфлікті нашого часу.
Питання Макґоніґала виходить навіть за рамки цих проблем. Він мав повноваження у найбільш чутливих розслідуваннях американської розвідки. Для того, щоб розібратися в цьому питанні, Сполученим Штатам доведеться потурбуватися про те, що виходить за рамки партійної лояльності.
