На саміті у Вільнюсі цього тижня більшість членів НАТО хотіли запропонувати Україні запрошення до альянсу демократій. Проте це запрошення було заблоковано США, оскільки президент Джо Байден вважає, що Україна не "готова до членства в НАТО". Його рішення заблокувати своєчасне запрошення Україні є неправильним. Воно розколює Альянс, ставить під загрозу Україну і посилає небезпечний сигнал президенту росії владіміру путіну. Таку думку висловлює у колонці для видання The Hill Хорхе Бенітес, позаштатний старший науковий співробітник Центру стратегії та безпеки ім. Скоукрофта Атлантичної ради.
Він наголошує, що Україна офіційно подала заявку на вступ до НАТО і навіть записала це у своїй Конституції. Лише кілька днів тому президент Володимир Зеленський заявив в інтерв'ю CNN, що отримання запрошення на саміт НАТО має вирішальне значення для його народу: "США сьогодні вирішують, чи буде Україна запрошена до НАТО. ... Але цей сигнал дійсно дуже важливий і залежить від рішення Байдена".
Франція і більшість союзників Сполучених Штатів по НАТО підтримали надання чіткого запрошення до членства Україні на саміті у Вільнюсі з метою стримування подальшої російської агресії проти однієї з найбільших демократій Європи. Це запрошення стало б першим кроком на шляху до членства, але не останнім. Зазвичай країнам потрібно щонайменше рік, щоб завершити процес набуття членства, а часто він триває кілька років. Це дає час для завершення фази конфлікту і переговорів про справедливий і тривалий мир.
Як наголошує Хорхе Бенітес, час є критично важливим. російські війська відступають в Україні, і путін зосереджений на своїй внутрішній опозиції. Надання Україні запрошення до членства зараз поклало б край завойовницьким амбіціям путіна і забезпечило б найбільше піднесення духу українського народу відтоді, як президент України сказав: "Мені потрібні боєприпаси, а не евакуація".
Але адміністрація американського президента, схоже, сповнена рішучості втратити це цінне вікно можливостей через побоювання щодо реакції путіна. Байден і більшість його команди вважають, що вони діють обережно і розсудливо, блокуючи запрошення Україні до членства в НАТО. Існує достатньо доказів того, що вони помиляються, покладаючи свої надії на розсудливість путіна як державного діяча, а не на мужність і волелюбність українського народу.
Відокремлюймо факти від хибних сподівань. Задобрювання путіна не працює. Після того, як НАТО поступилося путіну на саміті Альянсу в Бухаресті у 2008 році, росія здійснила три вторгнення (в Грузію у 2008 році та в Україну у 2014 і 2022 роках) проти своїх сусідів. Сподівання на те, що повага до так званої незаконної сфери впливу рф пом'якшить москву і збереже мир в Європі, не виправдалися. Повторювати ці помилки і тримати Україну поза НАТО через страх перед поведінкою росії нерозумно і небезпечно.
Ще один важливий факт, про який слід пам'ятати: путінська росія і більш могутній Радянський Союз до неї не напали на жодного члена НАТО. москва може ненавидіти НАТО, але протягом 74 років росіяни поважають колективну оборону Північноатлантичного альянсу і ніколи не нападали на його членів. кремль багато разів скаржився або погрожував. Наприклад, під час створення Альянсу в 1949 році, під час об'єднання Німеччини у 1989-1991 роках і майже всі 15 разів з часів Холодної війни, коли НАТО приймало нового члена. Чого ніколи не робила росія, підкреслює Хорхе Беніто, так це ескалації своїх скарг і погроз у військовий напад на члена НАТО.
Отже, історія демонструє чіткий контраст між двома варіантами політики, які обговорюються між лідерами НАТО і в адміністрації Байдена. Намагання пристосуватися до росії і тримати європейські демократії, які бажають вступити до Альянсу, поза ним, тричі призводило до війни. Прийняття демократій, які прагнуть членства в НАТО, спрацьовувало щоразу. Членство стримувало росію і зберігало мир в Європі.
Хорхе Бенітес наголошує, що ще не пізно. Союзники запропонували направити запрошення Україні на наступній зустрічі міністрів закордонних справ НАТО в листопаді. У Байдена ще є час, щоб усвідомити небезпеку невизначеного перебування України в сірій зоні Європи. Він ще може прийняти вкрай необхідне рішення запросити Україну стати членом Альянсу – не в якомусь гіпотетичному майбутньому, а вже цьогоріч.
За сім десятиліть існування НАТО Сполучені Штати багато разів виходили із зони комфорту і брали на себе відповідальні ризики, щоб захистити демократію в Європі. Байден не має продовжувати обіцяти Україні членство в Альянсі "коли-небудь". Він повинен зробити правильний вибір і привести США і НАТО до того, щоб запропонувати Україні запрошення до членства цього року.
Інші експерти Атлантичної ради – співробітники Євразійського центру Мелінда Гарінг та Даг Клейн переконані, що Байден ризикує своєю спадщиною щодо України, у той час як йому потрібна велика зовнішньополітична перемога.
Після хаотичного виведення американських військ з Афганістану він має шанс зробити перемогу України над росією та відродження Північноатлантичного альянсу своєю справжньою зовнішньополітичною спадщиною. Але після низки нещодавніх помилок, схоже, збільшується прірва між ним як зухвалим президентом, який прогулювався Києвом, незважаючи на сирени повітряної тривоги, і лідером, який, можливо, втрачає волю до перемоги, яким він вбачається наразі.
Безумовно, лідерство Байдена під час війни було історичним, особливо в тому, як він згуртував трансатлантичний альянс і надав військову допомогу в обсягах, небачених з часів Другої світової війни. Але в міру того, як зусилля України зі звільнення окупованих територій наростають, недоліки його адміністрації стають все більш очевидними.
Перш за все, Байден все більше розходиться з американськими союзниками, коли йдеться про надання Україні шляху до можливого членства в НАТО. Розчаровуючий розворот на Бухарестському саміті 2008 року, коли Джордж Буш пішов на компроміс зі своїм бажанням відкрити двері Альянсу для України і Грузії через заперечення таких союзників, як Франція, надавши натомість обіцянку нескінченно відкритих дверей, Париж тепер приєднується до Великої Британії, країн Балтії, Польщі та інших союзників у закликах до членства України в НАТО.
Мелінда Гарінг та Даг Клейн переконані, що найкращий спосіб зупинити імперські амбіції росії та відновити мир у Європі – це деталізувати шлях до членства для Києва. Якщо саміт НАТО у Вільнюсі 11-12 липня стане повторенням Бухареста через непоступливість Байдена, президент змарнує історичну можливість і мир у Європі. Його викривлене представлення цих дебатів у нещодавньому інтерв'ю CNN – ігнорування того, що Україна на саміті не просить про автоматичне членство, а лише про шлях до нього – не обіцяє нічого доброго.
Байден також несе відповідальність за божевільну політику адміністрації щодо повільного надання допомоги Києву, і українці розплачуються за це. Знову і знову Білий дім зважує кожну копійку допомоги, побоюючись "ескалації" у відносинах з росією, заявляючи, що певна зброя може призвести до того, що кремль піде на ядерну ескалацію. Але щоразу, коли експерти та союзники тиснули на адміністрацію, щоб вона нарешті відправила ці системи, які Білий дім раніше вважав занадто провокаційними, чи то реактивні системи залпового вогню HIMARS, системи протиповітряної оборони Patriot або основні бойові танки, погрози москви виявлялися порожніми.
Останніми жертвами цього самостримування стали винищувачі F-16 та ракети дальнього радіусу дії ATACMS, які могли б стати вирішальними в українському контрнаступі, але не потрапили до рук Києва через зволікання Білого дому.
Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний нещодавно висловив своє розчарування тим, що контрнаступ країни просувається надто повільно, зазначивши, що Україні доводиться воювати так, як ніколи не воювали б військові НАТО, оскільки їхня доктрина передбачає перевагу в повітрі перед наступальними діями сухопутних сил.
Багатообіцяючим вбачають аналітики те, що Білий дім нарешті надішле Україні касетні боєприпаси, але знову ж таки, він повільно надає шматки допомоги, замість того, щоб відкрити кран, який забезпечить країні справжню перевагу. Скільки ще місяців українцям доведеться чекати, перш ніж Байден знову змінить свою пісню і надасть ATACMS і F-16, так само, як він був змушений дати задній хід щодо майже всіх інших видів основного військового обладнання?
Тривожно, що ця невизначеність, схоже, також впливає на політику міждержавних відносин після нещодавніх повідомлень про те, що Байден відмовив міністру оборони Великої Британії Бену Воллесу в бажанні очолити НАТО після того, як Лондон випередив Вашингтон, оголосивши, що буде навчати українських пілотів-винищувачів.
Байден продовжує стверджувати, що підтримуватиме Україну "стільки, скільки буде потрібно", але інцидент з Воллесом, а також його повільна політика щодо надання зброї Україні свідчать про те, що насправді він каже: "Стільки, скільки буде потрібно, але не надто багато".
Останній інцидент, який змусив замислитися, стався 6 липня, коли з'явилася новина про те, що колишні американські чиновники таємно провели переговори з міністром закордонних справ росії Сєргєєм Лавровим, щоб вивчити можливість нетрадиційних шляхів і переговорів з росією для завершення війни. Двоє з присутніх на цих зустрічах колишніх посадовців опублікували статтю в журналі Foreign Affairs, в якій закликали до поступок між росією та Україною, незважаючи на те, що росія продовжує геноцид проти України. Як зазначив журналіст Майкл Вайс, один із них був колишнім керуючим партнером компанії Kissinger Associates, а аналітичний центр іншого отримав подарунок у розмірі 12 мільйонів доларів від скандально відомого мільярдера Лева Блаватника.
Читайте по темі: Цікава американська винятковість. Колишні чиновники США провели таємні переговори про Україну з обслугою путіна
Білий дім, до його честі, стверджує, що не знав про ці зустрічі і не санкціонував їх, повторюючи, що "нічого про Україну без України".
Розмова з ворогами може призвести до проривів. Але ви маєте зробити це правильно, а повторювані росією військові злочини та ескалації – включно з постійними викраденнями українських дітей та катастрофічним руйнуванням дамби в Новій Каховці – показують, що москва несерйозно ставиться до компромісу. Єдиний спосіб змусити росію піти з України – це примусити її, і якщо Байден серйозно налаштований на те, щоб "поставити Україну в найкраще становище", то спосіб досягти цього – нарешті присвятити себе перемозі.
Хоча Україна їде з Вільнюського саміту цього тижня без чіткого шляху до НАТО, вона вже з нетерпінням чекає на саміт у Вашингтоні наступного року. Тиск на Байдена, щоб він нарешті вирішив це питання, буде лише посилюватися до того часу.
Війна росії проти України є найбільш руйнівним міжнародним конфліктом з часів Другої світової війни і вже може стати визначальною подією початку 21-го століття. Президент Байден довів, що він здатен привести вільний світ до перемоги. Йому просто потрібно це зробити.
