Через десять років після вторгнення росії в Україну, яке почалося з незаконної анексії Криму, очевидно, що стратегія стримування росії 2.0 є неминучою. Я переконаний, що Україна буде нашим найкращим партнером для такої стратегії з точки зору розвідки, розуміння російської психології та військової оборони. Вона буде оплотом проти чітко сформульованих планів путіна щодо подальшого завоювання Європи. Виживання України і необхідність її якнайшвидшого вступу до НАТО мають першорядне значення для нової європейської та глобальної стратегії стримування й нейтралізації.
Наразі ми є свідками триваючого розпаду СРСР, який розпочався 1991 року. Цей процес не є прямолінійним занепадом, але він безпомилковий. Неспровокована війна путіна проти України підірвала економіку росії і відірвала її від більшої частини Заходу. Його армія була викрита в численних недоліках і корупції. Майже всі колишні радянські республіки і члени Варшавського договору відвернулися від росії. Фінляндія та Швеція вступили до НАТО.
Ми не повинні боятися цього російського занепаду. Насправді ми повинні прагнути прискорити його, допомагаючи Україні перемогти росію і повернути її до кордонів 1991 року. Перемога України над росією зараз – це найкращий спосіб гарантувати, що НАТО ніколи не доведеться воювати безпосередньо проти росії. Це в наших власних стратегічних інтересах.
Чи має Захід достатню політичну волю, індустріальну міць і військовий потенціал, щоб відповісти на стратегічні виклики з боку росії, Ірану, Північної Кореї і Китаю? Ці виклики пов'язані між собою і повинні розглядатися як частини стратегічного цілого, що призводить до висновку про те, що в інтересах Заходу зробити пріоритетом поразку росії в Україні.
Підхід "росія першочергово" повторював би приклад, який подали союзники під час Другої світової війни. У 1942 році прем'єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль і президент США Франклін Рузвельт домовилися про стратегію "першочергово Німеччина". Через рік вони визначили свою військову мету як "беззастережну капітуляцію" нацистської Німеччини та імператорської Японії. Це є прикладом стратегічної ясності, до якої має прагнути нинішнє покоління західних лідерів.
Оцінка сьогоднішнього поля бою підтверджує, що українські військові перебувають у дуже складній ситуації. Однак нинішні наративи є надто похмурими та поразницькими. Після десяти років війни, незважаючи на повну перевагу, росія все ще контролює лише трохи менше двадцяти відсотків території України.
російська армія зазнала сотень тисяч втрат, а слабкість російських військово-морських і військово-повітряних сил стала очевидною. Чорноморський флот втратив близько третини своїх кораблів і відступає з Севастополя. російські військово-повітряні сили не змогли виконати два своїх головних завдання: забезпечити перевагу в повітрі над Україною та перерізати шляхи постачання військової техніки в Україну з ЄС.
Багато говорилося про незначні російські перемоги, такі як нещодавнє захоплення Авдіївки, але ці успіхи слід розглядати в належному геополітичному та оперативному контексті. Незважаючи на зусилля багатьох приречених, які намагаються зробити Авдіївку схожою на Сталінград, насправді вона є невеликим містом, розташованим неподалік від лінії фронту 2022 року на сході України. Наразі далеко не ясно, чи мають росіяни оперативну спроможність використати навіть локальні тактичні успіхи.
На цьому етапі війни жодна зі сторін не здатна завдати нокаутуючого удару. Для нового головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського ключовим завданням на цей рік є стабілізація ситуації, щоб виграти час, наростити боєздатність і налагодити кадрову систему країни. Потрібно відновити зношені частини та створити нові підрозділи. Під час підготовки особливу увагу слід приділити протидії перевагам росії в радіоелектронній боротьбі та боротьбі з безпілотними літальними апаратами.
Що потрібно Україні для перемоги? Українським військовим необхідна спроможність зробити Крим, вирішальну територію цієї війни, непридатною для російського флоту, повітряних сил і логістики. Кожен квадратний дюйм Криму знаходиться в межах досяжності ОТРК ATACMS. Україна вже довела цю концепцію відносно невеликою кількістю крилатих ракет, наданих Великою Британією та Францією. Це дозволило завдати серйозної шкоди штабу Чорноморського флоту і військово-морській технічній базі у Севастополі, що змусило флот частково вивести свої сили до росії. Немає жодних вагомих причин не надавати Україні ракети ATACMS, лише відмовки від адміністрації, яка не бажає або не може розробити стратегію для української перемоги.
Українські військові також потребують засобів дальнього радіусу дії, щоб нейтралізувати російську армію на суші, знищуючи концентрацію російських військ, командні пункти, артилерію та матеріально-технічне забезпечення. Значно посилена протиповітряна оборона і протидія безпілотникам, а також більша кількість військово-морських БПЛА і протикорабельних ракет дозволять Україні розвинути успіх, досягнутий у битві за Чорне море.
Одним із найважливіших кроків на шляху до забезпечення перемоги України є чітка декларація з боку США та ЄС про те, що в наших власних стратегічних інтересах допомогти Україні перемогти. Неспроможність нинішньої адміністрації США чітко пояснити це американському народу призвела до непослідовної і самостримуючої політики, а також до прийняття рішень поетапно і крапельного підходу до надання військової допомоги Україні. Це залишило двері відкритими для дезінформації та дозволило меншості в Республіканській партії, очолюваній MAGA, блокувати допомогу, незважаючи на підтримку більшості.
Поточний рік – це рік промислової конкуренції, в якій Захід може і повинен перемогти. Західні країни здатні спільно перевершити обсяги виробництва в росії, але наразі немає відчуття нагальності цього. Обнадіює те, що виробництво боєприпасів нарешті набирає обертів в Європі та США. Нам лише потрібно, щоб американський Конгрес схвалив постачання. Тим часом країни ЄС мають переоцінити свої пріоритети і звернути увагу на великий відсоток виробництва боєприпасів, які наразі спрямовуються до замовників за межами Європи. Необхідно також докласти більше зусиль для поповнення наявних значних запасів боєприпасів по всьому світу.
Захід потребує повернення до чіткості Черчилля і Рузвельта, які донесли до громадськості, промисловості та військових чіткі стратегічні пріоритети. Визначення цих пріоритетів було життєво важливим кроком, який дозволив союзникам організувати військові зусилля і забезпечити перемогу. Уроки цього підходу тепер слід застосувати до протистояння з путінською росією, Іраном і Китаєм. Зрештою, все залежить від політичної волі та від лідерів, які розмовляють зі своїм населенням як дорослі люди.
Джерело: Atlantic Council
