Не пропустіть хороші новини про підтримку НАТО з боку США – віцепрезидент і старший директор Центру стратегії та безпеки ім. Скоукрофта Atlantic Council Метью Крьоніг
Серед найважливіших тем дебатів у четвер були причини та шляхи врегулювання великих воєн, що тривають в Європі та на Близькому Сході. Байден вихвалявся своїм управлінням кризами, зокрема створенням широкої глобальної коаліції на підтримку України. Він заявив: "І, до речі, я заручився підтримкою ще п'ятдесяти країн по всьому світу, включно з Японією і Південною Кореєю, тому що вони розуміють, що саме такий зсув має серйозну загрозу для всього миру в усьому світі".
На противагу цьому, Трамп стверджував, що управління війнами є вторинним по відношенню до їхнього походження. Він переконував, що вони стали результатом невдач адміністрації Байдена у сфері стримування. Трамп заявляв, що якби він був при владі, президент росії путін "ніколи б не вторгся в Україну. Ніколи. Так само, як Ізраїль ніколи б не зазнав вторгнення з боку Хамасу за мільйон років".
Як це не дивно, але дебати могли принести хороші новини для майбутнього американських альянсів. На тему НАТО кандидати розійшлися в думках, але виходили зі спільного припущення, що сильний Альянс в інтересах Сполучених Штатів. Байден стверджував, що нездатність зупинити путіна в Україні призведе до нападу на Польщу, союзника НАТО. Він заявив, що "союзники по НАТО надали Україні стільки ж коштів, скільки і ми. Ось чому ми сильні". Він запитав Трампа, чи "ви збираєтеся залишитися у Північноатлантичному альянсі, чи ви збираєтеся з нього вийти?"
Під час передвиборчої кампанії Трамп запевняв виборців, що не вийде з НАТО під час другого терміну, і наголошував на важливості розподілу тягаря. Під час дебатів у четвер Трамп стверджував, що він зміцнив Альянс під час свого першого терміну, тому що "змусив [європейських союзників] виділити сотні мільярдів доларів..." Генеральний секретар НАТО сказав: "Трамп зробив найнеймовірнішу роботу, яку я коли-небудь бачив".
Трамп повторив свою погрозу союзникам, які не платять, попередивши: "Ні, я не збираюся підтримувати НАТО, якщо ви не заплатите". Зауважте, що він не стверджував, що планує скоротити підтримку Альянсу, лише зазначив, що його підхід буквально окупився, заявивши: "І знаєте, що сталося? Мільярди і мільярди доларів потекли наступного дня і в наступні місяці". Він розкритикував беззастережну підтримку Байдена, яка, за його словами, означає, що Сполучені Штати повернулися до "оплати рахунків за всіх".
Загалом, кандидати, схоже, погодилися з тим, що немає жодних електоральних переваг від того, що їх сприйматимуть як таких, що виходять з НАТО. Ця оцінка була підтверджена новим опитуванням, проведеним цього тижня Фондом та Інститутом Рональда Рейгана, яке показало, що 61 відсоток американців позитивно ставляться до Північноатлантичного альянсу, а 72 відсотки підтримують захист союзника по НАТО в разі нападу на нього. Можливо, на подив тим, хто називає прихильників Трампа "ізоляціоністами", ці цифри залишаються високими – 53 і 69 відсотків, відповідно, серед республіканців, які самі себе називають "республіканцями MAGA".
У період до листопада кандидати, ймовірно, зіткнуться в основних питаннях, таких як імміграція та інфляція, але підтримка НАТО залишається центральним стовпом двопартійного зовнішньополітичного консенсусу.
Три висновки про Близький Схід, які можна зробити з дебатів – старший директор Близькосхідних програм Atlantic Council, ексзаступник міністра оборони з питань спеціальних операцій та боротьби з тероризмом Вільям Ф. Векслер
По-перше, дебати довели, що настав час знову почати сприймати Трампа серйозно, якщо не в буквальному сенсі, оскільки шанси на те, що він повернеться на посаду, можливо, щойно зросли. У Трампа є чітке послання: Хамас та Іран не напали б на Ізраїль, якби він був президентом, і якщо його переоберуть, він не буде чинити жодних обмежень зусиллям Ізраїлю "завершити справу" в Газі.
Трамп стверджує, що Байден вдається до напівзаходів, які не задовольняють жодну зі сторін, і саме це він мав на увазі, називаючи Байдена "поганим палестинцем". Сприйняття Трампа всерйоз вимагає від демократичної політичної та зовнішньополітичної спільноти, включно з тими, хто протестував проти підходу адміністрації Байдена до війни, – визнати, що цей меседж, вірогідно, знайде відгук у більшої кількості американців, ніж їм хотілося б.
По-друге, дебати, ймовірно, зміцнили позиції прем'єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу в його зусиллях залишитися на посаді. Протягом десятиліть Нетаньягу неодноразово доводив свою спритність в управлінні як партійною, так і коаліційною політикою. Після найбільшого в історії Ізраїлю провалу в сфері безпеки 7 жовтня, стратегія Нетаньягу спрямована на уникнення розпаду уряду і полягала в тому, щоб закликати членів своєї коаліції дати йому час до кінця сесії Кнесету (28 липня), а потім протриматися до результатів виборів у США, оскільки потенційна перемога Трампа зменшить тиск Вашингтона на ізраїльського прем'єра, а отже, і напругу в коаліції. Цей аргумент зараз явно більш переконливий. Ба більше, Нетаньягу відчує підтримку у своїй стратегії публічної полеміки з Байденом, яка резонує з крайніми правими в його коаліції, і тепер набагато ймовірніше, що він підкріпить значну частину основного послання Трампа, коли виступить перед Конгресом 24 липня – і все це буде тепло сприйнято республіканцями. Трамп не забув про власне розчарування в Нетаньягу, але це буде раціоналізовано як проблема майбутнього Бібі, а не теперішнього.
По-третє, дебати, можливо, збільшили ймовірність, що Ізраїль розпочне війну проти "Хезболли". Для багатьох в Ізраїлі, зокрема для незначної частини керівництва Армії оборони Ізраїлю (Цахал), основний урок 7 жовтня полягає в тому, що вони більше не можуть допустити існування добре озброєного супротивника на своїх кордонах. Дехто всередині країни виступав за те, щоб Ізраїль завдав удару по "Хезболлі" 11 жовтня і продовжує це робити сьогодні. Тим часом одним із найпотужніших політичних викликів для Нетаньягу є те, як задовольнити вимоги десятків тисяч ізраїльтян, які були змушені покинути свої домівки на півночі країни через щоденні напади "Хезболли". Останніми тижнями Ізраїль посилив свої погрози, як публічно, так і за зачиненими дверима, що частково має на меті спонукати "Хезболлу" погодитися на угоду, про яку веде переговори адміністрація Байдена, щоб зупинити насильство на кордоні і роз'єднати конфлікти Ізраїлю в Газі та Лівані.
Нетаньягу не схильний до ризику, тому початок війни проти "Хезболли" в той час, коли тривають бойові дії в Газі і зростає напруженість на Західному березі річки Йордан, вважається нехарактерним для нього. Але багато хто в Ізраїлі сприйме беззастережну підтримку Трампа в тому, що Ізраїль "закінчує роботу" проти Хамасу, як зелене світло для того, щоб зробити те ж саме проти "Хезболли". Ба більше, мене турбує, що традиційна мудрість в Ізраїлі ризикує переоцінити ймовірність найбільш райдужних сценаріїв війни і недооцінити ризик ширшої, більш руйнівної війни, яка загрожуватиме ізраїльським населеним пунктам.
Незважаючи на можливість ненавмисної ескалації, подібної до тієї, що спровокувала війну між Ізраїлем і "Хезболлою" у 2006 році, я все ж вважаю більш імовірним, що ширша війна не спалахне до виборів у США – сценарій, якого адміністрація Байдена активно намагається уникнути. Але Нетаньягу добре відомо, що Ізраїль вже проводив операцію "Литий свинець" під час періоду "кульгавої качки" (останні два роки повноважень президента США під час другої каденції або ж повноваження президента, який не переобирається) наприкінці правління адміністрації Джорджа Буша-молодшого.
З огляду на послання Трампа під час дебатів, виникає питання, чи може Нетаньягу почати зважувати потенційні переваги початку нової війни проти "Хезболли" в разі обрання Трампа, але до того, як він вступить на посаду.
Погляд з Єрусалиму: співпраця між США та Ізраїлем постраждає, оскільки обидва лідери перебуватимуть у кризі – позаштатний старший науковий співробітник Ініціативи Скоукрофта з питань безпеки на Близькому Сході Близькосхідних програм Atlantic Council Шалом Ліпнер
У п'ятницю вранці в Ізраїлі багато хто завів будильник, щоб прокинутися раніше, оскільки основні телеканали транслювали в прямому ефірі дебати між кандидатами у президенти США. Інтерес до цього видовища серед ізраїльтян був відчутним і зрозумілим. Вплив Вашингтона глибоко вкорінений у суть майже кожного гострого питання, що стоїть на порядку денному Ізраїлю: тривала ізраїльська військова кампанія в Газі, переговори про звільнення заручників з полону Хамасу, спроба врегулювати напруженість з "Хезболлою" щодо ізраїльсько-ліванського кордону, прагнення перешкодити амбіціям Ірану отримати ядерну зброю, а також зусилля, спрямовані на формалізацію зв'язків між Ізраїлем і Саудівською Аравією. Адміністрація Байдена продовжує відігравати ключову роль у всіх цих та інших сферах.
На цьому тлі перспектива президентства "кульгавої качки" у Сполучених Штатах, яка стає все більш імовірною на тлі зростаючих закликів всередині Демократичної партії до Байдена зняти свою кандидатуру, вливає ще одну дозу небезпечної нестабільності в і без того неповороткий процес прийняття рішень урядом Нетаньягу. Якщо не станеться непередбачуваних обставин, місяці, що залишилися до 20 січня 2025 року, коли відбудеться інавгурація наступного президента США, будуть характеризуватися критичними відносинами між Сполученими Штатами та Ізраїлем, в яких лідери обох країн загрузнуть у глибокій кризі, поглинуті передвиборчою політикою і плеканням взаємних образ. Співпраця між їхніми країнами постраждає в результаті цієї токсичної динаміки.
Обидва ослаблені Байден і Нетаньягу все частіше піддаватимуться спокусі спробувати отримати важелі впливу у своїх дискусіях, апелюючи до внутрішньої аудиторії один одного. Для Нетаньягу, який вважає себе майстром американської політики, 24 липня – дата, на яку заплановано його виступ на спільному засіданні Конгресу – стане повчальним сигналом про його наміри. Його попередній виступ у цьому залі 2015 року викликав антагонізм у Білому домі Барака Обами і посилив сприйняття Ізраїлю як ворожої справи. Повторення цього виступу може повернути Нетаньягу прихильність Трампа, але, безсумнівно, погіршить його становище у відносинах з чинним президентом США. Оскільки майбутні вибори у Сполучених Штатах ще не завершилися, і влада може знову перейти від демократів до республіканців, ізраїльському прем'єр-міністрові було б розумно сформулювати свої слова так, щоб більшість обох політичних партій США могли продовжувати виступати за тісні відносини з Ізраїлем.
Антикліматична дискусія, в якій "енергія" згадується лише двічі – заступниця директора з питань європейської енергетичної безпеки Глобального енергетичного центру Atlantic Council Ольга Хакова
Під час дебатів у четвер кандидати зосередилися на побутових питаннях, таких як вартість життя, безробіття та імміграція, а також на міжнародних пріоритетах в Україні та на Близькому Сході. Але здебільшого не згадувані наслідки зміни клімату та енергетичної нестабільності мають величезний вплив на всі ці питання – і вони вимагають політичного лідерства з боку США.
Рекордна спека та посухи спричиняють міграцію та геополітичну напруженість; екстремальні погодні явища, посилені зміною клімату, призводять до зростання цін на енергоносії та руйнують житло і критично важливу інфраструктуру; високі температури створюють низку ризиків для здоров'я. Крім того, енергетична політика США відіграє важливу роль у допомозі Європі протистояти енергетичному шантажу з боку росії, а Сполученим Штатам – подолати надмірну залежність від китайських ланцюгів поставок.
Відповідаючи на запитання, як кандидати планують боротися з кліматичною кризою, Байден лише коротко згадав про своє найбільше досягнення в цій сфері: "Я прийняв наймасштабніший ... закон про зміну клімату в історії", – сказав він.
Трамп опублікував скріншот своїх тез щодо клімату та енергетики напередодні дебатів, але більшість із них він не озвучив на сцені. Колишній президент згадав про бажання мати "бездоганно чисту воду" і "абсолютно чисте повітря", а також про те, скільки коштує Сполученим Штатам Паризька кліматична угода, вказуючи при цьому на недостатні дії щодо клімату з боку Китаю і росії. Він захищав своє рішення вийти з угоди під час свого першого терміну, але під час дебатів зупинився на тому, щоб знову взяти на себе зобов'язання вийти з неї. Перебування в кліматичній угоді дає Сполученим Штатам найбільше важелів для посилення тиску на інших забруднювачів і забезпечення справедливого розподілу тягаря зі скорочення викидів вуглецю.
З огляду на те, що кандидати уникали розкриття своїх кліматичних та енергетичних стратегій у четвер ввечері, модератори наступних дебатів повинні наполягати на прямих відповідях, які дадуть виборцям більш чітке уявлення про те, що потягнуть за собою кліматичні амбіції Байдена 2.0 і як вищезгаданий підхід Трампа до енергетики та дерегуляції може узгоджуватися зі скороченням викидів. Хоча зміна клімату може відійти на задній план як питання, що хвилює багатьох американських виборців, його наслідки для кожного аспекту життя суспільства залишаються актуальними. Хоча обидва кандидати підходять до цих питань під дуже різними кутами, вони мають можливість досягти значного прогресу у зменшенні забруднення та прискоренні декарбонізації, і виборці заслуговують на те, щоб знати, якими будуть їхні стратегії для цього.
Джерело: Atlantic Council
