Відповідаю на кілька додаткових ваших запитань (електронною поштою, приватними повідомленнями або у коментарях).
1. Фредерік написав: "Ви пропускаєте (але ви не єдиний) найкращу частину історії: AASM – це керовані бомби. Вони фактично знаходяться десь між високоточною бомбою та ракетою. Немає потреби скидати їх по балістичній траєкторії. При запуску у горизонтальному польоті, бомба підніметься і набере деяку висоту самостійно, щоб отримати більшу дальність і вразити ціль під бажаним кутом. Чудово те, що ви можете запускати їх з низької висоти, не наражаючись на небезпеку, і водночас насолоджуватися великою дальністю..."
Так, Фредеріку, це правильно: AASM-250 оснащена ракетним двигуном. Ракетний двигун встановлений у задній частині зброї, в секції, де також розташовані її великі крила.
Отже, реактивному літаку, що запускає її з такої низької висоти, як видно на тому відео, не доведеться так сильно набирати висоту. Тож можна дійти висновку, що зброя, випущена на тому відео, *насправді була не оснащена двигунами, наприклад, якась із американських JDAM* (ймовірно, GBU-63, як видно на фото нижче).
2. Денис написав: "Чи могли (російські) А-50 виявляти літаки, що літають на малих висотах (як український МіГ-29, показаний на відео, опублікованому два дні тому) здалеку?"
Наскільки мені відомо: так, і це з відстані близько 200 кілометрів (насправді, росіяни заявляли про більш ніж 220 км, але тут у мене є власні сумніви). Отже, так: однією з цілей українських зусиль зі збиття А-50 на початку цього року було "відігнати" російські літаки дальнього радіолокаційного виявлення: змусити їх діяти настільки далеко від лінії фронту, щоб вони не могли виявляти низьколітаючі винищувачі-бомбардувальники ПСУ.
3. Зодіак запитав: "Я раніше читав про цей маневр з іншого джерела – посилання було на те, як можуть бути розгорнуті F-16, і побачити його успішне виконання на відео було дуже цікаво. Це приводить мене до питання, як би ви оцінили виконання цього маневру F-16? Чи є перевагою те, що це спритніший, легший літак, ніж МіГ? Також є можливість використання Saab JAS 39 Gripen або Dassault Mirage. Як би ви оцінили їхню ефективність? Вони обидва спритні та маневрені. Чи були б вони обмежені ракетами, які вони можуть застосовувати?"
По суті, F-16 (незалежно від версії) виконував би цю місію точно так само. Він не міг би зробити нічого кращого чи значно відмінного від того, що може МіГ-29. Якщо є різниця, то між F-16 та Су-27 – оскільки останній набагато більший, отже, має набагато більшу ефективну площу розсіювання радара, і тому його легше виявити росіянам. Можливо, саме тому (наскільки мені відомо, і з деяким урахуванням коментаря Фредеріка, наведеного вище) тепер здається, що зазвичай українські Су-27 застосовують французькі керовані AASM-250, тоді як українські МіГ-29 – американські некеровані GBU-63. Оскільки AASM-250 завдяки своїм ракетним двигунам більш гнучкі у використанні, ймовірно, маючи також більшу дальність.
Наскільки мені відомо, жоден F-16 (наразі) не сумісний з AASM-250, але: це не означає, що це не може змінитися до того часу, коли ПСУ введуть цей тип у бойову експлуатацію.
Те саме стосується JAS.39 Gripen.
Щодо Mirage... це залежить від версії. Наскільки мені відомо, ВПС Франції озброюють AASM-250 лише свої Rafale та Mirage 2000D, тоді як Mirage 2000C експлуатуються як перехоплювачі, з мінімальною підготовкою для дій "повітря-земля", навіть якщо літак сумісний з широким спектром різноманітних боєприпасів класу "повітря-земля". Щоб уникнути будь-якого непорозуміння, призначення різних варіантів Mirage 2000 такі:
- Mirage 2000C: одномісний, перехоплювач;
- Mirage 2000D: двомісний, для звичайних ударів (включаючи керовану зброю);
- Mirage 2000N: двомісний, для ядерних ударів (з гіперзвуковою ракетою ASMP).
Кілька тижнів тому Макрон оголосив, що хоче передати Україні п'ять Mirage 2000C Mk.5 – і це для того, щоб вони могли здійснювати удари керованими ракетами SCALP-EG (по суті, французька версія Storm Shadow). Очевидно, щоб замінити Су-24М.
Однак це вимагатиме досить значної модифікації цих літаків: досі Mirage 2000C не були сумісні зі SCALP-EG, лише 2000D були.
Наскільки мені відомо, застосування AASM-250 з будь-яких Mirage 2000C, які Париж може передати Києву, вимагатиме набагато менше роботи, ніж встановлення SCALP-EG.
4. Жозеп написав: "Я хотів би дізнатися, чи можна присвятити окремий розділ "енергетичній війні". Як впровадження розподіленої відновлюваної енергетики на малих об'єктах, енергозбереження (LED...) може допомогти підтримати операції замість ударів, яких зазнають великі об'єкти та лінії електропередач. Дізнатися, які стратегії розробляє Україна за допомогою своїх партнерів для заміни частини знищених 9 ГВт. Особливо коли енергія потрібна для збільшення місцевого виробництва зброї".
Чудова ідея та запитання! На жаль, я не розбираюся в цій темі. Але я дізнаюся у Адріана Фонтанелло, чи міг би він підготувати щось у цьому напрямку: він працює в енергетичному секторі і має набагато краще розуміння (і, сподіваюся, уявлення) про можливе використання альтернативних джерел енергії в Україні.
5. Дмитро написав: "Я утримаюсь від коментарів щодо заяв України про співвідношення збитих російських ракет. Дуже часто це виглядає так: всі російські ракети та БПЛА були збиті, але українські склади та заводи горять. Звісно, російські чиновники повідомляють так само.
Те, що я хочу оскаржити, це використання С-300 проти наземних цілей. російські джерела підтверджують цю можливість, але в керованому режимі лише на 30 км. Для балістичного польоту (ми вже це обговорювали) боєголовка занадто мала. Тож картина така: російські джерела пояснюють залишки ракет С-300 як невдалі запуски України, тоді як українські джерела заявляють про атаки російських С-300.
На мою особисту думку, російські сили використовують дуже обмежену кількість (якщо взагалі використовують) ракет С-300 для наземних атак. Зайве казати, буду радий розвинути тему та обговорити".
О, офіційні українські повідомлення? Судячи з них, ВКС втратили вже понад 600 літаків і гелікоптерів... хм-хм...
Проблема: під час дослідження треба з чогось починати. Ось де офіційні повідомлення "добрі для орієнтації". Це не означає, що вони "повинні вести" до знаходження будь-якого підтвердження, звичайно.
Більше того, в офіційних українських повідомленнях щодо ракетних атак є дуже цікава закономірність: по суті, вони повідомляють про ракетні удари тільки в ті дні, коли можуть повідомити, що збили хоча б одну чи іншу з вхідних ракет (або БПЛА типу Шахедів).
Навпаки: якщо українська протиповітряна оборона не збила (або не заявила про збиття) нічого в цей день, то Київ взагалі не повідомляє про ракетні удари.
Очевидно, це призводить до численних непорозумінь – і особливо актуально для ракетних ударів, які зазвичай "асоціюються", "пов'язуються" або прямо заявляються як здійснені російськими ЗРК С-300 (і особливо в районі Харкова та Покровська). Схоже, що жодну з них ніколи не було збито. Тому вони рідко включаються у будь-які зведення, опубліковані ПСУ (або будь-якими іншими вищими інстанціями в Києві). Отже, створюється враження, що росіяни "днями" не запускали "жодних С-300" (чи інших балістичних ракет), хоча коли "копирсаєшся" в українських соціальних мережах, легко знайти повідомлення про те, що таке мало місце.
Як сказано вище: нещодавно був хороший приклад. По Синельниковому вдарило "щось", і були пошкоджені лінія електропередач і газопровід, а також шість приватних і три нежитлові будівлі...
Крім очевидного фактору "немає хороших новин – немає новин взагалі", я думаю, що іншою з причин є те, що влада часто просто не має уявлення, що росіяни застосували в тому чи іншому випадку.
І для цього є вагомі причини: не забувайте, що концепція РУК всрф включає не тільки БПЛА типу "Орлан-10" та/або Zala, і "Іскандер-М/К" (як повідомляється, застосовані для удару по українській позиції С-300 на південний захід від Одеси), але також реактивні системи залпового вогню БМ-27/9П140 "Ураган" і БМ-30/9А52 "Смерч".
Залежно від боєприпасів, що використовуються, БМ-27 має максимальну дальність близько 35-36 км. Аналогічно, залежно від боєприпасів, БМ-30 має дальність 120-200 км. І якщо вони використовують командний пункт 9С552 системи "Іскандер" для наведення, операторам відносно легко: вони оснащені комп'ютерами, які можуть перетворити вказівник на відео в географічні координати – які потім використовуються для прицілювання (як це зазвичай робиться для наведення ракет "Іскандер-М" та "Іскандер-К").
Наскільки мені відомо, нічого подібного не можна зробити зі ЗРК С-300 (принаймні я ніколи не чув, щоб це робилося ними).
Висновок: не тільки "цілком можливо", але навіть "ймовірно", що багато з того, про що українці повідомляють як про "удари С-300", насправді є ударами БМ-27 або (особливо) БМ-30.
6. Пов'язане з коментарем Дмитра, Артур запитав: "Чи маєте ви інформацію про кількість розвідувальних дронів, які росія запускає і які збивають щодня? Я бачив відео удару по С-300 біля Одеси, але не можу зрозуміти загальну тенденцію. Чи збільшилася, чи зменшилася кількість ударів з наведенням дронів, чи залишається приблизно однаковою протягом останнього місяця?"
Ні. Я не знаю, скільки розвідувальних БПЛА запускають росіяни щодня, і скільки збивають. Ще у 2022 році офіційний Київ все ще повідомляв про кількість збитих "Орланів" та подібних апаратів щодня (наприклад: щось на кшталт "середнього" для червня 2022 року було 8-10). Ця практика давно припинилася; ймовірно, тому що загальна кількість БПЛА – незалежно від того, розвідувальні вони чи ударні – зросла до неймовірних розмірів. Також тому, що на початку війни ЗСУ витрачали багато ПЗРК, щоб збивати їх: настільки, що це виснажило не тільки власні, а й запаси НАТО такої зброї до мінімуму.
Але я можу зробити висновок, що з початку цього року всрф удосконалили свою "концепцію РУК" – й інтенсивно розгортають "Орлан-30" та Zala глибоко всередині українського повітряного простору. Настільки, що вони так часто "патрулюють" небо над такими містами, як Полтава, Дніпро та Запоріжжя, що ПСУ – за відсутності інших засобів протидії – озброїли деякі зі своїх навчальних літаків Як-52 кулеметами, щоб ті могли полювати на російські БПЛА.
Очевидно, саме тому ми бачимо російські ракетні удари по українських позиціях, передусім по радіолокаційних станціях та позиціях ЗРК, далеко за лінією фронту: наскільки я пам'ятаю, більшість із них були на відстані приблизно 70-80 км, але деякі на відстані до 100-150 км за лінією фронту.
Отже, відповідь на ваше запитання позитивна: так, кількість таких ударів збільшилася і значно протягом цього року.
