ЧИТАЙТЕ ПЕРШУ ЧАСТИНУ: Бідність не завжди буде з нами
Солодке місце
У дослідженні для центру Brookings Institution у Вашингтоні, округ Колумбія, Лоуренс Ченді, Наташа Ледлі та Вероніка Пєнчакова вивчають розподіл споживання в країнах, що розвиваються (скільки людей живуть на 1 долар в день, $2 в день, і так далі). Вони показують, як споживання змінилося з часом, і як воно може змінитися в майбутньому.
На діаграмі розподіл споживання виглядає, як шолом пожежника, з піком у передній його частині і довгим хвостом позаду. У 1990 році майже не було людей, які не мають доходу взагалі, потім утворився пік трохи нижче межі бідності, а потім довгий хвіст розбагатілого населення, що тягнеться далеко направо (див. діаграму).
Коли країни стають багатшими, шолом діаграми зміщується праворуч, що відображає зростання споживання домогосподарств. Що швидшими стають темпи споживання, то правіше переміщується лінія діаграми. Таким чином, потужне щорічне зростання споживання на 4,3% з 2000 року призвело до того, що лінія змістилася помітно праворуч.
Однак, форма діаграми також має значення. Графік показує, що в 1990 і 2000 роках пік споживання був розташований трохи лівіше від межі бідності. В той час, як форма діаграми перемістилася праворуч, частина піку також перемістилася на інший бік лінії бідності. Це є великий приріст населення, яке уникло бідності у 1990-2010 роках.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Головний принцип досягнення добробуту
Сьогодні світ перебуває у так званому унікальному солодкому місці. Більше людей живуть на $1,25, ніж на будь-якому іншому рівні споживання. Це означає, що зростання призведе до того, що більше людей перейдуть через міжнародну межу бідності, ніж через будь-яку іншу межу споживання. Це пояснює, чому зростання, як і раніше, провокує випадки великого зменшення бідності.
Однак, країни продовжують зростати, лінія продовжує переміщуватися праворуч, але деякі речі починають змінюватися. Тепер пік починає згладжуватися. За словами Ченді, у 2010 році у світі було 85 млн людей, що жили на рівні або трохи нижче межі бідності (при рівні споживання між $1,20 і $1,25 на день). Якщо бідність буде падати своїми теперішніми темпами, кількість людей, які живуть на $1,20-1,25 в день, також падатиме: із 56 млн в 2020 році до 28 млн в 2030 році.
Фото: genderandhealth.ca
Звичайно, це гарна новина: у світі буде менше бідних людей. Але це також означає, що темпи скорочення бідності також повинні сповільнюватися, навіть якщо споживання продовжить своє швидке зростання. Ченді каже, що якщо зростання не набуде просто неймовірних темпів, "неможливо буде зберегти тенденцію скорочення масштабів бідності, оскільки все менша кількість людей готові перетнути цю лінію".
Таким чином, який вплив на практиці може мати падіння темпів скорочення бідності? Ченді і Равайон спробувати відповісти на це питання, обчислюючи, наскільки різні норми споживання домогосподарств впливають на темпи скорочення бідності і наскільки доходи домогосподарств повинні зрости для того, щоб викорінити найвідвертішу бідність.
Равайон надає оптимістичні висновки. Він каже, що якщо країни, які розвиваються, зможуть продовжити свої темпи розвитку початку 2000-х років, тоді кількість бідних людей у світі впаде з 1,2 млрд в 2010 році до всього лиш 200 млн у 2027 році.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Якщо ви такі багаті, то чому ж ви такі нещасливі?
Це було б чудовим досягненням. Знадобилося 20 років, щоб зменшити кількість бідних людей з 1,9 мільярда в 1990 році до 1,2 млрд в 2010 році (падіння менше, ніж наполовину). За прогнозами Равайона, людству буде до снаги підняти мільярд людей із бідності за наступні 17 років і скоротити майже вдвічі їх кількість всього лиш за десять років (з 2012 по 2022).
Але навіть цей висновок не обіцяє зменшення бідності до нуля. Цифра 200 млн бідних означає рівень бідності трохи більше 3%. Щоб дістатися до нуля, потрібно буде зробити щось ще більш дивовижне. Равайон вважає, що для досягнення рівня 1% бідності до 2027 року, потрібне буде зростання споживання домогосподарств на 7,6% у рік, що є нереально високим показником.
Причини для гарного настрою
Фото: inafutureage.wordpress.com
Ченді та його співавтори отримали подібні результати. Вони проектують зниження бідності, взявши за основу прогнози споживання Economist Intelligence Unit, нашої дочірньої компанії.
Якщо економічне зростання буде на 2% краще від прогнозу, тоді рівень бідності буде трохи більшим 3%. Якщо на 2% гірше - тоді бідність сягне майже 10% - і це буде великим розчаруванням. Якщо розподіл доходів всередині країн ставатиме кращим або гіршим (тобто, якщо найбідніші 40% будуть почуватися краще або гірше, ніж найбагатші 10%), тоді діапазон результатів відповідатиме тому, що ми отримали при збільшенні чи падіннні економічного зростання. І якщо ви спробуєте взяти до уваги усі ці змінні, тоді діапазон змін стає дуже широким, від жалюгідного 15% рівня бідності (слабке зростання, більша нерівність) до приголомшливого 1,4% (більш високі темпи екномічного зростання, менша нерівність).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вісім причин, чому Китай змінює ваш світ
З цього можна зробити два важливі висновки. По-перше, діапазон результатів є широким, відповідно перспективи для викорінення злиднів є невизначеними. Діапазон теж не є симетричним, що більше вказує на ризик невдачі, ніж на сподівання на успіх. Зрозуміло також, що ніхто не прогнозує нульовий рівень бідності. Якщо взяти нульовий рівень бідності за мету на період після 2015, тоді нас очікує невдача. Однак, зниження цього рівня до 3% зможе визволити мільярд людей з бідності, і це було б не менш чудово. У найкращому випадку глобальний рівень бідності впаде до трохи більше 1%, або 70 млн осіб. Це було б справжнім дивом. У дослідженні говориться, що для того, щоб дістатися до цих рівнів, не слід покладатися лише на стимулювання економічного зростання або поліпшення нерівності доходів. Нам потрібні будуть обидва ці напрямки дій.
По-друге, змінюється географія поширення бідності. Китай декілька років тому подолав позначку, коли у країні побільшало громадян, що переступили межу бідності. До 2020 року у Китаї навряд чи знайдеться людина, яка живе на менш, ніж 1,25 долара на день: кожен громадянин подолає бідність. Китай написав першу главу книги подолання бідності, але загалом для світу цю книгу не можна вважати закінченою.
Індія - наступна після Китаю країна, яка досягне успіхів у скороченні бідності. Фото: amrc.org.hk
Наступною свою главу буде писати Індія. Країна дзеркально відображає картину, яка розгортається у світі в цілому: економічне зростання проштовхне основну хвилю індійців через бар'єр у $ 1,25 протягом наступного десятиліття (див. діаграму 3). Субконтинент повинен досягнути найбільших успіхів у скороченні бідності в наступному десятилітті (саме тому усіх турбує поточне уповільнення індійської економіки). Однак, після цього подальше економічне зростання принесе більше користі відносно успішним індійцям, ніж бідним.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому Індія перевершить Китай
Останню главу у боротьбі проти бідності повинна написати Африка, де на південь від Сахари залишиться багато людей за межею бідності. На жаль, на даний час вони перебувають нижче цієї межі бідності. Середнє споживання найбіднішого населення Африки становить лише близько 70 центів у день - трохи більше, ніж вони споживали 20 років тому. У шести найбідніших країнах рівень споживання падає до 50 центів на день. Африка досягнула великих успіхів протягом останнього десятиліття. Але навіть наступні 20 років такого прогресу не зможуть визволити решту мільйонів людей з бідності. При нинішніх темпах зростання, чверть африканців в 2030 році все одно будуть споживати менше $1,25 в день. До цієї дати ніхто не очікує великого падіння рівнів бідності в Африці.
Боно має залишитися в історії
Саме фінансова допомога допомогла у скороченні масштабів бідності. Фото: AFP
Темпи скорочення бідності мають глибокий вплив на процеси фінансової допомоги. Однією з основних "Цілей розвитку тисячоліття" було дати донорам список побажань і переконати їх вкладати більше ресурсів у вирішення проблем, внесених у цей список. Це, можливо, допомогло б у деяких випадках, однак неможливо стверджувати, що саме фінансова допомога допомогла у скороченні масштабів бідності. Найбільше падіння рівня бідності відбулося в Китаї, який проігнорував ЦРТ. У найкращому випадку, фінансова допомога і ЦРТ були дотичними до скорочення бідності.
Зміна географії бідності створить різні зміни у питаннях надання фінансової допомоги протягом найближчих 20 років. За словами Ченді, до 2030 року майже дві третини бідного населення світу буде жити в країнах, які ми сьогодні називаємо "нестабільними" (наприклад, Конго і Сомалі). Інші будуть жити в країнах із середнім рівнем доходу. Це створює подвійну дилему для донорів: країни середнього рівня доходів насправді не потребують допомоги, в той час, як нестабільні держави не можуть цю допомогу правильно використовувати. Різке скорочення бідності вимагає переосмислення питання офіційної фінансової допомоги.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як створити зразкову економіку: уроки успішних держав світу
Тим не менш, всі проблеми щодо фінансової допомоги, Африки і труднощів у виявленні кінцевого мільярда бідних громадян планети не можуть приховати великого успіху у питанні скорочення бідності: це була надзвичайно позитивна історія і вона може стати ще успішнішою. Бідність трансформувалася як соціальна проблема. Завдяки новим технологіям, бідні більше не є однорідною масою. Схеми ідентифікації стають великими і всеосяжними - Індія запровадила сотні мільйонів біометричних смарт-карток – і тепер уряди країн знають своїх бідних громадян буквально по іменах. Це, у свою чергу, дозволяє зробити соціальні програми більш цілеспрямованими, вчені і керівники краще вивчають і вдосконалюють результати їх запровадження. Схеми грошових переказів, наприклад Oportunidades у Мексиці і Bolsa Familia у Бразилії, допомогли викорінити тотальну бідність у цих країнах.
У міру подальшого зменшення кількості бідних, змінюватимуться не тільки цілі, але й вартість допомоги, яка зменшиться майже до тривіального рівня. Людству буде потрібно $ 50 млн на день, щоб визволити 200 млн людей з полону бідності. Звичайно, залишаться інші форми бідності, проблеми деяких країн залишаться нерозв'язаними і цілком можуть вимагати зміни політики, крім того, $1,26 на день - це зовсім не розкіш.
Проте, деякі фундаментальні зміни справді відбулися. Бідність раніше була проблемою дефіциту. Зараз - це проблема ідентифікації, спрямування ресурсів і розподілу. А це вже проблема, яку можна вирішувати.
Оригінал: The Economist
Переклад: iPress.ua
