У вересні 2000 року глави урядів 147 країн світу пообіцяли, що до 2015 року вони вдвічі зменшать частку людей на Землі, які живуть у найстрашніших злиднях. У своїх розрахунках як стартову величину вони використовували рівень бідності на 1990 рік. Це була одна із гідних цілей, які були визначені у програмі Організації Об'єднаних Націй під назвою "Цілі розвитку тисячоліття" (ЦРТ). Багато з цих цілей не були виконані, наприклад, намагання на три чверті скоротити рівень материнської смертності та на дві треті – рівень дитячої смертності. Проте мета скорочення масштабів бідності була досягнута. Насправді, вона була досягнута на п'ять років раніше.
ДИВІТЬСЯ ФОТО: Ми харчуємось зі смітника, а ви?
У 1990 році 43% населення країн, що розвиваються, жили в умовах крайньої бідності (на той час це була сума $ 1 на день). Абсолютне число тих, що жили нижче цього рівня становило 1,9 мільярда осіб. До 2000 року ця частка становила не більше, ніж третину населення цих країн. До 2010 року їх було вже 21% (або 1,2 млрд; межею бідності на той час стали $ 1,25 - власне середній показник бідності для 15 найбідніших країн світу за цінами 2005 року, з поправкою на різницю купівельної спроможності). Глобальний показник бідності був скорочений вдвічі за 20 років.
Фото: AFP
У зв'язку з цим виникає очевидне запитання. Якщо рівень крайньої бідності можна було скоротити вдвічі протягом останніх двох десятиліть, чому тоді не можна позбутися іншої половини в найближчі двадцять років? Якщо в 2010 році став можливим рівень у 21%, чому не є можливим досягнути до 2030 року рівня в 1%?
А й справді - чому ні? У квітні під час весняної сесії міжнародних фінансових інститутів у Вашингтоні президент Світового банку Джим Ен Кім написав цифри "2030" на аркуші паперу, підняв його вгору та оголосив: "Ось це і є дата, коли світ має покінчити з бідністю". В той час його слова звучали в унісон із словами Барака Обами, який у лютому пообіцяв, що "Сполучені Штати, об’єднавши зусилля з нашими союзниками, викорінять випадки крайньої вбогості впродовж найближчих двох десятиліть".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ринок праці: Європа в полоні бідності
На цьому тижні згадана мета отримає свій перший крок у напрямку формального схвалення у вигляді політики для всього світу. Лідери Великобританії, Індонезії та Ліберії повинні рекомендувати ООН скласти список ЦРТ (Цілі розвитку тисячоліття) після 2015 року. Перше місце у списку посяде обіцянка покласти край тотальній бідності до 2030 року.
Є чимало суперечок про те, що ж насправді вважати бідністю і як найкраще її вимірювати. Але, за будь-якими мірками, викорінення бідності нижче $ 1,25 на день було б дивовижним досягненням.
Фото: АFP
Впродовж усієї історії людства відверта бідність була однією з основних умов життя людей. Британський священик Томас Мальтус, той, що заснував демографію, писав у 1798 році, що люди не могли "не відчувати в собі турботи, яка змушує нас здобувати засоби для власного існування і для прогодовування своїх сімей", і що "жодна форма суспільства не могла запобігти майже постійним стражданням більшої частини людства". Для більшості країн бідність була навіть не проблемою - це був звичайний, незмінний факт існування.
Викорінення тотальної бідності буде справжнім дивом, враховуючи кількість випадків, коли політики обіцяли досягнути цієї мети і не виконували своїх обіцянок.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Іноземна допомога працює – вона рятує життя
"Цього року у нас є історична можливість зробити бідність історією", говорив у 2005 році прем'єр-міністр Великобританії Тоні Блер. За три роки до цього президент ПАР Табо Мбекі заявив, що "вперше в людській історії суспільство має можливість, знання та ресурси для викорінення злиднів". Заглядаючи ще далі в минуле: "Вперше в нашій історії стає можливим перемогти злидні", - сказав Ліндон Джонсон. Це було в 1964 році. Багато чого доведеться міняти для того, щоб шматок паперу Кіма знову не став порожньою обіцянкою.
Отже, наскільки реальним є прогноз, що світ може покласти край бідності за період одного покоління? Щоб досягнути цієї мети, потрібно буде щороку скорочувати бідність на один відсоток (такі темпи були встановлені у період 1990-2010 років) протягом наступних 20 років. Це буде важко зробити.
Другий мільярд світового населення буде складніше врятувати від бідності, ніж це відбулося з першим. Тим не менш, це можна реалізувати. Світ не тільки відчутно скоротив рівень бідності, він ще й багато дізнався про те, як це зробити. Бідність можна зменшити, однак не повністю. Для того, щоб це відбулося, багато речей необхідно зробити правильно
Економічне зростання зменшує бідність
Китай - лідер серед країн по зменшенню рівня бідності. Фото: china-mike.com
У 1990-2010 роках рушійною силою скорочення бідності в світі було зростання світової економіки. За останні десять років країни, що розвиваються збільшували свої ВВП на 6% на рік – у 1, 5 рази більше, ніж у 1960-1990. Це сталося, незважаючи на жорстку світову економічну кризу 1930-х років. Три регіони з найбільшою кількістю бідних людей демонстрували сильний ріст ВВП після рецесії: на 8% на рік у Східній Азії; 7% - у Південній Азії, 5% - в Африці. Орієнтир: кожен 1% зростання ВВП на душу населення веде до скорочення бідності приблизно на 1,7%.
Проте, ВВП не обов'язково є найкращим показником рівня життя і скорочення бідності. Як правило, краще дивитися на споживання домашніх господарств на основі опитувань. Мартін Равайон, до недавнього часу голова відділу досліджень Світового банку, зібрав 900 таких опитувань у 125 країнах, що розвиваються. Вони показують, що споживання в таких країнах зростало на трохи менше 2% на рік з 1980 року. І було ще різке його збільшення з 2000 року. До цього річне зростання споживання сягало 0,9%, після того його темпи підскочили на 4,3%.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому середній клас прийняв на себе найбільший удар
Однак, зростання саме по собі не гарантує скорочення бідності. Значення має також розподіл доходів. Одна методика говорить, що дві третини падіння рівня бідності стали результатом економічного зростання; а одна третина залежить від запровадження більшої рівності серед населення. Більш рівноправні країни скоротили бідність швидше, ніж нерівні. Равайон вважає, що 1% зростання доходів сімей зменшило бідність на 0,6% в найбільш нерівних країнах, і на цілих 4,3% - у країнах де спостерігається більша рівність серед населення.
Країна, яка найбільше зменшила рівень бідності - це Китай, який в 1980 році мав найбільшу кількість бідних людей в світі. У Китаї спостерігається величезне зростання нерівності в доходах, але ще більше зростання. У період між 1981 і 2010 роками країна витягла з бідності неймовірні 680 млн людей, - це більше, ніж все нинішнє населення Латинської Америки. Це знизило рівень бідності Китаю з 84% у 1980 році до близько 10% на сьогодні. На один лише Китай припадає приблизно три чверті загального зниження тотальної бідності в світі за останні 30 років.
Нещодавня історія боротьби з бідністю стосується не одного лише Китаю. Між 1980 і 2000 роками зростання в країнах, що розвиваються, і які розташовані за межами Піднебесної сягнуло 0,6% на рік. З 2000 по 2010 роки цей показник зріс до 3,8% - що більше схоже на китайську модель зростання економіки. Равайон підозрює, що прискорення зростання за межами Китаю з 2000 року скоротило кількість людей, які перебували в умовах крайньої бідності на 280 млн.
Чи буде це тривати й надалі? І якщо так, то чи відбудеться викорінення тотальної бідності до 2030 року?
Проблеми в Європі можуть поширитися і завдати шкоди усій світовій економіці. Фото: AFP
Щоб зберегти темпи скорочення бідності, потрібно підтримувати рівень зростання економіки. Більшість прогнозистів очікують, що саме так і станеться, хоча проблеми в Європі можуть поширитися і завдати шкоди усій світовій економіці.
Такі довгострокові прогнози є неминуче ненадійними, однак дві загальні тенденції роблять правдоподібними деякі оптимістичні очікування. По-перше, країни, що розвиваються, починають більше торгувати одна з одною. Це робить їх більш стійкими, ніж вони були до впливу негараздів з боку країн багатого світу. Інша тенденція така, що дві частини світу з найбільшою кількістю бідних людей, Індія та Африка, спостерігають розширення населення працездатного віку в порівнянні з кількістю дітей і старих, що перебувають на їх утриманні. Незважаючи на це, ці країни потенційно можуть зіткнутися з проблемою згортання темпів скорочення бідності, що може призвести до того, що прогрес на другому етапі скорочення бідності буде повільнішим, ніж на першому.
Наразі немає жодних ознак, що ці темпи будуть зменшуватися. Рівень бідності стабільно зменшувався на один відсоток на рік протягом останніх 30 років і не відбулося очікуваного поступового уповільнення цих темпів з 2005 року. Але це може статися з двох причин. Коли бідність у країні падає до дуже низького рівня, саме ті найбідніші стають важкодоступними. І в глобальному масштабі, у той час, як бідні люди в таких країнах, як Китай перетворяться на середній клас, бідність буде все більше концентруватися в слабких або ненадійних державах, які не знають що таке скорочення бідності.
ЧИТАЙТЕ ДРУГУ ЧАСТИНУ: Бідність не завжди буде з нами
Оригінал: The Economist
Переклад: iPress.ua
