Весняний наступ України, що триває вже влітку, не досягає тих успіхів, які прогнозували деякі прихильники. Українцям не бракує ні хоробрості, ні завзяття, і вони досягли вражаючих успіхів, як-от нещодавнє пошкодження російського десантного корабля "Олєнєгорський горняк". Тим не менш, для Вашингтона це має стати тривожним дзвінком, що його стратегія потребує трансформації, пише Джон Болтон в колонці у Wall Street Journal.
"Рішення – це не припинення вогню і переговори, як дехто на Заході пропонує. Якщо владімір путін погодиться на це, він зробить це у зручний для нього час, а не для нас. Він, швидше за все, запропонує припинення вогню, якщо москва стримає атаки Києва до початку осені, з метою спробувати завоювати шляхом переговорів те, що російські збройні сили не змогли взяти на полі бою. Прийняття цієї пропозиції призвело б до фактичного розділу України – неприйнятного для Києва та його східноєвропейських сусідів", – наголошує експерт.
Нездатність українців досягти значних успіхів не є неминучою, вона є закономірним результатом стратегії США, спрямованої лише на те, щоб зупинити російське завоювання. Натомість, підкреслює Болтон, президенту Байдену потрібно почати енергійно працювати над перемогою України.
"Невдачі України в наступі та успіхи росії в обороні мають спільну причину: повільне, нерішуче, нестратегічне надання військової допомоги з боку Заходу. Довгі дебати про те, чи варто надавати ту чи іншу систему озброєнь, постійний страх, що росія перейде до війни проти НАТО, і періодичне брязкання ядерною шаблею кремля вселили в західні столиці паралізуючу обережність. Хоча Велика Британія під керівництвом Бориса Джонсона не була стримана, НАТО, схоже, не бажає виконувати свої зобов'язання щодо відновлення повного суверенітету і територіальної цілісності України", – констатує автор.
На його думку, ця нерішучість є результатом успішної операції кремля зі стримування, а не американської стратегічної необхідності. Немає жодних доказів того, що росія має звичайний військовий потенціал, щоб загрожувати НАТО, або бажання завдати ядерного удару. Незважаючи на неодноразові ядерні погрози москви, розвідувальна спільнота підтвердила у свідченнях Конгресу, що ядерний потенціал росії жодного разу не перейшов в оперативний стан – путін блефує. Це може змінитися, але вдавшись до блефу, він отримує саме те, чого хоче, і безкоштовно.
За словами експерта, боязкий, безсистемний підхід адміністрації до надання допомоги підірвав суспільну підтримку США. Пан Байден поглибив цю проблему, наполягаючи на тому, що війна йде за "вільсонівські пункти демократії проти авторитаризму". Вільсонівські принципи ніколи не мотивували американську більшість, навіть коли їх проповідували справжні авторитети. Існують переконливі аргументи на користь того, що допомога Україні слугує американським стратегічним інтересам, але президент їх не наводить. І він, і Дональд Трамп підривають підтримку допомоги з боку республіканців.
Болтон наголошує, що Захід, особливо Вашингтон, також повинні радикально переосмислити політику санкцій. Теорії про обмеження цін на російську нафту провалилися, а західні санкції загалом залишаються фрагментарними і недостатньо жорсткими. Ці недоліки не вичерпуються конфліктом в Україні і повинні спонукати НАТО інституційно переглянути те, як воно здійснює правозастосування. Проголошення санкцій – це чудовий піар, але їх виконання – важка, виснажлива і обов'язково таємна робота, де це можливо. США та їхні союзники потребують докорінного перегляду і модернізації наших інструментів, процедур і персоналу, які забезпечують виконання санкцій.
"Білий дім і НАТО також мають більш серйозно ставитися до ролі Китаю в Україні. Захід повинен накласти санкції безпосередньо на Пекін, враховуючи величезну підтримку москви з боку КНР, включно із купівлею вуглеводнів, відмиванням російських фінансових операцій та постачанням військової техніки подвійного призначення і нелетальної зброї. Пекін заперечує надання летальної допомоги, але в нещодавньому звіті американської розвідки йдеться про те, що китайські компанії постачали російським оборонним фірмам деталі для винищувачів, а також безпілотників", – переконує автор.
Важливо також, вважає Болтон, щоб Захід бачив наскрізь будь-яку китайську спробу "посередництва" в конфлікті. Така пропозиція Пекіна, безсумнівно, здасться позитивною для тих, хто ще не усвідомлює довгострокової загрози, яку становить Китай. А оскільки Білий дім одержимий ідеєю досягти з Пекіном домовленостей щодо зміни клімату, він вважав би небезпечно привабливими потуги Європейського Союзу заспокоїти Китай.
На думку експерта, залучення Китаю вимагає від Вашингтона активного задіяння ключових союзників в Індо-Тихоокеанському регіоні до нової стратегії адміністрації Байдена щодо України. Тристоронній саміт пана Байдена з Японією і Південною Кореєю, що наближається, надає чудову можливість для такого залучення, але необхідно зробити набагато більше. Хоча деякі члени НАТО можуть опиратися залученню "аутсайдерів", це саме той момент, коли Альянс має продемонструвати глобальний характер загрози, з якою ми всі стикаємося від зростаючої осі Китай-росія. Україна – це саме та криза, яка вимагає глобальної співпраці.
"З продовженням наступу українські військові можуть досягти більших успіхів, але життєво важливо, щоб адміністрація Байдена почала формулювати нову стратегію. Білий дім повинен виправити свої стратегічні помилки останніх 18 місяців, якщо він хоче посилити внутрішню підтримку України в США, а також оживити і розширити антиросійську коаліцію. Настав час рухатися", – закликає Джон Болтон.
Про автора: Джон Болтон був радником президента з національної безпеки у 2018-19 роках та послом в ООН у 2005-06 роках. Він неодноразово закликав до розірвання ядерної угоди з Іраном, з якої США вийшли в травні 2018 року. Болтона багато хто вважає зовнішньополітичним яструбом, який є прихильником військових дій і зміни режиму США в Ірані, Сирії, Лівії, Венесуелі, Кубі, Ємені та Північній Кореї. Він є автором книги "Кімната, де це сталося: Мемуари Білого дому" – мемуари про своє перебування в адміністрації Трампа.
Джерело: Wall Street Journal
