7 червня Dakh Daughters сколихнули морем емоцій Львів.
Їхня популярність чимось нагадує рейтинг новообраного президента - взялась невідомо звідки і невідомо, завдяки чому з кожним днем лише зростає.
Далеко не всі їхні пісні зал одноголосно підспівує, бо те, що вони роблять важко назвати співом. Кожна нова композиція – ніби, окрема театральна постановка з "левовою" часткою імпровізації і злагодженості водночас.
Шестеро дівчат. 15 інструментів. Від барабанів до контрабасу. І незліченна кількість образів, перевтілень та вигадувань.
Вони не звичайні, вони поліфункціональні.
Кожна може без труднощів замінити іншу на сцені навіть посередині пісні. Просто міняються місцями і продовжують після фортепіано грати на барабанах.
Здавалося б, жодних об’єктивних причин, завдяки яким ці епатажні "дочки Даху" заслужили таку любов публіки нема. Колектив існує трохи більше, ніж два роки і за цей час дівчата вже встигли дати більше концертів за кордоном, ніж в Україні.
ЧИТАЙТЕ: Між Львовом і Одесою курсуватиме "Вагон Дружби"
Вони себе називають інтелектуальним фрік-кабаре. Бо точно не такі, як інші. Їх взагалі важко з кимось порівнювати, а тим більше сплутати. Вони не роздягаються на сцені, зате вражають неймовірним діапазоном голосів і неочікуваною інтерпретацією віршів Шевченка, Андруховича, Ліни Костенко чи Бродського.
Dakh Daughters – це суб’єктивно особливе бачення мистецтва. Несподівано сміливе, по-дитячому безпосереднє і завжди непередбачуване.
Під час виступу у Львові вони не пошкодували тричі виходити "на біс", щоб заспівати, як ніколи актуальну "То моє море" Скрябіна і виконати ще хітовіший "Donbass".
Музику "дочок ДАХу" організм засвоює повністю лише разом з незабутньою картинкою живого виступу. А про вдалий виступ свідчить "Героям слава!", від якого суботнього вечора двигтів один з найстаріших театрів Львова.
