Акцент доповіді сильно зміщений у бік війни на Донбасі, а тема анексії Криму розкрита поверхово. Окрім того, в ній відсутня та стримана тональність, яка властива, наприклад, звітам Amnesty International чи Human Rights Watch. Втім, автори навряд чи переслідували подібну мету – під час презентації доповіді політик і соратник Нємцова, Ілля Яшин заявив: "Цією доповіддю ми хочемо викрити брехню Путіна". Теза Яшина, власне, і визначає усю спрямованість документу. Хоча для України, як і для більшості західних держав (задовго до цієї доповіді), Путін є злочинцем, місце якого – на лаві підсудних у міжнародному трибуналі.
Про передумови Російської інтервенції
Основою причиною анексії Криму вказується низький електоральний рейтинг Путіна: у період з 2010 до 2011 року він впав з 57 до 48% (у подальші роки ця тенденція зберігалась). Деталі окупації довгий час залишалася "військовою таємницею". Як відомо, усі крапки над "і" розставив сам президент РФ у своєму інтерв’ю для документального фільму "Крим. Шлях на Батьківщину".
"Цими публічними заявами Путін фактично розписався в анексії Криму і позначив свою персональну відповідальність у цій події", - зазначається у документі.
Володимир Путін. Фото: AFP
Що стосується війни на Донбасі, то автори виділяють два основних мотиви. Перший – Путін повірив, що успіх Кримської кампанії спровокує ланцюгову реакцію і в інших російськомовних областях України. Другий – війна на Донбасі була необхідна як переговорний майданчик із західними лідерами щодо легалізації статусу півострова у складі РФ.
Проте не згадуються такі очевидні геополітичні розрахунки Кремля, як бажання залишити Україну в сфері впливу РФ і, як наслідок, протидія інтеграції на Захід, шляхом війни. Влучно з цього приводу нещодавно висловився оглядач німецької газети Allgemeine Конрад Шулер: "На Донбасі Путіну потрібно не контрольоване Придністров’я, а вибухонебезпечний "Сектор Газа", який зрештою погубить Україну".
Чинник ЗМІ
Роль прокремлівських телеканалів в ескалації конфлікту важко переоцінити. Їхні сюжети переконали не одного росіянина поїхати на війну проти "карателів Київської хунти". У доповіді наводиться показова статистика: згадуваність організації "Правий сектор" в російських ЗМІ в травні минулого року перевищила аналогічний показник партії "Єдина Росія". "Власне, весь ефір російських державних ЗМІ – це одна суцільна атмосфера ненависті без жодних лапок", - резюмують автори.
Про російських військових на Донбасі
Саме присутність російських військових на сході України та факти їхньої загибелі (які всіляко замовчуються в РФ) підштовхнули Немцова провести власне розслідування.
Перші докази того, що на Донбасі воюють російські військові, датуються літом 2014 року.
За оцінками авторів, кількість учасників бойових дій на стороні сепаратистів станом на весну поточного року складає 35 – 37 тисяч чоловік. З них – від 8 до 10 тисяч російських військових.
Важливу роль у поповнені "добровольців" відіграють чеченці, або так звані "кадирівці". Маючи великий бойовий досвід (до 10 років) вони приймали безпосередню участь у зіткнення в Донецькому аеропорту, Іловайську, та інших стратегічних об’єктах.
Масово російські солдати гинули на сході України у два періоди. Літом минулого року після боїв за Іловайськ в Росію повернулося не менше 150 трун з позначкою "Вантаж-200". Другий період припадає на січень – лютий поточного року: тоді загинуло не менше 70 російських військових. Про як мінімум 17 російських десантників з міста Іваново Немцову розповіли родичі загиблих .
12 лютого 2015 Фото: Макс Авдєєв / «Медуза» Безіменні могили на кладовищі під Донецьком.
Однак більшість представлених у доповіді розслідувань розповідають про поодинокі випадки загибелі російських солдат. Звідси можна припустити, що реальна кількість смертей значно вища.
Окрім того як журналісти, так і сам Борис Немцов стикалися з численними перепонами, проводячи розслідування. Часто родичі загиблих відмовлялись йти на контакт під тиском погроз або ж отримавши грошові компенсації, які досягали 3 мільйонів рублів.
У доповіді також зазначається, що станом на кінець 2014 року на озброєнні у бойовиків було зафіксовано 83 танка, 83 БМП та БМД, 63 БТР, 33 САУ, 31 артилерійське знаряддя, 11 РСЗВ та 4 ЗРК. Більше половини цього озброєння було завезено з Росії – інше захоплене у боях із Збройними Силами України. Яка кількість зброї зосереджена на території ДНР/ЛНР станом на сьогодні можна лише припускати.
Автори також підрахували скільки коштів Росія витрачає на війну. За їхніми даними прямі витрати РФ за 10 місяців конфлікту склали 53 мільярди рублів. В цю суму включили лише щомісячні витрати на утримання одного "добровольця" та витрати на експлуатацію ремонт і обслуговування техніки. А на утримання біженців із Донецької та Луганської Області було витрачено близько 80 мільярдів рублів.
Що стосується суто політичної складової, то у доповіді зазначається: "немає сумнівів, що саме Владислав Сурков (помічник Путіна) відіграє одну із ключових ролей у процесі зовнішнього управління "народними республіками", здійснюваного Кремлем". Так, в інтерв’ю сербській газеті Ігор Гіркін, який свого часу займав посаду міністра оборони у так званій Донецькій народній республіці прямо заявляє, що залишив посаду під тиском Кремля. Інший приклад – незадоволення Захарченка та Плотницького результатами Мінських домовленостей; і лише після консультацій із Сурковим керівники "народних республік" пішли на компроміс.
"Фактично йдеться про створення псевдодержав, керованих Москвою, які є механізмом тиску на офіційний Київ", - резюмують автори.
Докази зібрано. Що далі?
Для українців доповідь "Путін. Війна" не стала чимось сенсаційним: ми давно читали історію молодого танкіста з Бурятії, який обгорів у танку, бачили, як російські військові намагалися штурмувати Донецький аеропорт, і не сумніваємося у тому, хто збив боїнг. Хоча без сумніву це важливий документ, який підбиває підсумки російської агресії і дає можливість поглянути на проблему комплексно.
Фото: meduza.io
Що ж стосується російського суспільства, то воно швидше всього не готове повірити наданим доказам. Згідно з опитуваннями Левада Центру, у березні цього року 53% росіян були впевнені, що на території України немає російських військових. В інтерв’ю виданню "КоммерсантЪ" директор Центру політичної інформації Олексій Мухін заявив, що дані, зібрані у доповіді, це "підробки СБУ". Реакція Кремля була теж прогнозованою. Прес-секретар Путіна Володимир Пєсков заявив, що не читав доповідь, тому коментувати її не буде.
На сайт партії РПР-ПАРНАС вже встигли здійснили потужну DDoS атаку, а платіжна система PayPal заблокувала рахунок на який збирали кошти для подальшого друку доповіді.
Насамкінець слід зазначити, що історія участі російських солдат у війні на Донбасі постійно поповнюється новими фактами. Днями, вже після презентації доповіді Нємцова, агентство REUTERS опублікувало репортаж про військових РФ, які звільнилися зі збройних сил, побоюючись, що їх "добровільно-примусово" відправлять на схід України.
