"Історія розгортається стрибкоподібно – бувають довгі періоди, коли мало що змінюється, а потім раптом світ перевертається з ніг на голову", – зазначає Іво Даалдер у своїй колонці для Politico Europe. Він переконаний, що 24-годинний збройний заколот, під час якого армія найманців безперешкодно пройшла 800 кілометрів до москви, змінив усе.
Іво Даалдер запевняє, що путін зараз стикається з найсерйознішою кризою за чверть століття свого правління. Його слабкість була викрита: жодна з російських сил безпеки не стала на шляху маршу ПВК "Вагнер" до москви, а з тими, хто стояв, швидко розібралися. Жителі Ростова-на-Дону – логістичного центру російської армії на півдні, який "Вагнер" зайняв без жодного опору, зустріли найманців вітаннями та обіймами.
Як зазначає колишній посол США в НАТО, влада – це так само про сприйняття, як і про реальні можливості. І зараз російського президента сприймають як такого, що занепокоєний громадянською війною та, схоже, більше не контролює свою країну. Усі остерігаються одне одного. Ніхто не знає, кому можна довіряти. Хто на кого має ножі? Хто їх захистить? Параноя панує всюди.
І особливо, наголошує експерт, це стосується військового керівництва на чолі з міністром оборони Сєргєєм Шойгу та начальником Генерального штабу Валєрієм Гєрасімовим, які очолили абсолютно катастрофічну військову кампанію в Україні. Вони знають, що у них проблеми.
Їхній початковий план вторгнення швидко перетворився на руїни. Більше того, цієї зими російський наступ просунувся лише на кілька сотень метрів у деяких місцях – і це коштувало близько 100 000 жертв, в тому числі 20 000 загиблих.
Не дивно, що ватажок "Вагнера" знайшов готову аудиторію для своєї критики Шойгу і Гєрасімова. Навіть одна суттєва перемога росії – взяття зрівняного зі землею Бахмута після 10 місяців боїв і ціною десятків тисяч вбитих і поранених – була значною мірою здійснена "Групою Вагнера", яка діяла поза контролем російських військових.
Отже, вважає Іво Даалдер, незалежно від того, залишаться вони чи підуть, ані міністр оборони, ані начальник Генерального штабу, який також командує операцією в Україні з грудня, більше ніколи не зможуть знову відчути себе у безпеці.
Поки в росії всі зайняті прикриттям своїх спин, зазначає експерт, у сусідній Україні набирає обертів контрнаступ. Після кількох тижнів пробних атак, зараз здається, що повномасштабний наступ просувається вздовж трьох різних осей на сході і півдні.
Отже, хоча запекла боротьба триває, внутрішні негаразди в росії та заклопотаність її вищого командування питаннями самозбереження не могли б бути більш вдалим моментом для керівництва України. російська армія, як ми дізналися за останні 16 місяців, залишається структурою, де тактична ініціатива та інновації не заохочуються. Натомість у фаворі виконання наказів, які надходять лише згори – від тих самих людей, які зараз заклопотані власним майбутнім.
Але хоча проблема росії – це виграш України, є причини зберігати пильність і навіть занепокоєння. Ніхто не знає, що путін робитиме далі – і навіть як довго він залишиться при владі. Критика його війни і російських військових зараз лунає напрочуд відкрито. І хоча помірковані люди можуть сприймати це з розумінням, ультранаціоналісти, ймовірно, будуть найбільш стурбовані.
Тому один із способів для путіна спробувати повернути ініціативу – це подвоїти воєнну активність в Україні, чого вимагають багато з його найголосніших критиків. російські військові можуть відчувати нестачу живої сили і сучасного обладнання, але навряд чи у них закінчуються можливості, в тому числі й для ескалації.
Вже є побоювання, що російські війська підготувалися підірвати атомну електростанцію в Запоріжжі так само, як вони підірвали греблю Каховської ГЕС. Це матиме катастрофічні наслідки для людей, навколишнього середовища та АПК України.
І путін все ще залишає за собою крайній варіант – використання ядерної зброї. Шалені часи іноді вимагають відчайдушних заходів, а президент рф опинився в найбільшій безвиході. І хоча громадянська війна в ядерній країні, безсумнівно, була найбільшим клопотом у Білому домі минулими вихідними, зараз найбільше занепокоєння викликає те, що путін може почати думати про немислиме.
Уникнення такої ескалації – чи то підриву атомної станції, чи то детонації реальної зброї – має бути абсолютним пріоритетом. Коли минулої осені заговорили про ядерну ескалацію, радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван публічно зазначив, що росія зазнає "катастрофічних наслідків" – це послання було також передано у приватному порядку безпосередньо росіянам.
І тепер путіну та його оточенню знову потрібно знати, переконаний Іво Даалдер, що ескалація не принесе користі. У разі будь-якого навмисного ядерного інциденту США і ключові союзники по НАТО повинні втрутитися безпосередньо і довести війну до швидкого й повного завершення, допомагаючи Україні відновити контроль над усією своєю територією.
"Ми досягли точки максимальної небезпеки. І єдиний спосіб уникнути її – дати зрозуміти путіну і його оточенню, що немає іншого виходу, окрім як відступити, відновити суверенітет України над своєю територією та закінчити цю війну", – завершує статтю експосол США у Північноатлантичному альянсі.
