росія розпочала транскордонний наступ на північний схід України в Харківській області 10 травня, відкривши новий фронт свого вторгнення. Атака була очікуваною, але очевидна легкість, з якою російські війська змогли проникнути через український кордон, викликала значну тривогу і звинувачення в прорахунках у сфері безпеки.
У дебатах щодо очевидної нездатності України захистити кордон не береться до уваги той факт, що укріплення, як правило, розташовані приблизно за 15-20 кілометрів від передових позицій. Тим не менш, відновлення присутності російських військ на півночі України знаменує собою значну ескалацію війни.
За перші п'ять днів наступу росія змогла створити два окремі плацдарми на українській території і просунутися вглиб країни на п'ять-сім кілометрів. Ці скромні успіхи відображають відносно невелику кількість російських військ, які брали участь у початковому вторгненні. Однак найближчими днями ситуація може змінитися, оскільки кремль сконцентрував приблизно від 30 до 35 тисяч солдатів по той бік кордону і продовжує посилювати наступ.
Українські посадовці раніше прогнозували початок російських наступальних операцій у Харківській області наприкінці травня або на початку червня. Нещодавнє рішення США надати Україні новий великий пакет допомоги, можливо, переконало кремль розпочати наступ раніше запланованого терміну, щоб використати вікно можливостей, яке залишилося до того, як нові поставки американської зброї досягнуть лінії фронту.
На даний момент безпосередні військові цілі росії виглядають досить обмеженими, про що свідчить кількість задіяних військ. Початковою метою може бути створення буферної зони вздовж українського кордону в Харківській області. Це те, про що путін та інші кремлівські лідери неодноразово говорили протягом останніх місяців. Якщо російським військам вдасться просунутися далі та закріпитися на глибині близько 15 кілометрів на півночі України, то сам Харків опиниться в зоні досяжності російської артилерії.
Харків, друге за величиною місто з довоєнним населенням понад півтора мільйона, зазнає інтенсивних російських бомбардувань з початку 2024 року. У березні були зруйновані електростанції міста, а житлові райони часто піддаються ракетним, безпілотним атакам і бомбардуванням планерними бомбами. Зараз існують побоювання, що російська артилерія може вивести цю кампанію руйнувань на новий рівень. Мер Харкова Ігор Терехов неодноразово попереджав, що його місто ризикує стати "другим Алеппо", маючи на увазі сирійське місто, перетворене на руїни майже десять років тому після безперервних бомбардувань російськими та сирійськими військами.
Хоча багато спостерігачів вважають, що Харків залишається головною метою росії, новий наступ може бути і спробою дестабілізувати оборону України в цілому. Відкриваючи новий фронт на півночі країни, росія створює дилеми для українського командування і змушує відволікати ключові підрозділи, які зараз утримують лінію фронту на сході країни.
Нинішня військова ситуація швидко розвивається і є надзвичайно складною для України, але вона ще не є критичною. З огляду на явну перевагу на полі бою, яку мають сили, що обороняються, з початку війни більше двох років тому, українські військові теоретично мають всі шанси запобігти будь-яким значним проривам, а також повинні бути в змозі завдати значних втрат російським військам, що наступають. Однак зусилля України щодо самозахисту наразі серйозно ускладнюються нездатністю завдавати ударів по російських цілях через кордон.
Протягом усієї війни більшість міжнародних партнерів України наполягали на тому, щоб зброя, яку вони надають, використовувалася лише на українській території. Ці обмеження суперечать будь-якій військовій логіці й створили унікально сприятливі умови для росії, яка може концентрувати війська поблизу українського кордону і готуватися до нападу, не боячись стати мішенню. Якщо Україна не отримає право вражати військові об'єкти на території рф, буде вкрай важко перемогти нинішній наступ або запобігти новим транскордонним атакам, подібним до нещодавно відкритого фронту в Харківській області.
Новий харківський наступ росії – це спроба кремля скористатися значною перевагою в живій силі та вогневій потужності. Незважаючи на приголомшливі втрати за останні два роки, путіну вдалося створити сили, набагато більші за ту армію, яка вперше вторглася в Україну в лютому 2022-го. Тим часом Україна була серйозно ослаблена за більш ніж пів року без великих поставок зброї і не може завдати ефективного удару у відповідь через обмеження, накладені західними партнерами країни. Все це не означає, що росія гарантовано досягне успіху, але це значно ускладнює для України завдання здобути перемогу.
Джерело: Atlantic Council
