Нинішній сезон бойових дій в Україні ще далекий від завершення, але вже зрозуміло, що війна, розв'язана путіним торік у лютому, продовжиться і наступного року. Розвиток подій на українському полі бою у 2024 році, ймовірно, залежатиме від низки чинників, зокрема геополітичних міркувань, виборчих циклів, поставок зброї та наявності боєприпасів.
Досі Україна значною мірою покладалася на запаси боєприпасів, накопичені країнами-партнерами до 24 лютого 2022 року. Однак ці запаси не безмежні і вже вичерпуються. "Дно бочки вже видно", – зазначив на початку жовтня найвищий військовий посадовець НАТО адмірал Роб Бауер.
Наразі докладаються зусилля для покращення ситуації: США та європейські країни працюють над збільшенням виробництва артилерійських снарядів та інших боєприпасів. Україна також нещодавно заявила про свій намір різко збільшити внутрішнє виробництво озброєнь, уклавши низку угод про спільне виробництво з міжнародними партнерами.
Хоча є ознаки прогресу у вирішенні питань постачання боєприпасів в Україну, пройде ще багато місяців, перш ніж буде досягнуто значного прориву в цьому питанні. Тим часом інтенсивність артилерійських обстрілів уздовж 850-кілометрової лінії фронту означає, що прогнозовані обсяги виробництва навряд чи зможуть задовольнити потреби України до другої половини 2024 або початку 2025 року.
Дефіцит снарядів не є чимось новим для української армії, яка була змушена постійно імпровізувати протягом перших двадцяти місяців війни. Одним з ефективних рішень стало ширше використання дронів-камікадзе з видом від першої особи (FVP). Ми можемо очікувати, що 2024-го на полі бою з'явиться набагато більше дронів. Проте очікуваний дефіцит постачання ключових боєприпасів, ймовірно, вплине на стратегічне мислення України під час весняної і літньої кампаній наступного року.
Українські військові плани також відображатимуть геополітичні міркування. Останніми місяцями багато хто в Києві зі зростаючою тривогою спостерігав за тим, як питання продовження військової допомоги Україні з боку США опинилося в центрі внутрішньої американської політики. Оскільки Сполучені Штати ось-ось увійдуть у рік виборів, українці побоюються, що подальші поставки озброєнь зі США можуть бути відкладені або зірвані в інший спосіб.
Ситуація по інший бік Атлантики виглядає дещо обнадійливіше, оскільки багато європейських партнерів України, схоже, готові збільшити поставки озброєнь. Незважаючи на це, невизначеність щодо цих поставок тяжітиме над українським військовим мисленням і може призвести до більшої обережності, оскільки командування намагатиметься заощаджувати обмежені ресурси.
Іншим ключовим чинником, який визначатиме перебіг війни наступного року, будуть політичні пріоритети росії. кремль може вирішити залишатися в обороні і зосередитися на утриманні нині окупованих територій. Або ж путін здатен наказати своїм командирам відновити широкомасштабні наступальні операції з метою завершення окупації чотирьох українських областей, які були офіційно "анексовані" росією торік у вересні.
Наразі оборонна стратегія, як видається, відповідає головній політичній меті росії – заморозити конфлікт на нинішній лінії фронту. Відсутність будь-яких серйозних проривів з боку України під час поточного контрнаступу вже посилила відчуття тупикової ситуації і призвела до посилення міжнародних закликів до повернення за стіл переговорів. Якщо росія зможе повторити цей успіх у 2024 році, Україні буде ще складніше забезпечити міжнародну підтримку для подальших широкомасштабних наступальних операцій.
Нещодавній російський наступ навколо Авдіївки на сході України є нагадуванням про те, що путін все ще має значні нереалізовані територіальні амбіції і може спробувати захопити нові території в найближчі місяці. Суто оборонні операції навряд чи задовольнять російського диктатора, не в останню чергу тому, що він повинен організувати своє "переобрання" 2024 року і тому буде прагнути демонструвати силу. Хоча результат запланованих у росії президентських виборів, очевидно, заздалегідь відомий, нові перемоги на полі бою були б особливо бажаними, оскільки вони допомогли б відвернути внутрішню і міжнародну увагу від ще одних сфальсифікованих виборів.
Хоча багато військових експертів дуже скептично ставляться до наступальних можливостей виснаженої путінської армії, російське командування, схоже, не стримується жодними побоюваннями щодо великих втрат. З огляду на це, величезний розмір російської армії і перевага у вогневій потужності означає, що не можна виключати подальшого просування росіян вперед.
Політика кремля щодо мобілізації до армії протягом наступних кількох місяців стане чи не найкращим свідченням намірів росії на 2024 рік. Будь-які спроби повторити масову мобілізацію кінця 2022-го свідчитимуть про плани розпочати нові наступальні операції наступної весни. З іншого боку, якщо москва обмежиться більш таємною мобілізацією, це означатиме, що вона робить акцент на стратегічній обороні.
На відміну від України, росія навряд чи зіткнеться з серйозною нестачею боєприпасів 2024-го. путін вже більше року працює над тим, щоб перевести більшу частину російської економіки на військові рейки. Хоча цей процес далекий від досконалості, він дає результати. У поєднанні з безпрецедентним збільшенням військових витрат у російському бюджеті на 2024 рік це має забезпечити війська путіна постачанням. Однак акцент російських військових на масованих артилерійських обстрілах означає, що навіть збільшення внутрішнього виробництва може виявитися недостатнім для повного покриття потреб армії.
Повільний прогрес України проти добре укріпленої оборони росії під час нинішнього контрнаступу може переконати українське командування обрати іншу тактику у 2024 році. Замість того, щоб покладатися на лобові атаки на російські позиції, Україна може спробувати зберегти свої наступальні можливості, зосередившись на виснаженні, щоб підірвати здатність росії вести війну.
Будь-яке зміщення акценту на війну на виснаження, ймовірно, включатиме значно розширений перелік цілей в окупованому Кримському півострову і в самій росії. Багато чого залежатиме від очікуваного прибуття винищувачів F-16 і поставок крилатих ракет великої дальності. Київ також намагатиметься розвинути свої нещодавні успіхи в Чорному морі, де комбінація українських авіаударів і рейдів морського десанту змусила росію вивести значну частину свого флоту з Криму.
Якщо Україна вирішить зосередитися на виснаженні наступного року, це створить значні політичні ризики для Києва. Українські сили зможуть зберегти війська і техніку для нового потужного наступу у 2025-му, коли почнеться зростання західного виробництва озброєнь, але ще один рік без проривів неминуче підживлюватиме міжнародні заклики до компромісних домовленостей з кремлем.
Незважаючи на відсутність будь-яких значущих змін на лінії фронту цьогоріч, спроби представити війну як патову ситуацію вводять в оману. Наразі ми спостерігаємо період інтенсивного виснаження сил, але за ним цілком може послідувати новий виток маневреної війни. Наразі ключовим завданням для командирів з обох сторін є захист власних сил і нанесення великих втрат противнику, готуючись до використання вікон можливостей, як це вдалося зробити Україні у вересні 2022 року.
Наразі ані Україна, ані росія не готові до переговорів. Натомість обидві сторони залишаються прихильниками військового вирішення конфлікту і вже дивляться вперед на майбутні кампанії 2024 року. Лідери України знають, що вони повинні відновити імпульс, втрачений під час нинішнього контрнаступу, а також зберегти міжнародну підтримку, яка виявилася настільки важливою для військових зусиль країни.
Джерело: Atlantic Council
