Оскільки повномасштабне вторгнення росії наближається до дворічного рубежу, для військового і політичного керівництва України життєво важливо належним чином засвоїти уроки 2022 і 2023 років.
Найважливіший висновок, який можна зробити з останніх двох років бойових дій, – це домінування оборонної війни над наступальними операціями. Це було продемонстровано знову і знову, починаючи з провалу початкового бліцкригу росії у перший місяць війни.
Другий ключовий урок – важливість балансу між політичними цілями і військовими можливостями. З лютого 2022 року політичні міркування змусили і росію, і Україну розпочати невдалі наступальні операції з недостатніми силами, що призвело до великих втрат.
Хоча довгостроковою метою України залишається повне звільнення країни від російської окупації, поточні обставини не сприяють сміливим наступальним операціям. На міжнародному фронті зобов'язання США та ЄС щодо надання допомоги наштовхнулися на серйозні політичні перешкоди, а зусилля з розширення виробництва військової техніки та озброєнь значно відстають від графіка. В Україні зростає занепокоєння з приводу високого рівня втрат і потенційного дефіциту людських ресурсів.
З огляду на це, військова стратегія України до 2024 року має зосередитися на утриманні лінії фронту і забезпеченні подальшого контролю над приблизно 82% території країни, яка залишається в українських руках. Стратегічний перехід до активної оборони зіграє на користь нинішнім сильним сторонам України, а також виграє цінний час для перегрупування і переозброєння напередодні, ймовірно, більш сприятливих умов у 2025 році.
Важливо, що більш оборонна позиція дозволила б Україні використати нагальну потребу москви в перемогах. Оскільки російська армія перебуває під величезним політичним тиском, що змушує її наступати, українське командування матиме безліч можливостей постійно знекровлювати путінські сили вторгнення, як це відбувається зараз під Авдіївкою.
Паралельно Україна повинна продовжувати підривати здатність росії вести війну, проводячи ескалацію кампанії повітряних ударів по цілях далеко за лінією фронту на всій окупованій українській території і в самій росії. Це може включати атаки на місця зосередження військ, військові бази і склади боєприпасів, а також логістичні центри і заводи з виробництва озброєнь.
Обравши стратегію активної оборони у 2024 році, Київ може досягти подвійної мети: запобігти будь-якому серйозному російському просуванню і створити умови, що сприятимуть Україні у війні, яка дедалі більше набуває ознак війни на виснаження. Це створить передумови для повернення до наступальних операцій у 2025-му.
Ефективність будь-якої оборонної стратегії 2024 року значною мірою залежатиме від рівня підтримки з боку партнерів України. З точки зору поставок озброєнь, пріоритети включатимуть велику кількість артилерійських боєприпасів разом із системами радіоелектронної боротьби, ударними безпілотниками, додатковими засобами протиповітряної оборони та ракетами дальнього радіусу дії. Довгоочікуване прибуття винищувачів F-16 в найближчі місяці також значно посилить здатність України позбавити росію контролю над небом.
Якщо ця військова допомога надійде, Україна зможе реалізувати стратегію активної оборони протягом наступного року, одночасно готуючись до майбутніх наступальних дій. Ця підготовка повинна включати розширені програми навчання українських солдатів у країнах НАТО. Хоча десятки тисяч українських військовослужбовців вже пройшли підготовку протягом перших двох років війни, невдачі на фронті у другій половині 2023-го викрили недоліки цих зусиль. Очевидно, що потрібно набагато більше часу, щоб надати українським солдатам військові знання і навички, необхідні для досягнення успіху на сучасному полі бою.
Перехід до активної оборони у 2024 році не завадить Україні проводити конкретні наступальні дії. Найімовірнішим фокусом наступальних операцій України наступного року буде окупований росією Кримський півострів. Це підтвердив президент України Володимир Зеленський у своєму нещодавньому інтерв'ю виданню The Economist.
Систематичне знищення російського логістичного та військового потенціалу в Криму протягом 2024 року дозволило б досягти двох важливих цілей. По-перше, це допоможе забезпечити свободу судноплавства для комерційних суден у Чорному морі та закріпить нещодавній прогрес України у прориві російської морської блокади її портів. По-друге, це ускладнило б зусилля кремля з поповнення запасів російської армії на півдні України, потенційно створивши слабкі місця на лінії фронту сухопутної війни.
Успіх України в битві за Чорне море продемонстрував потужність західної зброї в поєднанні з майстерністю та винахідливістю українських військових. Подальші прориви в Криму та на морі у 2024 році залежатимуть від готовності партнерів України надати необхідні ракети великої дальності та інше озброєння.
Заклики до України прийняти оборонну стратегію наступного року далекі від оптимізму, який панував на початку 2023-го після гучних українських перемог на Харківщині та Херсонщині. Хоча деякі спостерігачі неминуче сприймуть таку позицію як песимістичну або навіть поразницьку, вона відображає нинішні реалії війни і є найбільш вірогідним шляхом до майбутнього успіху. Якщо перехід України до активної оборони у 2024 році прокладе шлях до остаточної перемоги, то майбутні історики будуть вважати це розсудливим і мудрим кроком.
владімір путін відкрито готує свою країну до тривалої війни і заохочується зростаючими ознаками слабкості серед західних союзників України. Щоб перемогти кремлівського диктатора і покласти край загрозі відродження російського імперіалізму, Україна та її міжнародні партнери повинні перестати мислити категоріями окремих наступальних операцій і прийняти більш довгостроковий підхід до цього історичного завдання.
Джерело: Atlantic Council
