Як зазначає Девід Екс у The Telegraph, армія США не зможе довго вижити у війні безпілотників на рівні України. Дефіцит засобів ближньої протиповітряної оборони призведе до того, що пускові установки будуть порожні вже через місяць.
Тривалий час армія США вважала, що ВПС США захистять її від ворожих літаків. Саме тому в 1990-х роках вона закрила багато своїх підрозділів ближньої протиповітряної оборони (SHORAD).
Цей процес лише прискорився під час антиповстанських кампаній в Іраку і Афганістані, де армія боролася з ворогом, який не мав авіації.
На момент вторгнення росії в Україну у 2014 році американська армія мала лише близько 300 застарілих зенітно-ракетних комплексів Avenger, кожен з яких стріляв ракетами Stinger з інфрачервоним наведенням на відстань до 4,8 км. І це для захисту мільйона військовослужбовців, якщо рахувати активні й резервні сили.
Армія США не очікувала, що через дев'ять років після початку російсько-української війни обидві сторони візьмуть на озброєння крихітні дешеві дрони з видом від першої особи (FPV) і будуть кидати їх одна в одну десятками тисяч на місяць.
100 тисяч безпілотників FPV, які українці запускають щомісяця, становлять значну частину з приблизно 1000 втрат, яких росіяни зазнають кожні 30 днів. А тепер подумайте: російська армія ніколи не відмовлялася від своїх ПТРК, як це зробила армія США. Вона пішла на війну в Україні з тисячею зенітно-ракетних комплексів малої дальності та все ще перевантажена FPV-дронами.
Уявіть, що б сталося з армією США на полі бою, яке гуде від крихітних дронів. Зрозуміло, що ВПС США не збираються посилати винищувач-невидимку F-35 вартістю 100 мільйонів доларів, щоб спробувати, і, ймовірно, невдало, збити безпілотник вартістю 500 доларів, який летить на висоті 3 метри над землею безпосередньо над лінією фронту.
Розрахунки протиповітряної оборони змінилися, і тепер армія США виявилася майже беззахисною перед однією з найсерйозніших загроз. Армійське керівництво починає усвідомлювати масштаб проблеми протиповітряної оборони. Але чи достатньо швидко вони це роблять?
Американська армія розраховує на дві основні програми з відновлення своєї протиповітряної оборони ближнього радіусу дії і надання військам на передовій шансу на боротьбу з роями смертоносних дронів. Перша, так звана M-SHORAD, де "M" означає "маневрова", містить радар, пускову установку з чотирма ракетами Stinger і 30-міліметрову автоматичну гармату до восьмиколісного бронетранспортера Stryker вартістю 9 мільйонів доларів за машину.
Армія закуповує 162 таких машини, що навіть не достатньо для заміни застарілих Avenger. Планується, що майбутні версії M-SHORAD будуть оснащені лазерною гарматою і новою вдосконаленою ракетою. Армії знадобляться сотні, якщо не тисячі таких машин і швидко. Але вона не планує обирати лазерного підрядника до наступного року.
Для американських військ розробляється ще одна система ППО малої дальності: вантажівка, оснащена пусковою установкою на 18 пострілів для 10-мильних ракет Sidewinder з інфрачервоним наведенням або ракет Hellfire з радіолокаційним наведенням, що мають дальність польоту до шести миль.
Ці машини непрямого вогневого ураження вартістю 15 мільйонів доларів занадто великі й вразливі, щоб супроводжувати танки і піхоту вздовж лінії фронту. Передбачається, що машини IFPC відійдуть на кілька миль назад і підтримають більш потужну техніку M-SHORAD.
Але як скоро? Армія все ще допрацьовує конструкцію IFPC. Випробування заплановані на 2026 рік. Армія планує закупити понад 250 IFPC до 2028 року. Це надто мало і надто повільно.
Гірше того: і M-SHORAD, і IFPC використовують ракети, які коштують набагато дорожче, ніж безпілотник FPV, і через свою вартість є дефіцитними. Один Sidewinder коштує пів мільйона доларів. Stinger навіть більше не виробляється; його заміна відбудеться щонайменше через п'ять років.
Згідно з поточним плануванням, у зростаючих сил SHORAD армії США – якщо вона вступить у війну в найближчі роки – можуть закінчитися боєприпаси після збиття кількох десятків тисяч безпілотників: можливо, за місяць. Проблема протиповітряної оборони – це не лише проблема техніки. Це також проблема боєприпасів.
Якщо армія зможе подвоїти або потроїти свої інвестиції в ці нові машини, скоротити на рік-два поточні плани з їх розгортання і накопичити набагато більше ракет, вона може – років через п'ять або близько того – бути готовою до такої загрози з боку безпілотників, з якою російська і українська армії стикаються зараз.
Але є велика ймовірність того, що через п'ять років загроза від безпілотників буде набагато, набагато більшою. Американська армія вже на роки відстала від кривої розвитку протиповітряної оборони. Як далеко вона ще відстане? І скільки американських солдатів загине на якомусь майбутньому полі бою через те, що армійські чиновники в 2024 році не до кінця усвідомили, наскільки небезпечним може бути дрон вартістю 500 доларів і скільки їх може запустити ворог?
Джерело: The Telegraph
