Девід Екс пише у The Telegraph, що 9 травня, в День Перемоги, коли росіяни святкують перемогу Радянського Союзу над нацистською Німеччиною у Другій світовій війні, – об'єднані сили російських військ чисельністю 40 тисяч розпочали наступ через північний кордон України з росією, спостерігачі намагалися зрозуміти мету росіян.
Чи була мета в'їхати в Харків, друге місто України, розташоване всього за 40 км від північного кордону? Чи захопити низку прикордонних населених пунктів, щоб відтіснити українські війська та їхню артилерію далі від росії? Чи для того, щоб переконати українців у тому, що саме це і є метою – і змусити їх перекинути сили зі сходу на північ, послабивши у такий спосіб їхню східну оборону?
Майже місяць потому це вже не має значення. російський наступ на День Перемоги провалився за всіма показниками. Україна може завдячувати стійкості своєї втомленої піхоти, передбачливості своїх лідерів, поспішним поставкам боєприпасів зі Сполучених Штатів і, в рівній мірі, абсолютній дурості і надмірній самовпевненості російських лідерів.
Тих самих лідерів, які обіцяли перед своїм більш широким вторгненням в Україну у 2022 році, що так звана "спеціальна військова операція" завершиться всього за три дні, і над Києвом замайорить російський прапор. Але, вся війна росії проти України є дурницею. Наступ на День Перемоги – це просто більше тієї ж дурості.
Якщо метою росіян було прорватися до Харкова і захопити велике українське місто, то вони зазнали невдачі за кілька днів. Розгромивши декілька легкоозброєних підрозділів українських військ тероборони і захопивши кілька евакуйованих прикордонних сіл, нове північне угруповання російських військ просунулося до Вовчанська, першого укріпленого українського міста, що стояло між кордоном і Харковом.
Там вони зіткнулися з українським підкріпленням, включаючи десантників з елітної 82-ї десантно-штурмової бригади. Десантники більше не стрибають з літаків, як це було до війни, а пересуваються на американських бойових машинах Stryker. Завдяки своїй швидкості, маневреності і висококласним датчикам, ці 20-тонні восьмиколісні машини ідеально підходять для боїв у місті. Ветерани армії США називають Stryker своїми мобільними базами в останніх американських війнах.
росіяни ніколи не заходили глибоко у Вовчанськ, і вже точно ніколи не проходили його. Звичайно, завжди можливо, що вони і не хотіли його проходити. Натомість вони просто хотіли створити буферну зону між українською артилерією і російськими базами, скажімо, в Бєлгороді. Відсунувши українських артилеристів на кілька миль назад, Бєлгород опинився б поза зоною досяжності більшості українських менш складних великих гармат.
Але якщо головною метою наступу було створення буферної зони, то наступ не лише провалився, але й дав зворотній ефект, причому з великими втратами. Понад два роки адміністрація президента США Джо Байдена з радістю надавала Україні одні з найкращих американських боєприпасів великої дальності, зокрема балістичні ракети армійської тактичної ракетної системи дальністю до 190 миль і керовані реактивні системи залпового вогню дальністю до 57 миль. Обидва ці види озброєнь зазвичай запускаються HIMARS. Але, побоюючись "ескалації", Байден попередив українців не використовувати ці боєприпаси для ураження цілей на території росії. Дозволено було лише уражати цілі на території окупованої України.
Наступ на День Перемоги і загроза, що нависла над більш ніж мільйоном цивільних мешканців Харкова, змінили думку Байдена. 31 травня він послабив обмеження на американську зброю в Україні, дозволивши завдавати ударів по цілях на північ від кордону з росією. Несподівано Бєлгород, головна база для наступу на День Перемоги, став частиною гри.
За кілька годин після того, як Байден змінив політику, українські HIMARS обстріляли Бєлгород. Прямим наслідком російського наступу є те, що все більше і краще українське озброєння завдає ударів вглиб росії.
І навіть якщо росіяни не дбають про захоплення Харкова, і не проти того, щоб їх обстріляли ракетами в Бєлгороді, – наступ все одно провалився. Так, українські військові перекинули цілі батальйони, можливо, цілі бригади, з півдня і сходу на північ, щоб зустріти російський наступ.
Але у них був запас сил. Законодавці в Києві нарешті ухвалили новий закон про мобілізацію напередодні Дня Перемоги і він набув чинності через кілька днів після того, як росіяни атакували через кордон. Ба більше, Конгрес США нарешті зміг подолати затримку, спричинену купкою проросійських законодавців, і в середині квітня схвалив виділення Україні 61 мільярда доларів нової допомоги, що поклало край шестимісячній блокаді, яка позбавила українські війська життєво необхідного обладнання та боєприпасів.
У пориві оптимізму, який насправді виправдався, Генеральний штаб у Києві почав формувати нові бригади ще до того, як було затверджено закон про мобілізацію і надано американську допомогу. Закон про мобілізацію забезпечив новобранців. Допомога США озброїла їх. І українські військові мали достатньо добре озброєних військ, щоб утримувати свої позиції на півдні та сході і зміцнювати їх на півночі.
Якою б не була їхня мета на півночі, росіяни зустріли сильніший опір, ніж вони очікували. І це може стати головним наративом всієї війни в цілому.
Джерело: The Telegraph
