Сі Цзіньпін має низку ключових цілей, у досягненні яких путін може допомогти. Але є межа тому, як далеко він може зайти.
Почнемо з того, що Сі Цзіньпін не був у захваті від росії. Його пріоритети полягали в іншому.
Трьома пріоритетами Сі Цзіньпіна з моменту приходу до влади були, щоб колір червоного прапора не тьмянів, щоб Китай наздогнав США в економічному і військовому плані, і, нарешті, так зване об'єднання батьківщини (під яким він має на увазі реінкорпорацію Тайваню). Це те, що називають його "китайською мрією".
Для того, щоб наздогнати США, Сі Цзіньпін ніколи не орієнтувався на росію чи навіть на Європу. Більше того, Сі Цзіньпіна слід розглядати в континуумі з його попередниками, вважаючи, що Китай може продовжувати безкоштовно кататися на хвості у Сполучених Штатів, особливо в плані технологічного розвитку (Група розвідувальних партнерів "П'ять очей" називає цю відкриту крадіжку західних секретів "нахабною", а Австралія заявила минулого року, що це була "найбільш тривала, масштабна і витончена крадіжка інтелектуальної власності та досвіду в історії людства").
З цією метою протягом перших двох-трьох років свого перебування на посаді він різними каналами надсилав адміністрації Обами позитивні сигнали щодо "встановлення нового типу відносин великої держави" з Вашингтоном. Президент Обама поставився до цього зневажливо, і лише тоді Сі звернув увагу на путіна. росія, хоча технологічно значно поступається США, завжди вважалася Пекіном військовою потугою. Отримання військових технологій і ресурсів звідти також могло б частково допомогти Сі реалізувати його "китайську мрію".
За останні 14 років Сі і путін зустрічалися понад 40 разів. Обидва чоловіки явно знайшли спільну мову. Вони називають себе "старими друзями" і щороку вітають один одного з днем народження. Звичайно, прихильна думка Сі про путіна відображає його велику симпатію до комуністичного Радянського Союзу. Хоча путін не є комуністом, його прагнення побудувати (по суті, колоніальний) "руський мір" за допомогою загарбницьких воєн також сприймається Сі як спроба врятувати втрачений Радянський Союз.
Що стосується захоплення і потреби путіна в Китаї, то це свідчить про те, що він ще до війни в Україні відчував, що росія буде змушена розвернутися на Схід. Тотальна війна значно посилила його пошук альтернативи Заходу в Китаї.
Незалежно від того, чи говорив путін особисто Сі Цзіньпіну, коли той перебував у Пекіні в лютому 2022 року, що він вирішив розпочати війну проти України, чи ні, Пекін також відчував неминучість війни. Більше того, Китай був переконаний, що росія швидко вирішить проблему. Пекін навіть пообіцяв, що "китайсько-російська співпраця не має меж", що, природно, підштовхнуло путіна до повномасштабного нападу на свого сусіда.
Забобонна віра Китаю у військову компетентність росії знайшла відображення в поведінці китайського посольства в Україні на початку війни. Вочевидь, воно оцінило, що російська армія візьме Київ на третій день війни, і доручило китайським студентам, які навчаються в Україні, вивішувати на своїх автомобілях китайські прапори під час виїзду з України, щоб окупаційні війська (тобто росіяни) миттєво розпізнали їх як представників дружньої країни і надали їм безпечний проїзд.
Збентежений російською військовою невдачею, Китай був здивований і, принаймні спочатку, нехарактерно скромний у своїх поясненнях. Так, у квітні 2023 року повноважний представник Китаю при Європейському Союзі Фу Конг поспішив заперечити серйозність обіцянки "необмеженої російсько-китайської співпраці", щоб розвіяти побоювання Заходу щодо китайсько-російської осі.
Не бувши впевненим в успіху росії і, ймовірно, побоюючись наслідків своєї поразки, Пекін вирішив зіграти роль посередника і нейтралітету. Він навіть відійшов від своєї попередньої проросійської практики і відправив спеціального кореспондента на український фронт, щоб повідомити про мужність і рішучість українського опору загарбницьким силам. Все це, очевидно, дуже засмутило путіна.
Згідно з повідомленнями у провідних західних ЗМІ, путін нібито мав якісь докази того, що новопризначений міністр закордонних справ Китаю "таємно спілкувався зі Сполученими Штатами", і надіслав цю інформацію Сі Цзіньпіну через свої канали. Після цього Сі Цзіньпін ув'язнив Цінь Ґана, а наводка путіна значно зміцнила довіру Сі до свого старого російського друга.
Хоча деталі цих повідомлень залишаються неперевіреними, рішення Пекіна лояльно ставитися до путіна з того часу є очевидним. Усі питання, пов'язані з війною в Україні, узгоджуються з москвою. Принцип зрозумілий: не зашкодити інтересам росії.
З метою побудови спільного нового світового порядку, що кидає виклик західній перевазі, Сі брав активну участь у розширенні організації БРІКС, а для подальшої координації з путіним у військовому плані він торік призначив Дун Цзюня, російськомовного, який навчався у московській військовій академії, на посаду міністра оборони. Що ще важливіше, китайські розвідувальні органи сприяли розширенню мережі зв'язків між російськими військовими, які шукають матеріали необхідні для війни, і китайських компаній. Не кажучи вже про іншу допомогу російським військовим, таку як надання супутникової інформації.
Війна в Україні насправді принесла Китаю численні вигоди. Китай не лише отримав можливість купувати російську нафту і газ зі значною знижкою, але й російський ринок, який раніше не був для нього відкритий, тепер повністю відкрився. А ще росія компенсувала західні санкції в різних сферах, зокрема фінансовій, за допомогою та у співпраці з Китаєм. Обсяг торгівлі 2023 року значно перевищує цілі, які ставили перед собою обидві сторони – торгівля сягнула $240 млрд.
Із затягуванням війни попит росії на китайську військову продукцію стрімко зріс. Це правда, що Китай залишається вразливим до будь-якої загрози для своєї торгівлі; в результаті Сі зробив вигляд, принаймні на перший погляд, що він не постачає зброю до росії. Крім того, Китай і росія домовилися, що ніколи не будуть відкрито називати себе союзниками.
Але вони активізували свої зусилля з постачання продукції подвійного призначення, а також виробництва обладнання і мікросхем, необхідних для військової промисловості. Ба більше, москва, змінивши свою попередню настороженість щодо китайського розвитку на Далекому Сході, дозволила Китаю розвивати його разом із росією з минулого року. В той час як Китай погодився безпосередньо інвестувати у ключові російські промислові сектори, загалом у 79 великих проєктів із загальним обсягом інвестицій понад 160 млрд доларів. Основна частина інвестицій буде здійснена цьогоріч.
Розвиток Далекого Сходу робить російську військову промисловість, з огляду на впровадження китайських технологій та обладнання, більш спроможною вести затяжну війну з Україною і навіть іншими так званими ворожими країнами. Це прямо протилежне тому, що вважали деякі західні спостерігачі.
Звичайно, слід зазначити, що китайсько-російська вісь має свої вразливості та непередбачуваності.
Перш за все, жодна зі сторін не допомагатиме іншій за рахунок власних інтересів, і це особливо стосується Китаю. Візьмемо, наприклад, омріяний путіним проєкт газопроводу "Сила Сибіру-2" протяжністю 2600 км.
росія відчайдушно потребує Китаю, щоб повністю замінити довоєнні закупівлі природного газу в Європі. Але Сі Цзіньпін не хоче обтяжувати свою країну надмірною залежністю від росії і надмірними витратами на будівництво трубопроводу, особливо коли є інші постачальники.
Більше того, хоча Сі не хоче бачити падіння путіна в результаті його поразки, він не обов'язково триматиме його за руку, якщо зброя Заходу схилить шальки терезів на користь України.
Для Китаю ключовим питанням є не шия путіна, а виживання правління комуністичної партії. Це стоїть на першому місці.
Джерело: CEPA
