Едвард Лукас: Партія-держава має більший вплив, ніж кремль
Ганебне вагання в Берліні, Вашингтоні та інших столицях накладає на Україну величезні людські та фізичні втрати – і створює великі ризики для всіх. російська військова машина не зупиниться, поки не буде розбита. Або Захід переможе з допомогою України, або ми будемо воювати з росією десь в іншому місці, на набагато гірших умовах.
Це лякає. Але загроза з боку Комуністичної партії Китаю (КПК) набагато більша. росія найперше прагне відновити сферу впливу у своєму регіоні. Вона також може розпалити неспокій далеко, зокрема, в Африці на південь від Сахари. Але, на відміну від свого попередника, вона не прагне до глобального домінування. Багаторічна невпевненість Радянського Союзу, манія величі і бажання визнання підживлювали його прагнення до глобальної влади (про це йдеться в книзі історика Сергія Радченка, що готується до друку). Для росії з її 140-мільйонним населенням і ВВП розміром з Італію (2 трильйони доларів) такі амбіції були б фантастичними.
Керівництво КПК, як і кремль, понад усе хоче залишитися при владі. Воно жорстоко і систематично бореться з внутрішніми загрозами своєму правлінню, використовуючи безпрецедентну за своїми можливостями систему стеження. Як і кремль, вона також намагається боротися із зовнішніми загрозами. Але робить це в набагато більших масштабах. росія досягла певних скромних успіхів в озброєнні своїх діаспор, особливо в Німеччині і Франції. Але КПК через свій відділ роботи "Єдиного фронту" прагне контролювати всю діяльність діаспори скрізь і всюди. Більше того, завдяки величезним обсягам персональної інформації, просіяної і відсортованої штучним інтелектом для виявлення закономірностей і аномалій, Китай отримав надзвичайне уявлення про західні суспільства. Жодна національна державна установа в демократичній країні не змогла б зробити це з нашими персональними даними: політичні, правові та парламентські обмеження надто великі. Але КПК може і робить це.
КПК також набагато більшою мірою, ніж кремль, націлена на прийняття рішень в уряді та поза ним. Так, росія проводить дезінформаційні кампанії, прагне поглибити соціальні та інші розбіжності, підтримує вигідних їй політиків і партії та намагається відмовити західні країни від підтримки України. Але вона не намагається впливати на те, як університети викладають і досліджують російську проблематику, не шантажує видавництва, щоб ті уникали тем, які вона не схвалює, і не намагається контролювати виставки публічного мистецтва. КПК робить все це і навіть більше. Вона може це робити завдяки своїм розмірам: 1,4 мільярда людей і ВВП у 18 трильйонів доларів – це друга за величиною економіка світу.
Китай також знаходиться в окремій категорії, коли йдеться про науково-технічну конкуренцію із Заходом (включно з крадіжками інтелектуальної власності). Важко уявити будь-яку сферу, в якій росія є науковою державою світового класу. Вона також не має доступу до будь-якої значної частини глобального ланцюга поставок. Китай, навпаки, претендує на першість у галузі штучного інтелекту, квантових обчислень, матеріалознавства, нанотехнологій та багатьох інших дисциплін. Його контроль над технологіями акумуляторів, критично важливими мінералами, сонячними панелями та електромобілями (і це лише кілька прикладів) сприймається майже як належне. Кібертривога також б'є на сполох: хакерська група Volt Typhoon проникла в системи, які керують критично важливою інфраструктурою Заходу, що може призвести до катастрофічних наслідків.
Щоб протистояти цим загрозам з боку китайської партійно-державної системи, Заходу доведеться добряче попрацювати. Він повинен розвивати політичну єдність по обидва боки Атлантики і Тихого океану, двопартійність, довгостроковість у прийнятті рішень, набагато більшу схильність до ризику і сильну культуру безпеки в уряді і суспільстві.
Політичні м'язи розвиваються з практикою. Боротьба з кремлівським імперіалізмом буде найкращим способом розвинути ці здібності. Коротко кажучи, Україна не відволікає увагу від китайської загрози, а доповнює і посилює набагато більші зусилля, необхідні для боротьби з партією-державою в Пекіні.
Джерело: CEPA
путін-Сі: "Дивовижний новий світ" для Євразії? – Волтер Клеменс
Вісь путін-Сі Цзіньпін, що формується і ще не завершена, може кинути виклик Заходу, створивши альянс, який простягатиметься від Чорного до Південно-Китайського моря.
Заступник голови ради безпеки росії Дмітрій Мєдвєдєв заявив 4 березня, що Україна – це росія, вказавши, що кремль має намір інкорпорувати все, що називається Україною, і перетворити її народ на слухняних громадян. За його словами, ці історичні частини росії повинні "повернутися додому". кремль стверджує, що це не розширення шляхом завоювання, а просто повернення того, що належить росії – невіддільної частини її "історичної та стратегічної території". росія буде воювати доти, доки київський уряд не капітулює.
Кілька днів потому в статті у "Московському комсомольці" стверджувалося, що війна росії (яку дехто все ще називає улюбленим евфемізмом кремля – спеціальна військова операція, або СВО) не зупиниться на захопленні обох берегів Дніпра. Чому? Тому що справжня росія включає в себе Чорноморський регіон разом із Придністров'ям.
Оглядач Дмітрій Попов попередив, що якщо країни, які межують з Україною, не поважатимуть інтереси росії, то СВО продовжуватиме просуватися на захід. Він стверджував, що росія простягається від Житомира (біля білорусі) до Львова (біля Польщі), до Вінниці (на кордоні з Молдовою і Румунією), до Чернівців (поруч із Румунією) і до Ужгорода (на кордоні зі Словаччиною і поруч з Угорщиною).
Для "них" – народів білорусі, Польщі, Молдови, Румунії, Словаччини та Угорщини – "пропозиція є, але вони повинні поважати наші інтереси, й ми зупинимося". Мова Попова неоднозначна, але, схоже, він має на увазі, що нова імперська експансія росії продовжиться на всі землі, що межують з Україною, якщо вони не змиряться з поглинанням України росією.
11 березня в тій же газеті з'явилася стаття китаєзнавця Юрія Тавровского, в якій говориться, що росія повинна реформувати свою політичну структуру на основі китайської моделі. За його словами, росія має створити "Партію перемоги".
Тавровскій стверджує, що війна докорінно змінила економічне і соціальне життя росії, а нещодавні вибори продемонстрували, що майже всі громадяни росії підтримують путіна, що б він не робив. На його думку, росіяни захоплюються холоднокровністю путіна у важкі часи, а також вважають, що авторитет їхньої країни у світі підвищився. (Більшість іноземних урядів, спостерігачів і російських журналістів у вигнанні погодилися з тим, що путін, ймовірно, "виграв" вибори, але також і з тим, що він сфальсифікував їх, щоб виключити опонентів і дозволити широкі маніпуляції з бюлетенями).
російський експерт сказав, що росіяни зараз очікують трансформації своєї країни. Вони не хочуть змін, подібних до тих, що відбулися в 1990-х роках, які імпортували західні технології та електоральну конкуренцію, фрагментуючи суспільство і посилюючи відцентрові тенденції.
Натомість росія потребує сучасної національної політичної організації – "Партії перемоги", яка б відображала національні традиції, а також сьогоднішню мобілізацію суспільства.
Тавровскій вважає, що росія сьогодні повинна модернізувати ідеї Леніна, як це зробив Китай. За його словами, "думка Сі Цзіньпіна" допомагає людям орієнтуватися в поточних умовах зі стратегічною перспективою для нації. Адаптація ідей Сі Цзіньпіна може принести нову енергію в політичне життя росії.
Палке послання Тавровского з'явилося всього за кілька днів до того, як терористи вбили і поранили майже 300 відвідувачів концерту в москві. Такі масові трагедії можуть діяти як палиця з двома кінцями, як застерігає Олександр Мотиль у The National Interest від 25 березня. Вони можуть слугувати приводом для репресій і війни, але також здатні викрити байдужість уряду до людських страждань і спровокувати заворушення.
Кампанії путіна штовхають росію до правління зверху вниз, як це було описано в антиутопічному романі Євгена Замятіна "Ми" в 1921 році, а пізніше у "Дивовижному новому світі" Олдоса Гакслі – система, яку не просто наслідує, а перевершує модель Сі Цзіньпіна.
Прийняття китайської моделі могло б зміцнити зв'язки між найбільшою за географією країною світу і другою за чисельністю населення і ВВП країною світу. Якщо росія посилить контроль над думками і висловлюваннями, що особливо помітно в Гонконзі, китайсько-російська вісь може створити "дивовижний новий світ" по всій Євразії.
Ці тенденції загрожують не лише народам росії та Китаю, але й усьому світу.
російський опозиціонер Лєонід Гозман підсумував світогляд кремля як "Нехай буде війна". кремль, на думку Гозмана, вважає, що він може розширюватися за рахунок серії невеликих воєн, але нічого настільки страшного, щоб спровокувати сильну реакцію з боку Заходу.
путін вважає, що "слабкий і безвольний Захід капітулює, відмовившись від своїх союзників і пішовши на поступки, а коли зрозуміє, що поступився всім, чим можна було поступитися, буде вже занадто пізно", – написав він.
Більшість європейців і американців "спали" в 1930-х роках. А як щодо 2020-х?
Про автора: Волтер Клеменс – науковий співробітник Гарвардського центру російських і євразійських досліджень ім. Девіса та почесний професор політології Бостонського університету. Автор книги "Криваві борги: що путін і Сі винні своїм жертвам"(Вестфалія, 2023).
Джерело: CEPA
