Два роки тому росія розпочала війну в Україні, маючи вдвічі більше артилерійських установок, ніж Україна. Але насправді важлива не перевага в гаубицях, а перевага в снарядах.
Зрештою, одна гармата, що вистрілює 50 снарядів на день, приблизно так само корисна, як і дві гармати, що вистрілюють по 25.
Протягом сотень років артилерія домінувала в сухопутних війнах. Стріляючи далеко і влучно, вона є найбільшою вбивцею піхоти, головним засобом підтримки як атаки, так і оборони.
Саме тому, складаючи карту постачання артилерійських боєприпасів по обидва боки війни, можна простежити хід цієї війни. Сторона, яка має більше снарядів, найімовірніше, переможе.
І саме тому несподівана ініціатива, яку очолила Чеська Республіка і до якої долучилися більше десятка європейських країн, має таке важливе значення для виживання України в той час, коли широкомасштабна війна росії проти країни триває вже третій рік.
Чехи знайшли для України майже мільйон снарядів саме тоді, коли Україна найбільше їх потребувала: у розпал зимового наступу росії. Не буде перебільшенням сказати, що чеська ініціатива, ймовірно, врятувала цілі українські міста, надавши українській армії вогневу міць, щоб протистояти набагато більшій російській армії.
Ні для кого не секрет, як Україна потрапила в артилерійську халепу наприкінці минулого року. На початку 2023 року, за даними The Washington Post, Сполучені Штати тихо уклали угоду з Південною Кореєю – країною з розгалуженими артилерійськими заводами, про закупівлю, ймовірно, за мільярди доларів, мільйона снарядів стандартного калібру НАТО 155 мм, який тепер також є стандартним артилерійським снарядом в Україні.
Цей мільйон снарядів, які Україна отримувала безпосередньо від США і європейських країн, дозволив використовувати близько 3 тисячі українських гаубиць, які всі разом могли стріляти зі швидкістю щонайменше 10 тисяч пострілів на день, що вперше зрівнялося з щоденною швидкістю стрільби 6 тисяч російських гаубиць.
Протягом кількох місяців українці принаймні досягли паритету у вогневій потужності з росіянами. Хоча багато аналітиків оцінюють український контрнаступ в середині 2023 року, в результаті якого було звільнено лише кілька сотень квадратних миль на півдні і сході України, як глибоке розчарування, навіть скромні здобутки є кращими, ніж втрата позицій.
А втрата позицій – це саме те, що зробили українці після того, як їхній контрнаступ зійшов нанівець приблизно в жовтні. Саме тоді російська армія, що розрослася до майже пів мільйона військовослужбовців завдяки загальнонаціональній мобілізації, перейшла у наступ. росіяни сконцентрували десятки тисяч своїх найкраще оснащених військ для наступу на найбільш вразливе українське місто: Авдіївку, колишній індустріальний центр всього за кілька миль від лінії фронту в Донецькій області на сході України.
Ці війська зазнали вражаючих втрат – ймовірно, десятки тисяч, але неухильно просувалися вперед. Вони напевно помітили, що з кожним днем, коли осінь переходила в зиму, вогонь української артилерії ставав дедалі рідшим, а на деяких ділянках навіть зовсім затих.
Щоб зрозуміти, як українські гаубиці, які колись стріляли безперервно, врешті-решт стали бездіяльними, потрібно розуміти американську політику. Американці обирають Конгрес кожні два роки. І 20220-го вони з невеликим відривом обрали республіканців на чолі Палати представників, однієї з двох палат Конгресу. Президентство і Сенат залишилися в руках Демократичної партії.
Перед тим, як втратити Палату представників у листопаді 2022 року, демократи схвалили надання військової допомоги Україні на суму 75 мільярдів доларів. Ця допомога почала закінчуватися в жовтні. Президент Джо Байден негайно запропонував додатково виділити Україні 61 мільярд доларів, але, до шоку політичного мейнстріму США, спікер Палати представників республіканець Майк Джонсон відмовився скористатися своїм виключним правом і винести питання про допомогу на голосування. І це незважаючи на те, що більшість членів обох партій висловилися "за".
Джонсон розповів багато історій, щоб пояснити свою незгоду допомагати Україні, але всі вони вигадані. Проста правда полягає в тому, що опальний експрезидент Дональд Трамп, який балотується в президенти цього року і дивно любить російського лідера путіна, висловив свою контраверсійну позицію щодо України. І Джонсон втілив цю амбівалентність у одноосібну блокаду Конгресом підтримки України з боку США. Підтримки, яка могла б надати сотні тисяч снарядів.
В Україні почали закінчуватися боєприпаси, бо саме цього хотів Трамп. А оскільки проєкт Європейського Союзу з виробництва мільйона снарядів для України запізнився на пів року до кінцевого терміну – 2023-го, щоденне використання української артилерії впало з 10 тисяч пострілів до 2 тисяч, у той час як власне використання росією залишалося високим завдяки величезній партії боєприпасів з Північної Кореї.
До середини лютого росіяни були на марші в Авдіївці та її околицях. Знесилений без боєприпасів український гарнізон відступив.
Але потім, 18 лютого, керівник планування оборонного відомства Чехії Ян Їреш шокував аудиторію, оголосивши на Мюнхенській конференції з безпеки, що його уряд виявив 800 тисяч артилерійських снарядів, які "зберігаються в незахідних країнах". Ці країни, очевидно, включають Південну Корею, Туреччину і Південну Африку.
За словами чеських чиновників, ці снаряди можна було б придбати за 1,5 мільярда доларів.
"Більшість із цих країн не бажають підтримувати Україну безпосередньо з політичних причин, тому їм потрібен посередник", – сказав Їреш. Чехія могла б стати таким посередником, якби союзники України, окрім США, звісно, допомогли оплатити боєприпаси.
Бельгія, Канада, Данія та Нідерланди швидко підписалися. Незабаром до чеського артилерійського клубу приєдналися ще 13 країн. За три тижні Їреш і його колеги зібрали всі 1,5 мільярда доларів. Снаряди були в дорозі вже за кілька тижнів.
Українські бригади більше не мали потреби економити той невеликий запас боєприпасів, які вони зберігали на випадок надзвичайних ситуацій. На початку березня українські батареї відкрили вогонь.
За п'ять миль на захід від Авдіївки українські війська зупинили відступ, розвернулися і контратакували. Нарешті отримавши щось схоже на адекватну артилерійську підтримку, вони зупинили російський наступ у селах Бердичі, Орлівка та Тоненьке.
Артилерія, її нестача, є головною причиною того, що українці ледь не втратили цілу східну область на користь росіян цієї зими та весни. І артилерія – мільйон снарядів за посередництва крихітної східноєвропейської країни – є головною причиною того, що українці не втратили цілу область.
Якщо артилерія – це королева битви, то нинішня королева – це... Чеська Республіка.
Джерело: The Telegraph
