"москва завжди може знайти більше чоловіків", – можна почути від людей, які виправдовують бездіяльність Заходу. Але заступник редактора колонок The Telegraph Френсіс Дірнлі пише, що це просто неправда.
"Брехня, велика брехня і статистика. Якщо хтось і знає, як фальсифікувати цифри для підтримки слабких цілей, то це кремль", – переконує автор.
Дірнлі нагадує, що від сталінських маніпуляцій з радянською статистикою продуктивності праці під час п'ятирічок до перебільшення Хрущовим під час Холодної війни кількості своїх ракет, жодна організація не виявилася настільки ж ефективною у фабрикуванні фактів, щоб деморалізувати, вивести з рівноваги і перехитрити опонентів.
Сьогодні путін у подібний спосіб вказує на 144 мільйони громадян росії і через свої пропагандистські рупори стверджує, що Київ "не може" виграти його війну, оскільки населення України становить мізерні 37 мільйонів.
За такою логікою, зауважує автор, цифри, оприлюднені британською розвідкою цього тижня, про те, що за останні два місяці росія втратила понад 70 тисяч військовослужбовців, при середньодобових максимумах втрат у травні та червні, які становили 1 262 та 1 163 особи, стають неактуальними. "росія завжди може знайти більше людей", – можна почути від людей, які виправдовують бездіяльність Заходу.
З одного боку, хоча путін провів кілька масштабних мобілізацій, він залишається обережним як щодо кількості призовників, так і щодо того, звідки вони походять, віддаючи перевагу призиву в бідніших громадах, віддалених від центрів влади в москві та Санкт-Петербурзі; переважно це маргіналізовані етнічні меншини. Деякі з цих громад вже зробили все, що могли: з'явилися повідомлення про знищення цілих поколінь чоловіків у певних містах і селах, що викликало широкі, хоча й локальні (поки що) протести.
Обережність москви в цьому питанні означає, що вона зобов'язана звільняти в'язниці, виправдовуючи вбивць і ґвалтівників, щоб вони могли служити в російській армії або в найманських формуваннях на кшталт "Вагнера". Знову ж таки, як наголошує автор, цей ресурс не безмежний: кажуть, що кількість ув'язнених настільки низька, що москва звертається до жіночих в'язниць. Враховуючи, що жінки складають лише 4 відсотки російської армії, це надзвичайно промовистий факт.
Але це все ще, на думку Дірнлі, відносно незначні перешкоди, якщо розглядати їх на тлі ширших тенденцій. Населення росії призовного віку, яке становить 14 мільйонів, не є гігантським. Оскільки багато хто з них не має права або небажаний для призову з географічних причин, ця цифра ще більше скорочується. Багато російської молоді втекло після повномасштабного вторгнення: за оцінками, 300 тисяч до середини березня 2022 року, 500 тисяч до кінця серпня і ще 400 тисяч до початку жовтня. За оцінками, нинішня кількість тих, хто виїхав, становить понад мільйон.
Як зауважує автор, повномасштабне вторгнення поглибило демографічну кризу росії. Смертність перевищує народжуваність у країні з 2000 року. Те, що за два з половиною роки повномасштабного вторгнення до 350 тисяч російських військових було вбито або поранено, свідчить про масштаб катастрофи.
Дірнлі зазначає, що росія не така могутня, як Радянський Союз: приблизно половина радянського населення походила з того, що сьогодні є неросійськими країнами – і навіть тоді, бувши вдвічі потужнішим у числовому відношенні, він програв свою війну в Афганістані в 1980-х роках. За його словами, цей конфлікт підкреслює, що розмір армії – це лише частина рівняння.
"Справді, багато життєво важливих компонентів, необхідних для перемоги у війнах, – як-от військова адаптивність та сучасні технології – працюють на користь Києва. І до цього всього – воля до виживання як вільної нації, яку неможливо виміряти цифрами", – підсумовує Дірнлі.
Джерело: The Telegraph
