У жовтні 2022 року, глибокої ночі, спеціальні війська та чиновники з москви проникли до Катерининського собору в Херсоні та ексгумували кістки видатного російського полководця XVIII століття Грігорія Потьомкіна. Він був фаворитом імператриці Єкатєріни ІІ і відіграв вирішальну роль в анексії Криму в 1783 році.
Ніхто не знає, куди вони поїхали. Можливо, до москви або до Криму. Але вивезення відбулося за наказом путіна. Якщо ви коли-небудь замислювалися над тим, що керує російським президентом, то цей єдиний акт має дати чітке уявлення про це. Це історія і місце росії в ній.
Однією з битв, яку я вів з істеблішментом національної безпеки в період до лютого 2022 року, було переконати їх, що, незважаючи на звіти розвідки і "мудрі голови", путін не керувався ані логікою, ані бажанням перетворити свою країну на сучасну, орієнтовану на зовнішню політику державу. Його мотивували помста, спадщина і романтика.
Він і його силовики (колишні й теперішні чекісти з КДБ і ФСБ) не визнають, що саме вони спричинили Радянський Союз, нав'язаний російському народу. Вони вважають, що стали жертвами західної змови. Якби не західна версія історії, вважалося б, що росія одноосібно виграла Другу світову війну. На їхню думку, Холодна війна ніколи б не виникла, тому що Східна Європа, включно зі Східною Німеччиною та Польщею, хотіла б залишатися у міцних обіймах москви.
Химерне есе, написане особисто путіним у червні 2021 року під назвою "Справжні уроки 75-ї річниці Другої світової війни", відчайдушно перекручує факти, ігнорує події та виставляє росію рятівницею світу. Він стверджує, що нацистсько-радянський пакт, який призвів до вторгнення і розчленування Польщі, був на користь Великої Британії.
Намагаючись переосмислити роль росії у Другій світовій війні, путін покладає провину на Британію та Францію і повністю спотворює пакт Молотова-Ріббентропа. Він не згадує ані про масове вбивство 20 тисяч поляків у Катині Червоною армією і таємною поліцією 1940 року, ані про те, що перед вторгненням у Польщу росія тренувалася разом із Вермахтом і продавала йому танки. Його есе варто прочитати хоча б для того, щоб отримати уявлення про цю людину.
Але не чекайте реальності. Чекайте виправдань. Майже через рік (напевно малось на увазі через місяць – iPress) путін написав ще одне есе: "Про історичну єдність росії та українців". Це читається як суміш "Майн Кампф" і роману Вальтера Скотта: доля, етнічний націоналізм і романтика, об'єднані в есе. Було б занадто легко відкинути його, але саме в цьому есе містилися всі підказки про те, що мало статися далі.
Як сумно, що так багато "російських експертів" у Міністерстві закордонних справ, на набережній Орсе чи в "Туманному дні" проґавили це (йдеться про Британію, Францію та США – iPress). Наслідки війни в Іраку зробили розвідувальні служби занадто обережними, щоб виносити судження без того, щоб їхній продукт не був пропущений через матриці та сеньйорів. Часто офіцер розвідки середньої ланки, який 20 років жив і дихав ворогом, залишається настільки далеко на задньому плані, що міністри не мають інстинкту або суджень, які їм дійсно потрібні.
Сер Джон Чілкот проводив ретельний аналіз розвідданих, але водночас регулярно виключав "людський фактор". Занадто часто ми оцінюємо розвіддані через призму, яка є відображенням наших власних мотивацій і поведінки, а не мотивацій і поведінки наших супротивників.
Але це також робота політиків – розуміти людей та їхні мотиви. Політики, які не вміють читати кімнату (розуміти свою аудиторію та адаптувати те, що говорять, відповідно до неї – iPress), стають поганими політиками. Лідери, які не можуть "відчувати" течії в міжнародних відносинах, не повинні бути лідерами.
Коли я поїхав до москви за 10 днів до вторгнення, щоб зустрітися з російським міністром оборони Сєргєєм Шойгу і генералом Валєрієм Гєрасімовим, я не їхав читати сценарій, я їхав читати своїх супротивників. Я їхав, щоб побачити, наскільки глибокою була брехня, наскільки великими були їхні его, що ними керувало і як поводилися підлеглі навколо них.
Коли я йшов, пам'ятаю, сказав генералу Гєрасімову, що мене вразило те, як його військова доктрина "поставила масу на готовність і мобілізацію". У цей момент інший генерал нахилився і додав: "І безжальне залякування". Маска сповзла. Найбільш промовистим був коментар генерала Гєрасімова, який він зробив мені в коридорі: "Ніколи більше нас не принижуватимуть. Ми були четвертою армією в світі, тепер ми перша або друга. Ми і американці".
Ці люди на вершині російської влади вважають, що вони переписують історію, виправляючи приниження, яке відчули наприкінці Холодної війни, і зводячи рахунки за сотні років. Хоча росія дуже добре справляється з тим, щоб вкотре принизити себе власними діями, ми повинні усвідомлювати, що у путінській версії історії саме Велика Британія, а не США, є основою російських невдач.
У викривленому світогляді путіна ми стояли за Кримською війною і поразкою царів, ми стояли за приходом Гітлера, ми стояли за контрреволюцією і наше шпигунство стояло за розпадом Радянського Союзу. Британія під прицілом путіна. Нещодавно один із найбільш високопоставлених російських силовиків прокоментував це: "Ми знаємо, що Британія стоїть за вторгненням у Курську область". Це не так.
Не робіть помилки, путін прийде по нас. Ми повинні бути готові до неминучого.
Джерело: The Telegraph
