Гідра рашизму рушить Європою. Генеральний план путіна приносить плоди – Томас Клаузен
"Рашизм" – це термін, який часто використовується для опису зловісної ідеології, що лежить в основі російської кампанії геноциду. Оскільки тези путіна проникли в німецьку "Альтернативу для Німеччини", "Австрійську партію свободи" і захопили маргіналів Республіканської партії США, очевидно, що особлива суміш "росії" і "фашизму", створена кремлем, стає експортним хітом на Заході. Тому, якщо путін переможе в Україні, слід очікувати поширення цієї токсичної ідеології.
Погляд на історію фашизму в 1920-1930-х роках дає цінний урок для розуміння загрози, яку становить для ліберальних демократій поширення партій фашистського типу. На відміну від надії Вудро Вільсона на те, що Перша світова війна зробила "світ безпечним для демократії", ми забуваємо, що більшість європейських демократій загинули до 1940 року. Ми не маємо імунітету.
Сьогодні Захід демонструє певну самовпевненість, яка нагадує перші місяці Другої світової війни. У своїй промові у Вестмінстері 3 квітня 1940 року британський прем'єр-міністр Невілл Чемберлен впевнено заявив, що Гітлер "запізнився на автобус". Менш ніж через три місяці нацисти провели свій парад перемоги в Парижі.
Французький історик Марк Блок, який на власні очі бачив крах французької армії і був страчений за свою роль в Опорі у 1944 році, запропонував переконливий аналіз причин поразки: "Наші лідери або ті, хто діяв за них, були нездатні мислити категоріями нової війни".
Понад десять років після того, як солдати путіна вперше вторглися в Україну, анексувавши Крим, західні політики все ще намагаються зрозуміти той факт, що російський лідер нав'язав Заходу війну нового типу. "Змінилися самі "правила війни", – зауважив у 2016 році начальник Генерального штабу збройних сил росії генерал Валєрій Гєрасімов. За його словами, "зросла роль невійськових засобів досягнення політичних і стратегічних цілей, і в багатьох випадках вони за своєю ефективністю перевершили силу зброї".
Економічна і технологічна перевага НАТО, не кажучи вже про ядерну парасольку, змусила західних лідерів заспокоїтися щодо перспективи перемоги росії – не лише в Україні, але і в Європі в цілому. Ключ до перемоги путін бачить не у тотальній війні проти Північноатлантичного альянсу, а у використанні невійськової зброї та підриві демократичних устроїв. Коротко кажучи, путін переможе, коли ліберальні демократії втратять волю до боротьби і цей день може бути катастрофічно близьким.
Якщо він настане, то це буде лише початком поширення небезпечної нової ідеології, яку не бачили десятиліттями.
путіну вже вдалося започаткувати публічний дискурс на Заході. Поки російське державне телебачення готує свою внутрішню аудиторію до війни і геноциду, пропутінські голоси на Заході засуджують як "розпалювачів війни" тих, хто хоче підтримати Україну засобами для самозахисту.
Рашизм також був введений у культурні війни. Фальшиві обіцянки "національного відродження" і "традиційних цінностей" приваблюють розчарованих консерваторів на Заході, в той час як ліві з радістю живляться антиамериканізмом і антикапіталізмом. Як показали нещодавні протести Ліги Плюща, існує навіть готовність обійняти терористичні угруповання, такі як Хамас, близького союзника Ірану, який, у свою чергу, постачає росії безпілотники "Шахед", що використовуються для вбивства українських мирних жителів.
Ще одним успіхом путіна є залучення на свій бік ключових фігур на Заході. У Німеччині це видно на прикладі деяких сумнозвісних справ. Не так важливо, чи є вони "корисними ідіотами", проплаченими лобістами (як, наприклад, колишній канцлер Герхард Шредер) або (ймовірними) одержувачами хабарів. Важливо те, що демократичний дискурс був скомпрометований агентами, готовими виконати волю "рашизму".
"Фашизація" популістських рухів, ймовірно, є однією з найбільш значущих подій останніх років. Понад десять років науковці дискутували, чи можна назвати фашистськими націоналістичні, неліберальні та антиелітарні позиції і дуже часто цим терміном зловживали, щоб принизити думки, які виходять за межі політичного мейнстріму. Однак російський вплив все змінив і той факт, що путін проник в опозиційні голоси по всій Європі та США, може виявитися його найрозумнішою інвестицією.
Прикладом може слугувати "Альтернатива для Німеччини". Засновану 2013 року партію очолили ліберальні та консервативні економісти, які стверджували, що євро несумісне з поняттями національного суверенітету і, крім того, економічно шкідливе як для греків, так і для німців. Не подолавши виборчий поріг з невеликим відривом у тому ж році, партія отримала вигоду від реакції Ангели Меркель на кризу біженців у 2015-му. 2017 року "Альтернатива для Німеччини" вперше увійшла до федерального парламенту і відтоді стала невід'ємною частиною німецької політики.
На початку позиції АдН не надто відрізнялися від позицій консервативних партій за межами Німеччини: вороже налаштована до надмірної експансії Брюсселя, критична до необмеженої імміграції та фіскально консервативна, АдН лише претендувала на правоцентристські позиції, звільнені Християнськими демократами Меркель.
Однак швидко стало зрозуміло, що АдН не є консервативною партією. 2018 року її голова Александр Ґауланд заявив, що "Гітлер і нацисти – це лише пташенята на тлі понад 1000 років славної німецької історії". Оскільки більшість поміркованих голосів з роками відійшли, посилився вплив крайніх правих і лідера Тюринзької партії Бьорна Гьоке, який прагне поєднати національне і соціальне, посилився. "Найважливіша книга, опублікована у 2018 році", за словами Хьоке, має влучну назву "Солідарний патріотизм".
Нещодавно він написав Ілону Маску в Твіттері, що положення німецького кримінального кодексу, які забороняють нацистські гасла, "спрямовані на те, щоб Німеччина не змогла знайти себе знову". Використання ним крилатої фрази нацистських штурмовиків "Все для Німеччини" призвело до того, що німецький суд присудив йому великий штраф.
Тоді ж у партію увійшов "рашизм". 2014 року АдН рішуче підтримала НАТО, заявивши, що партія "твердо прагне" прив'язати Німеччину до Заходу. Але вже через кілька місяців після того, як ці "керівні принципи" були прийняті партійним з'їздом, зазвучали зовсім інші голоси, які захищали російську анексію Криму. У наступні роки пропутінські позиції стали домінуючими.
У 2016 і 2018 роках молодий депутат Маркус Фройнмаєр відвідав окупований Крим, а деякі його колеги навіть побували в Донецьку і Луганську. Ба більше: його колишнього помічника Мануеля Оксенрайтера підозрювали у вчиненні підпалу в Україні в рамках операції під чужим прапором (він помер за загадкових обставин у москві 2021-го).
2023 року, через рік після повномасштабного вторгнення росії в Україну, голова партії Тіно Хрупалла відвідав прийом у посольстві росії в Берліні, а інший депутат, Штеффен Котре, був гостем пропагандистського шоу Владіміра Соловйова на російському телебаченні в прайм-тайм. Той факт, що Соловйов регулярно погрожує Берліну ядерним знищенням, схоже, мало турбує самозваних "патріотів".
Питання про те, наскільки сильно праві (і ліві) популістські партії Німеччини були підірвані російським впливом, залишатиметься ключовим на довгі роки. Однак очевидно, що вірність путіну перетворила партії, які критично ставилися до позицій мейнстріму, на щось набагато більш зловісне.
Уже в серпні 2022 року, всього через шість місяців після повномасштабного вторгнення путіна, АдН не соромилася критикувати німецький уряд через "зближення України з НАТО". Відтоді вони стали одними з найнадійніших поплічників путіна у німецькій політиці, на превеликий жаль для меншості в партії, зокрема генерала Рюдігера Лукассена, який у 2023 році звинуватив своїх однопартійців у "зраді народу". Зовсім недавно він дав задній хід, вихваляючи "плюралізм" у своїй партії.
Успіх путіна у впливі і, можливо, підпорядкуванні популістських партій на Заході є одним із його найбільших досягнень, оскільки головним призом і відкрито проголошеною метою війни є демонтаж НАТО і Європейського Союзу.
Такий сценарій не є чимось надуманим. На початку цього року Дональд Трамп навіть закликав росію напасти на країни НАТО, якщо вони не зможуть "оплатити свої рахунки". Тим часом Марін Ле Пен цілком може перемогти на президентських виборах у Франції в 2027 році. І хоча вона нещодавно скоригувала свій меседж, її давнє захоплення путіним і зв'язки її партії з російським банком добре задокументовані.
Сценарій кінця демократичного світу передбачає низку малоймовірних, але далеко не неможливих кроків: путін захоплює Україну і просувається до Молдови та Сувалкського коридору, Трамп виводить США з НАТО, а єдині європейські сили ядерного стримування, Force de frappe, переходять під контроль Ле Пен. Це зробить східний фланг Європи небезпечно вразливим, а екстремісти зліва і справа можуть зіграти роль Ефіальтів, які зрадили спартанську позицію при Фермопілах.
"Кожного разу, коли ви приносите в жертву одного з ваших потенційних союзників у цьому жалюгідному бажанні умиротворити тиранів, ви лише наближаєте і робите більш неминучою ту війну, якої ви вдаєте, що намагаєтеся уникнути", – пророчо сказав Невілу Чемберлену 1938 року член парламенту від лейбористів Джосайя Веджвуд. (Тимчасова) перемога Гітлера у 1940 році стала можливою лише завдяки бездіяльності Заходу після ремілітаризації Рейнської області, демонтажу Чехословаччини та "фальшивої війни" після нападу на Польщу.
Те ж саме стосується і путінської війни завоювань. путіну дозволили безкарно зрівнювати зі землею міста, вбивати опонентів (навіть на території НАТО) і мирних жителів. Ані війна проти Грузії у 2008 році, ані анексія Криму у 2014 році та вбивство 298 пасажирів рейсу MH17 не завадили Заходу поглинати російський газ, отримувати російські гроші та насолоджуватися Чемпіонатом світу з футболу 2018 року.
Досі ціну за цей моральний і стратегічний провал Заходу платили здебільшого українці. Якщо путіну буде дозволено досягти успіху, це, ймовірно, заохотить його випробувати межі статті 5 і посилити гібридну війну, яку він веде вже десятиліттями. Нарешті, це посилить рашистських прислужників, які вже пробралися до західних парламентів і які з нетерпінням проголошують кінець "багатополярного світового порядку" (скорочення для відмови більшості держав у їхньому праві на самовизначення).
Тому настав час дати можливість ліберальним демократіям надійно захистити себе від своїх внутрішніх і зовнішніх ворогів. Якщо путін переможе, на Європу чекає фашистське майбутнє.
Джерело: The Telegraph
Перемога путіна призведе до найгіршого геноциду з часів Голокосту. Тож Захід має кардинально змінитися – Кароліна Хірд
Через 800 днів після повномасштабного вторгнення росії в Україну легко сприймати війну як просто лінії та кольорове кодування на карті. Хоча лінії та військові пересування, які вони позначають, мають значення, ці абстракції затуляють собою людські реалії, що стоять за цими лініями.
росія активно і беззаперечно здійснює геноцид, спрямований на знищення української ідентичності та незалежності. Вона робить це, використовуючи кампанії етнічних чисток, сексуальне насильство та масову депортацію українських дітей в рамках "насильницької русифікації". Я стежу за цим з Вашингтона зі самого початку війни.
Якщо росія переможе, то найгірший геноцид на європейській землі з часів Голокосту майже гарантований.
кремль гучно заявив про свій намір знищити Україну як державу і націю. 2021 року путін у своєму есе "Про історичну єдність росіян і українців" назвав українців розгубленим народом, несправедливо і насильно відірваним від росії підлими зовнішніми силами. КонтрольованакКремлем російська православна церква часто сповідує "доктрину трійці" – ідею про те, що українці (і білоруси) належать до російської "нації" і повинні бути "возз'єднані".
російські політики та експерти часто називають Україну "штучним поняттям" і "несправжньою країною", яка не заслуговує на існування. росія прийняла загальнодержавний підхід до побудови наративу про те, що Україна та українці не мають права на існування як суверенний народ у суверенній державі.
З огляду на ці офіційно заявлені цілі, чи варто дивуватися геноцидним діям росії для їх досягнення? Конвенція про запобігання злочину геноциду і покарання за нього визначає геноцид як дії, вчинені "з наміром знищити, повністю або частково" певну групу.
Знищення не обов'язково має відбуватися фізично – дії, спрямовані на знищення ідентичності групи без вбивства всіх її членів, також є геноцидом. російський геноцидний проєкт включає жахливі акти насильства, зокрема страти без суду і слідства, сексуальне насильство, свавільні затримання і тортури. Він включає в себе насильницьку депортацію дітей з України до росії, що, згідно з Конвенцією про геноцид, також є геноцидом.
Депортація українських дітей є ключовим компонентом російського проєкту геноциду – проєкту, який буде екстрапольований лише в разі перемоги росії у війні та силового захоплення решти території країни. Український уряд підтвердив депортацію 19 546 українських дітей станом на 29 квітня 2024 року. Справжня кількість, ймовірно, набагато, набагато вища, враховуючи, що українські чиновники можуть підтвердити депортацію лише тих дітей, які мають когось, хто може поручитися за їхню особу, залишаючи сиріт і дітей без опікунів неврахованими.
кремль організував і святкував депортацію дітей до росії, стверджуючи, що це дає дітям можливість відпочити і реабілітуватися після життя в зоні бойових дій (яку росія створила, вторгнувшись в Україну). Ці діти підпадають під схвалені кремлем програми перевиховання у прийнятних для москви соціальних, мовних і культурних рамках, а іноді їх примушують проходити військову підготовку.
російська влада депортувала дітей до таборів "відпочинку" та "релаксації" по всій росії, один з яких знаходиться в Приморському краї, що ближче до Аляски, ніж до України. Високопосадовці кремля, зокрема Уповноважена путіна з прав дитини Марія Львова-Бєлова, особисто всиновили депортованих українських дітей. Зараз вона має ордер на арешт, виданий Міжнародним кримінальним судом (МКС).
Десятки тисяч українських молодих людей зростають в умовах російської військової окупації, що змушує їх відмовлятися від своєї мови, культури та історії, оскільки кремль прагне знищити "повністю або частково" українську ідентичність. Якби москва підкорила Україну, це було б ціле покоління. Ті, хто вже живе під російською окупацією, щодня страждають від спроб російської окупаційної влади позбавити їх української ідентичності.
російська влада кооперувала шкільну систему в окупованій Україні під евфемізмом приведення її до "російських стандартів": викладання лише схваленої кремлем версії російської історії, в якій Україна не має незалежної ідентичності, та позбавлення дітей доступу до україномовної освіти. російська окупаційна влада також використовує школи для мілітаризації дітей, прищеплюючи їм російські "військово-патріотичні ідеали" та створюючи прямий канал вступу до російських військових організацій, щоб полегшити їхній майбутній набір до армії рф для боротьби проти своїх співвітчизників.
Нитка руйнування та викорінення пронизує повсякденне життя в окупованій Україні. російські окупаційні чиновники обговорюють можливість примусової депортації або страти без суду і слідства цивільних осіб, які виявляють ознаки проукраїнської або антиросійської позиції. російські адміністратори використовують загрозу припинення доступу до основних товарів і послуг, щоб змусити українців відмовитися від українських паспортів на користь російських, назавжди змінивши українське написання їхніх імен на російське. російські проєкти економічного "збагачення" та інфраструктурного "розвитку" підривають здатність окупованих територій до економічної самодостатності, породжуючи руйнівну залежність від російського федерального уряду та вбиваючи клин між Києвом та окупованими територіями.
Знову ж таки, це є геноцидом, навіть якщо не відбувається винищення людей.
Водночас зусилля росії зі знищення України включають етнічну чистку окупованої України шляхом заміни українців російськими громадянами. російські чиновники стверджують, що з початку війни росія "прийняла" понад 4,8 мільйона українців, зокрема 700 тисяч дітей.
Перевірити цю цифру неможливо, але вона підкреслює масштаб переміщення до росії з України з 2022 року, і все це відбувалося в примусовому контексті російської військової окупації. кремль заселяє окуповану Україну російськими громадянами, щоб докорінно змінити її демографічну ситуацію та ускладнити майбутні зусилля з реінтеграції. Виходячи з прикладів подібних етнічних чисток у минулому, багато хто неминуче загине внаслідок цього. І це ще не беручи до уваги кричущі розстріли невинних цивільних осіб російськими солдатами або навмисні обстріли районів, де проживає цивільне населення.
Міжнародна правова процедура створена для того, щоб боротися зі звірствами після того, як вони сталися. Саме тому російські військові злочини в Бучі, Ізюмі, Херсоні та інших звільнених населених пунктах отримали широку міжнародну увагу і засудження, і цілком заслужено. Саме тому МКС видав ордери на арешт путіна та Львової-Бєлової, оскільки їхній злочин сприяння депортації дітей є видимим і очевидним.
Однак міжнародна гуманітарна спільнота менш ефективно реагує на те, що відбувається щодня за лінією фронту. У багатьох випадках російський геноцидний проєкт в Україні є банальним, буденним, його важко відстежити і довести. Але кожен аспект російської окупації України є цілеспрямованим і випливає з початкового виправдання путіним вторгнення. Він покликаний втілити в життя брехню кремля про те, що Україна не має права на існування і що не існує такого поняття, як український народ.
Україна веде війну за виживання українського народу. російський геноцидний проєкт є метою військових операцій росії, і прихильники Києва не повинні розділяти ці два поняття. Якщо Україна програє росії на полі бою, решта її народу стане жертвою геноцидного проєкту, який росія здійснює на землях, які вона вже контролює, а це "лише" близько 20 відсотків законної території країни. Уявіть собі, скільки мільйонів стануть жертвами цієї огидної поведінки, якщо вона сягне 30%, 40% чи навіть 100%.
Багато військових експертів стверджують, що тактика нацистського стилю була б єдиним способом придушити населення, яке так затято виступає проти російського контролю. Ми стали б свідками жахів, що розгорталися б щодня.
Захід повинен чесно визнати цю реальність і припинити безтурботно говорити про "територіальні поступки" заради "припинення бойових дій", не змушуючи себе дивитися правді в очі тим жахіттям, які такі поступки принесуть людям, що живуть на цих землях.
Вторгнення путіна ніколи не мало на меті захоплення обмежених ділянок землі. Воно завжди було спрямоване на знищення народу. Тому прихильники України повинні підтвердити свою відданість проєкту порятунку цього народу і показати, що вони зможуть протистояти та перемогти агресію і геноцид такого масштабу.
Джерело: The Telegraph
