Наступне, ймовірно, здасться вам "надзвичайно незвичним" і, безумовно, "не пов'язаним з Україною". Будь ласка, будьте ласкаві, прочитайте, перш ніж ви так подумаєте: наскільки я можу стверджувати, це дуже сильно пов'язано з тим, як путін вийшов на міжнародну арену, а отже, і з його війною на винищення України.
Суть цієї історії в тому, що на неї наштовхнули запитання читачів на кшталт: "Томе, а що ви про це скажете?"
Для початку, приблизно одна хвилина "гугління" могла б пояснити журналістам, які написали вищезгадані/обговорювані статті (і редакторам, відповідальним за публікацію їхніх матеріалів) – дуже багато. Як чудовий приклад, див. цю статтю на BBC від 2018 року. Інакше кажучи, Австрія "традиційно" є "центром шпигунства" в ЄС.
Для того, щоб вам було легше зорієнтуватися, суть австрійського політичного ландшафту легко підсумувати:
1. SPÖ: раніше найсильнішою партією у цій країні (з 1945 року) була "лівоцентристська" Соціалістична партія Австрії.
2. ÖVP: зазвичай другою за силою партією в Австрії є "центрально-консервативна" Народна партія Австрії; водночас
3. FPÖ: партією, яка приваблює найбільше виборців, є "ліберальна" (європейського, а не американського зразка) Ліберальна партія Австрії (за межами Австрії ця партія найбільш відома своїм покійним лідером Йоргом Хайдером, який переслідував (висловлюючись дипломатично) "скоріше неонацистську ідеологію", перш ніж розтринькати мільярди під час скандалу з Hypo Alpe Adria, який, як не дивно, розгорівся вже після його смерті (імовірно, до нього була причетна й ÖVP).
Водночас Австрія також надає Агентству національної безпеки США ("славнозвісному" АНБ) дві найбільші розвідувальні бази в Європі: Посольство США у 9-му районі Відня та Міжнародний центр "Донауштадт" (побудований поруч із "Містом ООН": нагадаємо, що Відень є третім за величиною центром ООН після Нью-Йорка та Женеви).
...Третій, "Вілла АНБ" у Пьотцляйнсдорфі, схоже, втратив своє значення: обладнання там застаріло...
Далі вам потрібно мати на увазі, що (і це лише кілька випадків, які спадають мені на думку):
- Одразу після Другої світової війни, коли Австрія була окупована і розподілена на чотири окупаційні зони, і розпочалася (перша) Холодна війна, США (тобто ЦРУ) і Франція розпочали організацію таємної, добре підготовленої організації "Залишайся позаду", призначеної для збору розвідувальних даних і проведення диверсійних операцій у країні, якщо вона буде захоплена Радянським Союзом.
- У 1960-1990-х роках одним із найвпливовіших політиків Австрії був журналіст, а потім мер Відня Гельмут Зільк (Helmut Zilk), член SPÖ. Він багато років працював на чехословацьку секретну службу.
- У 1960-х і 1970-х роках, коли SPÖ домінувала на політичній сцені, Австрія стала першою країною на Заході, яка почала імпортувати радянський газ. Державна нафтогазова корпорація ÖMV (тоді ще OMV) була по вуха в цьому заангажована і заробила на цьому мільярди (і пишається цим).
(...що ж тут дивного, адже залежність Австрії від російського газу лише зросла після тотального вторгнення путіна в Україну...)
Навіть у 1990-х і 2000-х роках, коли росія була в руїнах і не вела агресивних загарбницьких воєн по всьому світу, загальним правилом у Відні було те, що якщо хтось хоче зустрітися з кимось (скажімо, для якогось "чутливого" контакту, незалежно від того, чи це стосується бізнесу, чи безпеки), то краще уникати цього в місті. Принаймні, не в 1-му районі (також "Сіті": історичний центр Відня). Тому що (цитую когось, кого я не можу назвати) "Сіті кишить шпигунами, і ніколи не можна сказати, хто саме слухає або стежить".
У 2015 році, коли путін опинився в міжнародній ізоляції через вторгнення до Криму, саме президент Австрії Фішер (SPÖ) запросив його з діловим візитом до Відня, допомігши у такий спосіб путіну вийти з міжнародної ізоляції.
Фішер та Австрійська промислова палата (в якій домінує ÖVP) також організували велику зустріч з керівниками австрійської економіки. І... о боже: всі вони були в гарному настрої та жартували:
На даний момент дуже важливо завжди пам'ятати ще один факт: як можна легко прочитати у чудовій книзі Кетрін Белтон "Люди путіна", організована злочинність і великий бізнес у росії перебувають під жорстким контролем путінської ФСБ. Немає жодного винятку з цього правила (а якщо і є, то винятки закінчуються, як у випадку з Навальним та кількома іншими). Тобто існує тісна співпраця між політикою, "(великим) бізнесом", організованою злочинністю та розвідкою.
Яка несподіванка:
- 2016 року FPÖ підписала "договір" (тобто пакт) з путіним;
- 2018 року Катрін Кнайсль, міністерка закордонних справ Австрії в часи, коли FPÖ була в коаліційному уряді з ÖVP, запросила путіна на своє весілля, і…
- до сьогодні FPÖ проводить дружню до путіна політику на міжнародній арені (в той час як Кнайсль, тим часом розлучена, живе "у вигнанні" в росії...);
- ...також "у вигнанні" в росії живе Ян Марсалек, один із двох австрійських ініціаторів скандалу з Wirecard; те, що Марсалек мав зв'язки з ФСБ, – чиста, дистильована випадковість...
- ... так само, як і те, що і ÖVP, і FPÖ були причетні до десятків інших великих корупційних скандалів за останні 20 з гаком років, є чистою випадковістю...
- ...під час яких кілька офіцерів австрійської Бундесверу (австрійської армії) були заарештовані і перебувають під слідством за шпигунство на користь росіян (ось один із прикладів, хлопець працював на ГРУ близько 30 років... До речі, якщо їх взагалі визнають винними, вони отримують вироки на кшталт "три роки в'язниці" тощо), водночас
- новини про справи іноземців, які працюють агентами ФСБ або ГРУ, не потрапляють навіть на "другу сторінку" австрійських газет...
Загалом... і відповідаючи на початкове запитання: немає нічого нового в тому, що Відень є одним з основних центрів діяльності російської розвідки в ЄС. Або, якщо це і є "новиною", то лише для журналістів (і редакторів газет), які просто не мають про все це жодного уявлення. Навпаки: цей конгломерат розвідки-бізнесу-політики є просто головним елементом австрійської внутрішньої і зовнішньої політики, де основне правило – лягати в ліжко з усіма, з ким хочеться.
...за умови, що інша сторона достатньо платить, звісно.
Іншим традиційним аспектом австрійської зовнішньої політики є те, що політика робить все можливе для задоволення інтересів австрійської олігархії. За девізом (за висловом колишнього директора Австрійської промислової палати): "Якщо ми цього не зробимо, то це зроблять американці або інші".
Не дивно, що колишній член австрійського уряду (і ÖVP) зауважив у розмові з одним зі своїх приятелів: "Тепер ти в уряді, а отже, повія багатіїв".
Так, і ще: в Австрії зрада і шахрайство в бізнесі – це не "небезпечний", а дуже прибутковий бізнес. Щонайбільше, це коштує трохи грошей на адвокатів, два-три роки розслідування і, можливо, стільки ж у в'язниці. Після цього ти насолоджуєшся життям.
...звісно, за умови, що ви пов'язані з ФСБ, АНБ, різними банками (див. RBI) або страховими компаніями, певними політичними партіями чи "іншими організаціями подібного типу".
