Сюжет розповідає історію 19-річного активіста Євромайдану Сашка. 20 лютого він один на один зустрівся зі своїм однолітком, який захищав іншу сторону конфлікту. Це була зустріч з солдатом в Жовтневому палаці перед розстрілами активістів. Після Революції гідності Сашко вирішив знайти цього силовика.
Ще до початку революції Сашко вивчав біологію та досліджував рукокрилих. На Майдані він писав щоденник. Зараз живе у Львові зі своєю дружиною. Фільм "Бранці" для нього – можливість показати ті події з різних боків. Розказати правду, навіть ту, що багато активістів не сприймають.
В процесі пошуків Сашко говорить з багатьма солдатами, які були в ті дні на Майдані. Але він не сприймає їх як ворогів:
- Цей фільм – історія. Тут немає героїв чи антигероїв, - говорить Сашко. – Вони такі самі люди як і ми. Просто в них інші погляди, інша позиція.
фото: Ірина Середа
Авторам фільму вдалося показати трагедію Майдану через життєствердну позицію Сашка. Натомість лінія ще одного героя Івана Бубенчика стала більш песимістичною та важкою для сприйняття. Свою розповідь він почав у другій половині фільму. Такий поділ викликав неоднозначну реакцію глядачів:
- В першій половині фільму мені довелося докладати зусилля, щоб всидіти в залі. Друга половина була абсолютно зворотною по настрою, - говорить одна з глядачок.
Сам герой не мав можливості приїхати на презентацію через зайнятість в Києві. Організатор показу Анна Шибирин зазначила, що його відсутність зумовлена певними наслідками, які викликали його заяви в фільмі. В картині Іван детально розказав, що на Майдані він використовував автоматичну зброю проти правоохоронців. Герой фільму служив в радянській армії та воював на Кавказі. Набуті бойові навички допомогли йому розрахувати свої дії, а також передбачити розвиток подальших подій. Але захистити свободу та життя активістів йому не вдалося – не вистачило патронів.
Це зізнання викликало багато негативних емоцій в людей. Категорично глядачі сприйняли і саму розповідь героя: було багато претензій щодо надмірної агресії в фільмі.
фото:Ірина Середа
Володимир Тихий зі свого боку зазначив, що глядачі не до кінця зрозуміли головну ідею фільму. За його словами, фільм головним чином передає події двох днів – 19-20 лютого 2014 року. Це були дні, коли обидві сторони почали переходити умовну межу.
- Це реальні події. І ми ще раз підкреслюємо, що, всупереч міфам, зброя у активістів Майдану була. Але її було критично мало. І використовувалася вона лише для захисту себе та інших активістів. Саме це ми хотіли донести до людей.
Деякі глядачі навпаки високо оцінили вчинок героя:
- Сказати відкрито про такі дії – це дуже сміливо, - говорить один з глядачів Владислав. – Всі, хто був на Майдані в ті страшні дні, знає, що зброя була. Я не розумію, навіщо це замовчувати. Суспільство треба будувати на правді, а не на фактах, які комусь вигідні.
Саша Клочко також наголошує на подвійності сприйняття цих подій. Він наголошує на тому, що у нас в країні є деякі патріоти, які ототожнюють країну та державу. Тому всіх, хто намагається зламати загальноприйняті стереотипи, вони називають провокаторами або ж зрадниками.
- Якщо не включити мозок, то ми все втратимо, - говорить Сашко. - Ми повернемося до законсервованої системи, де можна просто задобрювати патріотів, роздаючи їм іменну зброю.
Молодого солдата з Майдану Сашко так і не знайшов. Натомість, команда "Babylon’13" придумала та візуалізувала цю зустріч в анімації. Вони запропонували глядачам доволі теплий та мирний фінал.
Ще однією надзвичайно позитивною подією фільму стало весілля Сашка та активістки харківського Євромайдану Анни.
- Весілля принципово мало бути в фільмі, - говорить Володимир Тихий. - Воно виконує свою місію: після всіх глобальних подій повертає нас до дуже банальної, з одного боку реальності, але вона настільки прекрасна, що обов’язково має бути показана.
фото: Ірина Середа
Незважаючи на невдачу в багатомісячному розслідуванні, Сашко все одно хотів би зустрітися з тим хлопцем. Він наголошує, що йому цікаво знати де той солдат зараз, як живе, чим займається. Особисте бажання Сашка – подивитися в очі своєму бранцю.
Іван Бубенчик в свою чергу говорить, що після Майдану в нього залишилося відчуття незакінченості. Можливо тому одразу після початку конфлікту на сході поїхав в АТО. Зараз він займається своєю давньою справою: відроджує дитячу школу рибальства у Львові.
На широкі екрани країни фільм виходить 25 лютого. Потім автори представлять картину в Європі, зокрема в Празі.
Діана Колодяжна, Вікторія Хорошун
