Менш ніж за два місяці виповниться перший рік повномасштабної війни в Україні. Сам факт того, що Україна перевершила очікування як щодо ефективності своїх збройних сил, так і щодо загальної стійкості української нації заслуговує на схвалення. Хоча немає жодних сумнівів у тому, що Україна сповнена рішучості боротися далі. У той же час, за всіма ознаками, путін і його оточення в москві подвоїли свою рішучість перемогти.
Зараз це війна на виснаження, і хоча на папері здається, що москва має перевагу в кількості населення та території, у цій війні вирішальними можуть виявитися інші фактори, а саме: людський фактор і боєприпаси.
Війна в Україні показала критичну важливість людського фактору у війні. Вона показала, наскільки небезпечною і руйнівною може бути манія величі диктатора, особливо того, хто тривалий час перебуває при владі. Або як корупція, що циркулює в крові росії, може породжувати постійно викривлені оцінки розвідки щодо військового потенціалу країни і спонукати путіна перегинати палицю.
Більше, ніж будь-що інше, і всупереч "реалістичній" парадигмі в політології, Україна ще раз показала, на що здатен мобілізований вільний і патріотичний народ, коли на його дім нападають і вбивають його співгромадян.
Але війна в Україні швидко стає війною чисел. Простіше кажучи: "Справа в патронах, дурню!". І це стосується як росіян, так і українців. Хвалені російські запаси виснажуються такими темпами, які тільки планувальники радянських часів могли передбачити на випадок повномасштабної війни проти НАТО. У розпал літа, коли москва взяла сторінку з радянського плану і замінила масований артилерійський молот на маневр, росіяни вистрілювали близько 60 тисяч снарядів на день, іноді більше. Сьогодні вони роблять щонайбільше 20 тисяч пострілів на день, а часто й менше, і вони все глибше копають власні залишкові запаси, щоб підтримувати навіть цей обмежений рівень. Водночас росія закуповує боєприпаси по всьому світу, в тому числі в Ірані і Північній Кореї.
Ситуація ще більше ускладнюється тим, що запаси боєприпасів, які росія завезла з білорусі, схоже, майже повністю вичерпані. А обмеженість можливостей рф із їхнього поповнення ставить під сумнів спроможність російського військово-промислового комплексу витримати "радянський спосіб ведення війни".
Ще одна проблема, з якою стикається росія, готуючи нові 300-тисячні ударні сили – ймовірно, в рамках підготовки до нового наступу, полягає в тому, що ці нові підрозділи навряд чи відповідатимуть навіть якості військ, які вступили у бій в Україні у лютому минулого року. російські війська, які були створені в результаті реформ генерала валєрія гєрасімова, виявляються невідповідними для звичайного поля бою на виснаження в Україні. Сили, які росія ввела в дію після битви під Києвом у 2022 році, погано підготовлені й оснащені, їм не вистачає сержантського складу і, що найголовніше, вони не здатні розгорнути найбільш розхвалені нові російські платформи озброєнь. Нові сили путіна може спіткати та ж доля, що і першу та другу військові хвилі у цій війні. Якщо це станеться, це буде стратегічним проривом, якого прагне Україна.
Але українці також відчувають нестачу ресурсів. Запаси в Європі вичерпуються, в той час як більшість європейських урядів ще не перейшли на виробництво воєнного часу, щоб компенсувати українські витрати на зброю і боєприпаси. Навіть Сполучені Штати починають відчувати, що їм потрібно визначитися з пріоритетами. Наприклад, коли йдеться про боєприпаси для 155-мм гаубиць, США виробляють приблизно 14 000 пострілів на місяць, хоча звіти з України свідчать, що її війська вистрілюють в середньому близько 5 000 на день.
Нещодавно Пентагон оголосив про плани збільшити виробництво до 20 000 155-мм снарядів на місяць до весни, а до 2025 року – потроїти його. Сьогодні жодна інша проблема не є такою важливою для України, як боєприпаси, оскільки для того, щоб її сили могли підтримувати свою оборону та нарощувати темпи для нанесення нових ударів і звільнення більших територій, вони повинні мати запаси, щонайменше, вдвічі більші, ніж їхня щоденна потреба.
Отже, виклик цього року дуже простий: чи будуть європейські уряди укладати контракти та витрачати гроші на прискорення виробництва боєприпасів і обладнання для забезпечення потреб України, щоб продовжувати блокувати просування росії, а потім перехопити ініціативу та розгромити її сили і звільнити всю територію країни?
Це має стосуватися Європи, адже в той час, як США прискорили виробництво боєприпасів, Вашингтон має додаткові зобов'язання щодо озброєнь, включаючи контракти на постачання Тайваню та інших країн. Отже, тягар має лягти на Європу.
Конфлікт в Україні – це системно-трансформуюча війна, результат якої визначатиме безпеку континенту на покоління і більше. Настав час для всіх європейських урядів, а не лише тих, що знаходяться на східному кордоні, зрозуміти, що поставлено на карту, і діяти відповідно. Це, перш за все, гра в числа, і крапка.
Джерело: 1945
