Вже кілька днів США і Велика Британія "бомбардують Ємен". А саме: "бойовиків" повстанського руху хуситів, що контролює північні райони цієї країни.
Палубний літак радіоелектронної боротьби EA-18G, озброєний AGM-88, готується злетіти з авіаносця USS Dwight D Eisenhower 11 січня 2024 року, щоб завдати удару по цілях у підконтрольних хуситам частинах Ємену. Примітно: схоже, ВПС США запровадили практику зафарбовування маркування своїх літаків, задіяних у цій операції. Відомо, що в ній брали участь 15 літаків F/A-18 і EF-18.
Як не дивно, можливо, ще й тому, що я є автором двох книг про повітряну війну над Єменом за останні 70 років ("Гаряче небо над Єменом", том 1, що охоплює період 1962-1994 рр., і "Гаряче небо над Єменом", том 2, що охоплює 1994-2017 рр.), багато хто запитує мене, що я думаю з цього приводу.
Як це часто буває, зрозуміти мою позицію навряд чи буде легко, якщо не знати трохи про передісторію цього конфлікту. І, будь ласка, зауважте: сказати, що викладене нижче "сильно стисло", було б применшенням...
Можна сказати, що все почалося у 1962 році, коли в результаті військового перевороту, підтриманого Єгиптом, було повалено древній імамат у Сані. Останній імам був вкрай непопулярний серед населення: хоча б тому, що він був відсталим, ізолював країну і запекло перешкоджав будь-якому прогресу. Але британці знали краще: оскільки їхній уряд ненавидів єгипетського президента Насера, вони переконали саудитів профінансувати таємну операцію, в якій британські (і французькі, і бельгійські, і деякі інші) військові ветерани тренували і командували повстанцями проти нового, підтримуваного Єгиптом республіканського уряду в Сані. Британці знали, що у повстанців немає жодних шансів на перемогу у війні, але ж якщо саудівці були раді надати необхідне золото, то чому б і ні?
У довгостроковій перспективі, однак, британське втручання призвело до більш глибокого втручання Саудівської Аравії в Ємен: приблизно з 1967-1970 років Ер-Ріяд почав підтримувати кліку військових офіцерів і торговців, які контролювали Сану, в обмін на те, що ті дозволили саудитам поширення ваххабізму (офіційна релігія Саудівської Аравії, найбільш войовнича і нетерпима з усіх сект ісламу) в країні...
Це була північна частина країни. Південна частина перебувала під британським пануванням: дійсно, до 1967 року (і це дуже довга історія) вона складалася з британського протекторату Аден і конфедерації різних племінних територій. Того року британці пішли, і тоді до влади прийшов марксистський уряд за підтримки СРСР і Куби, який значною мірою зруйнував традиційні племінні структури, змусивши багато консервативних племен переселитися на північ.
Якщо само по собі, то "без проблем". Звичайно, номінально населення Ємену було переважно шафітським (тобто сунітським; за оцінками, близько 50%) і заїдським (тобто шиїтським, за оцінками, близько 35%). За винятком району на північ від Сани (де домінують заїди), переважній масі єменців було байдуже, чи вони шафії, чи заїди: вони регулярно одружувалися і молилися в мечетях одне одного. Основна відмінність між цими двома громадами полягала в тому, що історично войовничі заїди домінували над більш витонченими і освіченими шафіями. Але завдяки поширенню ваххабізму за підтримки Саудівської Аравії терпимість до цього ставала дедалі меншою: багато заїдів переїхали на південь (принаймні в район Сани), а ще більша кількість прийняла ваххабізм або, принаймні, салафізм... і все більше молоді почало виїжджати з країни...
Потім настав 1990 рік, коли у відповідь на підтримку Саною вторгнення Іраку до Кувейту країни Ради співробітництва арабських держав Перської затоки – Саудівська Аравія, Бахрейн, Катар, Об'єднані Арабські Емірати (ОАЕ) тощо – вислали понад мільйон єменських гастарбайтерів. Репатріанти виявили, що на їхній батьківщині домінує президент Салех і його клан, а також кліка військових командирів і торговців, пов'язаних із саудівськими мережами, які старанно поширюють підтримувані Саудівською Аравією салафізм і ваххабізм.
Ці "нові" або "молоді" заїди вимагали свого шматка пирога, але безрезультатно: незабаром вони опинилися в конфлікті не лише з вождями традиційних племінних конфедерацій, а й з урядом у Сані. Останній тим часом дозволяв трьом основним ісламістським угрупованням посилювати свою владу:
- ваххабіти (майбутня "Аль-Каїда на Аравійському півострові", AQAP), частина з яких потім набула значного впливу у збройних силах і силах безпеки та створила
- пов'язану з "Братами-мусульманами" партію "Іслах" і
- так звані "квієтисти" (щось на кшталт "салафітів у єменському стилі").
Під час громадянської війни в Ємені 1994 року Салех розгорнув ці групи на підтримку своїх збройних сил і завоював південь, завершивши возз'єднання країни. Після цієї війни він спрямував усі свої сили проти заїдів, що спричинило появу руху хуситів.
Всупереч тому, що багато хто говорить, і незважаючи на вплив богословів, які отримали освіту в Ісламській Республіці Іран, хусити спочатку не мали чітко визначеної політичної чи військової організації. Їхня командна структура і рекрутинг виходили за рамки навіть традиційних племінних обмежень. Саме тому збройні сили і служби безпеки Салеха відчували величезні проблеми, намагаючись їх придушити. Під час перших п'яти з шести Саадських війн, що точилися в 2004-2010 роках, регулярні єменські збройні сили та їхні ісламістські союзники зазнавали однієї поразки за іншою...
Тоді, 2009 року, хусити, які тим часом перетворилися на потужну збройну силу за підтримки інструкторів Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) і "Хезболли", припустилися помилки і відправили частину своїх сил через кордон на північ, до Саудівської Аравії. Захоплені зненацька, саудівці спочатку зазнали значних втрат, але потім зібралися зі силами і провели дуже успішну кампанію... гм... "повітряного патрулювання". По суті, вони бомбили хуситів уздовж кордону і на півночі Ємену протягом приблизно шести місяців, поки "повстанці" не здалися, не відійшли на південь від кордону і не погодилися на припинення вогню.
Перемотаємось вперед... масі єменців набридла корупція і безгосподарність Салеха: це досягло таких масштабів, що до 50% його збройних сил опинилися на межі збройного заколоту. Не маючи вибору, у 2011 році він покинув пост. Однак під час заворушень значна частина збройних сил і поліції залишила південні та східні райони Ємену, дозволивши AQAP взяти владу в свої руки. А оскільки AQAP була де-факто союзником Салеха, останні три місяці свого правління він повністю ігнорував це. Лише після того, як Салех покинув президентський палац, у вересні 2011 року, новий уряд, підтримуваний Саудівською Аравією, розпочав масштабний контрнаступ і розгромив джихадистів протягом приблизно одного тижня...
Однак... новий, підтримуваний (і нав'язаний) Саудівською Аравією уряд на чолі з новим президентом Ємену Хаді (який фактично не мав жодної народної підтримки, але "виграв" квазівибори з одним кандидатом) негайно виключив хуситів із будь-якого розподілу влади. Фактично, він діяв так, ніби хуситів взагалі не існує.
Більше того, коли Хаді спробував запровадити радикальні реформи, частина збройних сил, що залишалася вірною Салеху, підняла заколот проти нового правління. І цей процес лише посилювався, оскільки Хаді, за підтримки Саудівської Аравії, продовжував наполягати на своєму.
Зрештою, збройні сили розпалися до такої міри, що у вересні 2014 року хуситам було легко наступати на Сану і взяти столицю під свій контроль. До січня 2015-го вони звільнили більшість військових командирів, які були членами партії "Іслах" або симпатизували їй, а потім "зникли" кілька тисяч її членів. Зрештою заарештували і змусили Хаді піти у відставку і розпустили парламент. До лютого 2015 року хусити вже просувалися на південь Ємену, і їхні ряди швидко зростали, оскільки до них приєдналося до 60% збройних сил – тим більше, що Салех також приєднався, привівши з собою більшість підрозділів колишньої Республіканської гвардії (яка включала значну частину підрозділів протиповітряної оборони і балістичні ракети).
Приблизно в той самий час (на початку 2015 року) уряд Ер-Ріяда, занепокоєний військовою інтервенцією Ірану в Сирії, насправді був готовий розпочати власну військову інтервенцію в цій країні. Але, і так, це ще одне дуже спрощене пояснення, президент США Обама наказав йому заткнутися і, якщо доведеться, "замість цього" подбати про Ємен. І коли хусити були на шляху до Таізза й Адена, саудівці організували власну коаліцію і 26 березня 2015 року розпочали операцію "Вирішальний шторм" (або "Буря рішучості", як вам більше подобається) – військову інтервенцію в Ємені під проводом Саудівської Аравії та ОАЕ.
Наслідки авіаудару саудівської авіації по одній із баз ракетної бригадної групи єменських збройних сил, підконтрольних хуситам, у березні 2015 року.
Очевидно, що багато ідей для цього заходу ґрунтувалися на досвіді Шостої Саадської війни ("кілька місяців повітряного патрулювання, і хусити здадуться"). І, будь ласка, не будьте такими... "середньостатистичними" і не йдіть за "арабською військовою некомпетентністю": коаліція на чолі з Саудівською Аравією та Еміратами воювала дійсно добре. Вона діяла точно за військовою доктриною США, знищила масу підконтрольних хуситам систем ППО, потім військово-повітряні сили, навіть значну частину ракетної бригадної групи (підрозділ, оснащений балістичними ракетами), націлилася і вивела з ладу основні командні вузли як хуситів, так і Салеха, а потім почала знищувати наземні війська альянсу хуситів/салехів. До того ж, саудівцям вистачило розуму зрозуміти: якщо вони введуть свої війська в Ємен, то опиняться в ситуації, коли воюватимуть з усіма єменцями, включно з тими, хто (номінально) воює "за Хаді", а не тільки з хуситами. Ось наскільки саудитів зневажають в країні.
...саме тому підготовка наземного елементу операції зайняла кілька місяців, і після її початку він складався переважно з еміратських, бахрейнських і катарських військ. Але як тільки цей елемент був розпочатий у липні 2015 року, він дуже швидко просунувся вперед. Еміратівці (за певної підтримки Саудівської Аравії) висадилися в Адені і звідти швидко просунулися на північ і захід. У серпні бахрейнці (підкріплені єменськими силами, що підтримують Хаді) також перетнули кордон з півночі й просунулися на Мааріб. Все йшло добре. Поки саудівці та їхні союзники не усвідомили, що у них занадто мало військ для виконання поставленого завдання. По суті, вони розраховували розгорнути бойові війська і дозволити власне єменцям реорганізуватися в їхньому тилу. Проте хусити і Салех настільки розгромили регулярні єменські збройні сили і поліцію, що коли бойові підрозділи коаліції просунулися вперед, в їхньому тилу утворився буквально "вакуум". В результаті AQAP швидко взяла під свій контроль значні території східного Ємену...
Так, у вересні 2015 року коаліція на чолі з Саудівською Аравією зупинила свій наступ у напрямку Сани і вирішила відновити його лише після відновлення єменських збройних сил і поліції та організації цивільного життя в їхньому тилу.
Це було доленосне рішення, яке коштувало їм перемоги у цій війні: так, вони залучили іноземних найманців (передусім із Судану, але також із Заходу, включно зі США і Францією) і організували щось на кшталт нової єменської армії, але це не було особливо сприятливим для Хаді. Хусити, тим часом, відійшли назад до Сани і Ходейди та щільно замінували всі підступи до північного Ємену: у поєднанні з пересіченою місцевістю це робило будь-яке подальше просування в цьому напрямку надзвичайно дорогим.
Це дало час для КВІР, щоб з'явитися "в строю" і допомогти хуситам розвинути свій потенціал балістичних ракет і БПЛА, а потім почати рейди на прикордонні пости Саудівської Аравії. Саме цим характеризувалася ця війна протягом наступних 6,5 років, аж до квазіперемир'я, укладеного за посередництва Китаю в березні 2022 року (щоб переконатися: війна насправді не закінчилася, бойові дії продовжуються на більшій частині південного Ємену і дотепер).
Зараз, незважаючи на все це, багато хто все ще думає про хуситів як про "ополчення, що складається з наркоманів, які весь час жують кат" (Catha edulis – наркотична рослина – iPress).
...І про Ємен як про "конфедерацію племен".
...І, звичайно ж, про те, що Ємен не є країною, яка славиться своїми вченими-ракетобудівниками.
...І дещо з цього навіть відповідає дійсності. Наприклад: ніхто не заперечує, що до 90% дорослих чоловіків в Ємені жують кат у середньому 3-4 години на день.
Однак, на відміну від ситуації, скажімо, 2009-2010 років, і хоча на багатьох фотографіях вони все ще виглядають саме так (див. нижче один з останніх прикладів), хусити сьогодні не є "типовими ополченцями, озброєними АК-47": за останні два роки КВІР значно розширив їхні ракетні війська і сили БПЛА, і навіть запустив місцеве виробництво кількох моделей БПЛА. Крім того, хусити значно посилили свої "звичайні" бойові формування і постійно вдосконалювали свою децентралізовану структуру управління – до такої міри, що в деяких з останніх великих битв у війні в Ємені невеликі групи їхніх бійців виявилися здатними зв'язати цілі бригади ворожих військ. Наприклад, за допомогою широкого використання мін і саморобних вибухових пристроїв (СВП).
Крім того, за останні вісім років хусити принаймні подолали, якщо не знищили, значну частину традиційних племінних структур в єменському суспільстві й об'єднали значну частину населення. Вони дійсно користуються значною підтримкою мешканців країни, і жодні задобрювання з боку всіх можливих західних експертів цього не змінять. Саме це дозволило їм пережити 7,5-8 років військового натиску під проводом Саудівської Аравії та Еміратів, який повністю зруйнував інфраструктуру країни.
"Сучасні" єменські збройні сили, очолювані хуситами, мають бойовий досвід, добре знаються на всіляких хитрощах і мають широкий спектр озброєнь. Деякі з них складаються з найнезвичніших, часто несподіваних, комбінацій високотехнологічного і відносно примітивного, а іноді й застарілого обладнання. Тому не можна заперечувати: спроба Саудівської Аравії та Еміратів "роззброїти" хуситів дала масову осічку. Так само, як і спроба Саудівської Аравії навернути більшу частину Ємену до ваххабізму. На цьому, однак, будь-які паралелі з російським вторгненням в Україну закінчуються...
Не варто помилятися і просто оголошувати їх "іранськими маріонетками": хусити дійсно залежать від іранської підтримки в масі своїх важких озброєнь, безумовно. Але ми живемо у ХХІ столітті, і створення безпілотників не є дисципліною, зарезервованою для великих держав. Більше того, керівництво хуситів діє незалежно від Тегерана і переслідує власні інтереси. Одним із таких інтересів є конфронтація з Ізраїлем, що сприяє популярності цього керівництва на батьківщині і забезпечує йому ще більшу підтримку з боку Ірану.
...що грає прямо на руку КВІР. Він контролює не лише половину Лівану, половину Сирії та більшу частину Іраку, але тепер може претендувати на контроль над половиною Ємену. Він "зазіхає" на Саудівську Аравію (де велику частку населення складають шиїти) і "активно протистоїть сіоністському утворенню", що робить його популярним як всередині країни, так і в широких колах за кордоном (і це так: навіть тоді, коли КВІР не бере безпосередньої участі у конфронтації з Ізраїлем, що лише створює комфортні умови для Тегерана).
Ось чому хусити були більш ніж раді почати обстріли Ізраїлю балістичними ракетами і БПЛА ще в жовтні, а потім – безумовно, за підтримки КВІР – почати атакувати торгові судна, що належать Ізраїлю або прямують до нього і проходять через Баб-ель-Мандебську протоку (з'єднує Червоне море з Аденською затокою, а отже, з Індійським океаном: основний підхід до Суецького каналу з півдня).
Концентрація іноземних військових кораблів у південній частині Червоного моря, Аденській затоці та Індійському океані станом на грудень 2023 року.
Коли американці й різні союзники зробили все можливе, щоб зупинити такі операції хуситів, результатом стала ескалація: хусити почали нападати на будь-які кораблі, які вони могли виявити – зокрема і на військові кораблі ВМС США.
Відомі напади хуситів на міжнародне судноплавство у Баб-ель-Мандебській протоці до 26 грудня 2023 року.
"Логічним" виправданням було те, що у США (і Великої Британії) "не було іншого вибору, окрім як завдати ударів"...
...Звичайно, завжди є інший вибір, але традиційно, як для Вашингтона, так і для Лондона, саме всі інші варіанти є просто неприйнятними...
Суть обраного варіанту полягає в тому, що хусити можуть "здатися", або американці і британці можуть "провчити хуситів", "уразивши" їх якимось чином... Звичайно, окрім того, що американські і британські авіа- і ракетні удари, які коштують мільйони доларів за штуку, підірвуть порожні навіси навколо міжнародного аеропорту Сани, вони, швидше за все, виведуть з ладу той чи інший радар, який експлуатується хуситами для моніторингу міжнародного трафіку біля узбережжя Червоного моря, що знаходиться під їхнім контролем. Можливо, навіть деякі пускові установки.
Порожні навіси від сонця у військовій частині міжнародного аеропорту Сани після бомбардування американською і британською авіацією 11 січня 2024 року. Частина руйнувань насправді є наслідком ударів під проводом Саудівської Аравії/Еміратів у 2015-2022 роках, а єменські ВПС, попри всі можливі нещодавні заяви хуситів – не є чимось іншим, аніж "оперативними". Отже, не дуже зрозуміло, який сенс було бомбити ці...
Але проблема полягає в тому, що ні США, ні Велика Британія не можуть продовжувати проводити такі операції протягом тривалого часу. Принаймні не довше кількох місяців, якщо, звичайно, обидві країни не будуть одержимі тією самою ідеєю "повзучої місії", яка домінує в їхній політиці протягом десятиліть. Хусити і КВІР – вихідці з Близького Сходу; конфронтації такого роду чудово підходять для них і з точки зору приховування "вкоріненості" в місцеве населення; і вони довели свою здатність поповнювати запаси все більш досконалого озброєння, незважаючи на багаторічну блокаду єменського узбережжя. А це означає, що ця операція ніяк не може вплинути на щось на кшталт "безпеки транзиту" через Баб-ель-Мандебську протоку в довгостроковій перспективі. А це означає, що Ізраїль, як і більша частина Заходу, продовжуватиме відчувати затримки і зростання вартості імпорту різних товарів з Азії..., що погано ще й тому, що США і Захід вже зайняті конфліктами в Україні та Ізраїлі/Палестині, і весь час нервово озираються в бік Китаю через Тайвань...
Іншими словами, це жодним чином не принесе "мир і стабільність" на Близький Схід: за 106 років і США, і Велика Британія досягли успіху лише в тому, що принесли в цю частину світу щось інше, окрім миру. А без миру не буде і безпеки для Ізраїлю.
...але є багато людей, які вірять у набагато безглуздіші речі...
***
Станом на 13 січня хусити оголосили, що вони "зосереджуються на морському судноплавстві, пов'язаному з сіоністським утворенням. Сьогодні американські та британські кораблі більше не наважаться перетинати Червоне море".
Незабаром маса західних експертів (помилково) оголосила це "блокадою Суецького каналу".
Принаймні номінально (і "фактично" теж) повітряні удари США і Великої Британії були розпочаті з метою придушити здатність хуситів атакувати судноплавство у південній частині Червоного моря своїми балістичними протикорабельними ракетами. Це пояснюється тим, що в той час як військові кораблі США та союзників відносно легко виявляють, відстежують і збивають БПЛА й протикорабельні ракети хуситів, нічого подібного не можна сказати про їхні балістичні протикорабельні ракети...
Однак, як для операції такого масштабу, більше половини авіаударів і крилатих ракет досі були спрямовані на не пов'язані між собою об'єкти. Наприклад, табір Келен (на північ від Саади), аеродром Еббс, аеродром Dailyami AB/Sana'a International, аеропорт Дхамар і Таїз:
...Тим часом Вашингтон офіційно заявив, що вчора (13 січня) не американські війська атакували рибальські судна в порту Ходейда... Тоді як Нетаньягу офіційно повідомив: "Це наша війна проти іранської осі зла, Хамасу і тегеранських повстанців-хуситів"...
Коли протягом останніх 7-8 років саудівські та союзницькі сили бомбардували рибальські судна в порту Ходейда, громадськість підняла шум, що вони знищують харчову промисловість для місцевого населення. Коли Ізраїль робить те ж саме... "тиша".
Іншими словами: зараз це чергова війна, де все розвивається (точно) за планом...
