російський весняний наступ пригальмував. Незабаром настане час української контратаки. Військові невдачі додадуть політичних труднощів кремлю. Рано чи пізно фігуранти російської системи кинуть владіміра путіна, звинуватять його у війні та поганих умовах, на яких вона закінчується, і повернуться до своєї основної діяльності – брехні та крадіжок. Це залишається найбільш вірогідним результатом війни в Україні, при цьому велике питання полягає у часових рамках: чи є у нас тижні, місяці чи рік, щоб витримати, перш ніж російська військова машина зупиниться?
Але ми повинні розглядати й інші варіанти розвитку подій. Нещодавно я провів деякий час з групою високопосадовців, які розглядають майбутні сценарії відносин Заходу з росією. Ми обговорювали звичайні варіанти: громадянська війна, хунта, новий сильний лідер або фальшивий ліберал. Ми навіть витратили пару хвилин на малоймовірну перспективу демократії. Але тема, яка привернула мою увагу, – це те, що вони називали "іранізацією": якщо коротко, то це ідея, що режим у москві може виявитися таким же стійким, як і в Тегерані.
Тамтешня теократична мафія перебуває при владі з часів революції 1979 року. Незважаючи на варварство режиму (його інструментарій включає систематичні зґвалтування, побиття, викрадення та вбивства), Іран не став відсталою чи ізольованою країною. Він має розвинений, періодично бунтівний середній клас, урядову машину, яка практикує високоефективне державне управління, і технологічну базу, здатну виробляти ядерну зброю та балістичні ракети. Державний тероризм Ірану поширюється по всьому світу. Опозиційний телеканал нещодавно був змушений переїхати зі свого лондонського офісу, оскільки британська влада не може гарантувати безпеку його співробітників.
Іран, який нібито перебував у стані дипломатичного "глибокого замороження", щойно відновив дипломатичні зв'язки зі своїм заклятим ворогом Саудівською Аравією в рамках угоди, укладеній за посередництва Китаю. Можливо, навіть домовився про обмін ув'язненими зі Сполученими Штатами. Він розвинув широку військову співпрацю з росією і, можливо, переробляє американську зброю, захоплену в Україні.
Захід відреагував на цю загрозу сумішшю каральних санкцій (Іран був найбільш санкціонованою країною у світі, доки росія не посіла перше місце минулого року) та пропозиціями дипломатичних шляхів виходу. Впевнені прогнози протягом багатьох років не спрацювали. Обмеження торгівлі, інвестицій та фінансових зв'язків надзвичайно ускладнили життя законослухняних і прозахідних іранців, але не змогли завдати вирішального, руйнівного удару по економіці. Насправді, експорт нафти з Ірану стрімко зростає. Він продає кораблі африканським країнам і Венесуелі, а зброю – будь-кому. Ядерна угода лише сповільнила прогрес режиму у створенні арсеналу судного дня.
Однією з причин стійкості Ірану є те, що режим продовжує ідеологічно впливати на принаймні частину населення. Це поєднує ісламську побожність із національною гордістю. Іншою причиною є злиття економічної і політичної влади, зокрема, через Корпус вартових ісламської революції, який номінально є частиною збройних сил, але насправді є потужною бізнесовою і політичною структурою з незалежними розвідувальними, фінансовими та військовими можливостями.
Ця структура не є ідентичною російській. Але схожість разюча. росія поки що відмахується від західних санкцій. Ідеологія режиму поєднує обскурантистську форму православного християнства з національною гордістю. Військові невдачі мало впливають на владу режиму. Еміграція – це запобіжний клапан, репресії – дубина. Корупція і лицемірство змащують систему, а не роз'їдають її. Боягузтво і жадібність іноземців сприяють цьому.
Легко вгледіти, як може розвиватися "іранізація" росії: досить продовжити нинішню траєкторію. Набагато важче зрозуміти, як Захід міг би цьому протистояти.
Джерело: Europe's Edge
Europe's Edge – це онлайн-журнал Центру аналізу європейської політики, який висвітлює найважливіші теми зовнішньої політики в Європі та Північній Америці.
