До речі, від панування "донецьких" втомилися навіть в самій цитаделі "регіонів". Згідно із статистикою Центру дослідження суспільства, лідерами за темпами росту протестних дій (порівняння між 2010 і 2012 рр.) є східні і південні регіони країни. Наприклад, у Донецькій області вона становить 218%, а у Миколаївській — 257%. Отже, у 2015 році щось повинно відбутися.
Постає чергове доленосне питання: хто стане альтернативою нинішнім узурпаторам?
Соціологи намагаються вже сьогодні дати відповідь: якби вибори Президента України відбулися наприкінці лютого 2013 і до другого туру вийшли Віктор Янукович і Віталій Кличко, то 30,2% опитаних (серед тих, які мають намір голосувати) підтримали б чинного Президента, 49% – лідера партії УДАР. Мабуть тому представники Об'єднаної опозиції переконують боксера-політика балотуватися на мера.
Тягнибок, Яценюк, Кличко. Фото: Віталій Кличко/facebook.com
Результати опитування цілком ймовірні. Слабо віриться у реалізацію "свободівського гамбіту" - виведення Олега Тягнибока у другий тур, що забезпечить впевнену перемогу чинному Президентові. Фетиш навколо постаті Тимошенко (нещодавня заява Олександр Турчинов, що кандидатом в президенти від усіх опозиційних сил має бути тільки вона) і відсутність виразних і яскравих лідерів у таборі "Батьківщини" виводять Віталія Кличка сам на сам з Януковичем у фінальній битві.
Донецькому президенту не позаздриш. Проти нього діятиме найяскравіший self-made-man, улюбленець мільйонів українців і гордість батьківщини. Навіть мовні проблеми Кличка — виразно і чітко висловлювати свої думки — не є великою проблемою. На тлі регулярних словесних курйозів Януковича, які генерують тисячі жартів і фотожаб в інтернеті, це виглядатиме дрібницею.
Претензії щодо невеликого політичного досвіду теж не є аргументом проти голосування за Віталія Кличка. Нинішній владі досвід допоміг загнати країну в прірву та опустити у світових рейтингах з рівня корупції, легкості ведення бізнесу, економічної свободи тощо нижче за низку африканських країн. Навпаки, виборець-2015 шукатиме кандидатуру без політичного бекграунду.
У контексті інтеграційних прагнень українців бути частиною європейської сім'ї і західної цивілізації, принагідним буде досвід життя закордоном і володіння іноземними мовами. Нарешті, в Україні з'явиться перший лідер держави, який може спілкуватися з іноземними партнерами іншою мовою, крім російської.
Спортивні перемоги будуть додатковим бонусом під час прийняття доленосного рішення громадянами на виборчих дільницях. Українці люблять переможців.
Однак, майже ідеальну кандидатуру ліквідатора тубільського режиму псує низка речей, завдяки яким Віталій Кличко завжди сидітиме у групі "вічно перспективних політиків".
"У політиці досягають результату не поодинокі особистості, а команди", - сказала нещодавно одна знайома мудра людина. Хтось бачив команду Кличка? Важко назвати нашвидкуруч зготований партійний список із могилянських політологів, політичних емігрантів (яким не знайшлося місця в іншій опозиційній партії) та письменників з роллю "публічних ікон".
Фото: rupor.od.ua
Не зміг УДАР уникнути прокляття українських партій — політичної корупції. Незрозуміло за які "заслуги" в партсписку та серед мажоритарників опинилися вельми дивні особи. Наприклад, по 212-му мажоритарному округу йшов Кирило Куликов, проти якого закликав голосувати відомий і авторитетний журналіст Сергій Лещенко. В Херсонській області здобув перемогу висуванець від УДАРу Андрій Путілов — людина, яка побудувала бізнес на скупці металобрухту в населення, що стало прокляттям для Херсонщини (вкрадені знаки з пам'ятників, каналізаційні люки, посуд з приватних будинків). Також південний опозиціонер запам'ятався погрозами фізичної розправи місцевим незалежним журналістам.
Відсутність політичної далекоглядності Віталій Кличка проявлялась в його заявах та зовнішніх контактах. То він активно проводить час разом із одіозним президентом Чечні Рамзаном Кадировим (це той, що пропонував здійснити військову окупацію України) і схвально відгукується щодо феноменальних державницьких здібностей. То Віталій робить неоднозначні заяви з приводу бійців ОУН-УПА в Москві. І подібних прикладів можна навести безліч. Саме тому протягом парламентської виборчої кампанії рейтинг УДАРУ Кличка був вищим ніж отриманий результат. Падіння почалося за два тижні до виборів, оскільки частина виборців не була впевнена у справжніх опозиційних намірах боксера.
Виникає багато запитань до самої партії, її здатності досягати поставлених цілей та адекватно розпоряджатися наявними ресурсами. Ті, хто відповідає в УДАРі за партійне будівництво або не має досвіду, або робить чергове КПСС. За інформацією з джерел, напередодні виборів керівництво витратило біля $500 тис. на американських політтехнологів, які розписали передвиборчу структуру штабу, включно із територіальними організаціями, описом відповідальності та обов'язків. На початках роздули штати, постворювали районі організації. Але за декілька тижнів до голосування почали скорочувати зарплати, звільняти людей і тисячам взагалі не виплатили жодної копійки.
Зрозуміло, що за таких умов наразі в УДАРі ніхто не займається розбудовою низових клітин, залучення активістів, створення молодіжних та інших організацій, діяльність яких забезпечить позитивний результат на виборах.
Віталій Кличко і президент Чечні Рамзан Кадиров. Фото: uainforg.livejournal.com
Політичні заяви, законотворча активність партійців та самого Кличка складають враження про відсутність будь-якого далекоглядного стратегічного плану, власного бачення на розвиток подій в Україні та змістовні глибинні реформи. Кожен крок — ситуативна відповідь на поточні речі.
Партія, що під час передвиборчих перегонів, що зараз (парламентська боротьба) досі не запропонувала унікального інноваційного проекту, до якого б могли долучитися українці, аби реалізувати власні ідеї і навіть мрії.
Отже, на сьогодні єдиний ресурс, що здатен зробити Кличка президентом — ненависть до Януковича і "донецьких". За збігом обставин його може вистачити, проте такий президент не довго триматиме владу в руках.
