Майже 66% українців підтримують ідею необхідності проведення дострокових виборів до парламенту.
Теоретично вибори в Раду ще можна призначити, внісши зміни до Закону «Про вибори народних депутатів України», змінивши тривалість кампанії до 45 чи навіть 30 днів. Проте, схоже, що основні політичні гравці в цьому незацікавлені. Нереальність цього рішення підкріплюється ще й тим, що сам закон про вибори нардепів потрібно суттєво доопрацювати, в тому числі вирішити низку важливих питань щодо того, як голосуватимуть мешканці окупованого Криму.
Крім того, громадськість і теперішня провладна більшість, здається дійшли висновку, що нові парламентські вибори повинні відбуватися не за змішаною системою, як було в 2012 році, а за пропорційною із відкритими партійними списками.
Вибори в Раду разом з президентськими
Якби дочасні вибори ВРУ відбувалися разом із президентськими, то найбільше зиску з них мали би отримати громадськість та нова влада. Соціум зміг би реалізувати своє бажання змінити врешті парламент, котрий залишився в спадок від режиму Януковича. Нова влада ж отримала би можливість вирішувати свої проблеми в парламенті без потреби підтримки груп депутатів, котрі відкололися від Партії регіонів.
Фото: rada.gov.ua
Якщо вірити даним спільного опитування соціологічних компаній «SOCIS», КМІСу, «Рейтингу» та Центру Разумкова, екс-опозиційні партії (Батьківщина, Свобода та УДАР) разом із Солідарністю Петра Порошенка мають можливість отримати понад 65% голосів виборців (серед тих, хто визначився і буде голосувати), натомість ж Партія регіонів та комуністи – 20,5% на двох. Традиційно великим залишається й відсоток так званого «електорального болота» - тих, хто не має наміру йти на вибори і тих, хто не визначився, за кого віддасть свій голос – їх разом майже 30% опитаних. Ці тенденції свідчать про наступне:
- Колишня влада, а заразом із нею її виборці зараз добряче деморалізовані після втечі Януковича в Росію.
- Голоси екс-виборців ПР могли би перетекти до КПУ, проте цього не відбулося. Можна припустити, що електоральними втратами біло-блакитних скористався Порошенко, котрий виглядає доволі поміркованим на фоні Батьківщини, Свободи чи УДАРу. Ти паче, що в період із січня до березня найбільш суттєвих змін зазнали саме рейтинги «Солідарності» (майже +9%) та Партії регіонів (-10%). Проте варто уважніше придивитися до результатів опитування і ми побачимо, що найбільша кількість невизначених та тих, хто не збирається голосувати – саме на Півдні та Сході країни. Зазвичай розподіл голосів «електорального болота» відбувається приблизно пропорційно між усіма політсилами, але на останніх парламентських виборах відбулася несподівана зміна, і більшість голосів відійшли опозиційним партіям. Цього разу може статися щось подібне і потенційний ріст варто більше очікувати регіоналам та комуністам, якщо ці партії не будуть заборонені за свою активну гру на користь Росії. В будь-якім випадку для «проукраїнських» сил важливо провести потужну виборчу кампанію саме на Сході та Півдні.
- Якби вибори відбулися 25 травня, то ймовірно, що політсили Кличка, Порошенка, Тимошенко та Тягнибока не утворювали би широкої коаліції між собою. Одна чи навіть дві із цих партій пішли би в опозицію, цим самим спробувавши перейняти на себе роль, котру хотіла би виконувати Партія регіонів, бажаючи залишитися в публічній політиці. За відсутності яскравого лідера, ПР ризикує взагалі зійти з арени.
- Зараз триває т.зв. «медовий місяць», коли народ виказує високий рівень довіри новій владі. Тут не слід забувати, що в Україні він доволі короткотерміновий, а, зважаючи на цілу низку факторів (анексія Криму, продовження тиску збоку Росії, очікування людьми швидких змін та реформ, що в сучасних реаліях є не дуже можливим і т.д.), буде ще коротшим, рейтинги політсил, котрі зараз перебувають при владі неодмінно поповзуть донизу.
Завдяки цьому аналізові, спробуємо сформулювати переваги від парламентських виборів 25 травня 2014р. для нової влади та соціуму:
- Оновлення влади та потенційна втрата важливості в політичному житті Партією регіонів та груп депутатів, що вийшли з парламентської фракції цієї політсили. Удар, Свобода та Батьківщина, особливо після кадрових призначень і відмови від мандатів сумісників, дуже залежні від своїх тимчасових союзників, чого потрібно позбутися.
- Можливість екс-опозицією отримати великий кредит довіри, завдяки значному представництву в парламенті. Це дасть новій владі карт-бланш на непопулярні реформи.
- Збалансування влади. Після Помаранчевої революції розрив між виборами президента та Ради був майже 2 роки, що призвело до того, що в парламенті була хитка коаліція, котра врешті розпалася і Ющенко був змушений розпустити Раду.
- Додаткова легітимізація нової української влади в очах Заходу та всього цивілізованого світу. У Росії буде менше аргументів, щоб називати українське керівництво нелегітимним. Хоча варто розуміти, що Путін та компанія не дуже послуговуються раціональними аргументами. Якщо буде потрібно – вони завше зможуть вигадати щось.
-
Якщо Свобода подолає виборчий бар’єр, вона може перейти в опозицію. Її відсутність у владі буде позитивним сигналом для Заходу.
Фото: rada.gov.ua
Негативи для учасників кампанії:
- Сильний удар по бюджету. Тут слід розуміти, що одночасне проведення виборів обійдеться країні дешевше, ніж розділене, але зараз проведення їх водночас може виявитися невиправданою розкішшю.
- Уряд Яценюка матиме надто мало часу для реформ, а у випадку, коли вибори до Ради пройдуть в жовтні, цілком ймовірно, що він залишиться ще до того часу. Хіба що зовсім не прийдеться до смаку новому главі держави і той запропонує свого кандидата одразу після перемоги в президентських перегонах.
- Неучасть нових політсил, що зародилися на Майдані та їх лідерів в перегонах, адже не матимуть достатнього часу для підготовки до виборів та формування команд.
- Швидкі вибори зовсім не на руку Партії регіонів, котра втратила майже усі свої осередки на Заході держави, представництво у владі по всій Україні, а з ними й важелі впливу та адмінресурс для тиску, підтасовок та примусу людей голосувати за себе. Такий вплив у них поки залишається на Півдні та Сході країни, але відсутність керівника у ПР та дезорієнтація на місцях дається взнаки.
Вибори до Ради наприкінці травня могли би мати різний ефект для Солідарності Порошенка. Зараз люди фактично висловлюють готовність голосувати за кота в мішку. Більшість немає анінайменшого уявлення, хто ще буде в списку цієї політсили, крім самого власника «Рошену». З одного боку Порошенко може скористатися цим і здобути з такої готовності виборців політичні дивіденди, з іншого – йому таки куди краще підібрати команду, представити її та почати із працювати.
У Верховній Раді зараз зареєстрований законопроект Віктора Балоги №4225-1, котрим екс-керівник МінНС пропонує призначити вибори до Ради саме на 25 травня 2014 року.
Вибори в Раду після президентських
У Верховній Раді на розгляді також перебуває і законопроект №4225 нардепа Миколи Рудьковського. Екс-регіонал пропонує призначити позачергові вибори парламенту на останню неділю жовтня – 26.10.2014р.
Скоріш за все депутати вирішать таки провести вибори уже після президентської кампанії і ймовірно, що таки в жовтні. Великий вплив на таку парламентську електоральну гонку матимуть результати виборів глави держави. Після них відбудеться тимчасовий переділ сфер впливу, можливе також переформатування більшості в Раді і т.п.
Фото: AFP
Переваги, на котрі можна очікувати у випадку призначення виборів після президентської кампанії:
- Більше шансів, що уряд Яценюка встигне щось зробити, до того часу, як його відправлять у відставку.
- Змогу про себе заявити отримають молоді політичні сили та рухи, котрі добре проявили себе на Майдані. Було б непогано, якби вони об’єдналися і пішли до Ради однією командою.
- Влада отримає більше часу на опрацювання та розробку нової редакції закону про вибори нардепів чи внесення правок в існуючу. Відповідно, буде більше часу для підготовки виборів та унеможливлення фальсифікацій під час них.
- На той час уже можуть з’явитися групи з майданного середовища, котрі ґрунтовно візьмуться допомагати чи конструктивно критикувати владу, що дозволить вибудувати стосунки між людьми та владою.
Ризики та загрози:
- Переформатування більшості після президентських виборів стане ще одним витком в українській політичній кризі. Черговий переділ портфелів вкрай негативно відіб’ється на іміджеві нової влади. Тут важливу роль гратиме те, чи все ще стоятиме Майдан і чи буде він врешті спрямований в конструктивне русло.
- У випадку проведення перевиборів Ради після президентських, збільшується ймовірність реанімації ПР і продовження нею своєї гри. Також групи депутатів, котрі відкололися від Партії регіонів, а зараз входять до коаліції, можуть почати вимагати для себе якихось гарантій та преференцій, щоби, принаймні, залишитися при владі.
- Ймовірним є вихід на політичну арену нової проросійської політсили, наприклад медведчуківського «Українського вибору».
Як бачимо, обидва варіанти є прийнятними і мають свої переваги та недоліки. Проте проведення парламентських виборів разом із президентськими є малоймовірними, адже не прийнято відповідної постанови щодо цього, а також не внесено правок до Закону про вибори нардепів. Саме тому їх доведеться відкласти аж до осені. Відкладаючи їх, влада отримує цілу низку додаткових викликів, з котрими потрібно буде впоратися. Якщо цього не відбудеться, то вже в жовтні вона ризикує опинитися в ролі опозиції, а для деяких політсил це взагалі загрожує непотраплянням до парламенту, що в сучасних умовах майже рівнозначне політичній смерті. Ключове ж завдання на самі вибори: провести їх чесно та максимально прозоро. Не для світу – для себе.
Назарій Заноз, політичний оглядач, публіцист
