Повітряна/ракетна війна. У Бердянському порту щось неодноразово здетонувало
Вчора було завдано чергового удару по Керченському мосту. Наскільки мені відомо, рух автотранспорту було зупинено на кілька годин, а чутки стверджують, що знову постраждала залізнична ділянка. Дехто каже, що обвалилася ціла секція. Поки що я не бачив жодних фото чи відео, але це має великий сенс, адже означає, що після руйнування або принаймні пошкодження мостів до Криму і з Криму на материкову частину України, ЗСУ (та/або ПСУ) "спустилися" до перекриття потоку російських поставок морем, тобто через Бердянський порт.
Детальніше про це у "частині 3" відповідного матеріалу (коли я знайду час намалювати всі необхідні карти та схеми). Достатньо сказати, що сьогодні вранці Бердянський порт прокинувся від звуків кількох потужних детонацій.
Битва за Донбас. Під Кремінною гаряче
Куп'янськ... І "до запитання"... по суті, російська 1-ша танкова армія не змогла прорватися навіть на рубежі 14-ї мехбригади. Тим часом остання була посилена батальйоном 95-ї повітряно-десантної та цілою 67-ю мехбригадою. Вважайте, що це був цей "веееееликий” російський наступ"...
Ще раз (здається, я не можу повторювати це достатньо часто, або занадто багато людей ігнорують те, що я пишу): наскільки я зрозумів, існує щось на кшталт 4-5 "рівнів" боєздатності кожної бойової одиниці. По пам'яті (я вивчав подібні речі приблизно 30 років тому), вони виглядають приблизно так:
А. Побиті, виснажені чи втомлені підрозділи, або новостворені підрозділи, яким бракує відпочинку та тренувань: ледве утримують свої позиції вдень;
Б. Відновлені підрозділи, кілька тижнів тренувань: можуть надійно утримувати свої позиції вдень;
В. Так собі підрозділи, кілька місяців підготовки: можуть надійно утримувати свої позиції і навіть проводити обмежені/локальні наступальні операції вдень;
Г. Відносно хороші підрозділи; мають достатню підготовку і навіть бойовий досвід, відносно добре укомплектовані: можуть проводити наступальні операції вдень;
Д. Найкращі підрозділи: перебувають у найкращому стані і пройшли достатню підготовку; майже повністю укомплектовані (на війні жоден підрозділ не буває повністю укомплектованим), мають достатню підготовку, можуть проводити наступальні операції за будь-якої погоди і вночі.
зсрф вступили у цю війну, маючи близько 100 батальйонних тактичних груп на рівнях Г і Д (звісно, вони розгорнули ще близько 80+ додаткових, але більшість із них були десь між A і В). Торік вони втратили ці сили. Їх знищили. У буквальному сенсі. Звичайно, завдяки мобілізації, кількісно вони були повністю відновлені і навіть посилені за останні 10 місяців. Але кількість не замінює якості – особливо, коли найкращі типи танків та артилерії (скажімо, Т-72Б3, Т-90М, МСТА-С) замінюються на Т-62 та буксирувані Д-30. У кращому випадку, це вимагає від противника більшої кількості набоїв (і артилерійських снарядів), щоб вбити кожного розгорнутого росіянина. Як наслідок, зсрф просто не здатні проводити операції навіть рівня Г…, а про рівень Д можна лише мріяти. А коли вони намагаються проводити операції рівня Г, як нещодавно в районі Сватового, то зазнають додаткових втрат, оскільки навіть "слабкі", "втомлені" або "недосвідчені" підрозділи ЗСУ, які опинилися в ситуації 3 проти 1 або навіть 5 проти 1, все одно знаходяться на рівні Г, а отже, мають достатньо можливостей і вогневої потужності, щоб дати їм відсіч.
Кремінна... Повітряні удари, обстріли, нові російські атаки, втрати, ще більше втрат, потім відведення російських військ. Зауважте: все це аж ніяк не "приємно" для задіяних українських військ. Особливо описи боїв у Серебрянському лісі дуже нагадують описи боїв у лісі Хюртген на північному заході Німеччини наприкінці 1944 року. Це бої на дуже близьких дистанціях, із загрозами з усіх боків, з великими втратами з обох сторін. Важливо те, що росіяни нікуди не просуваються на цій ділянці, незалежно від того, скільки своїх "просунутих" підрозділів вони кидають проти українців.
Бахмут... Здається, з обох сторін відбувається щось на кшталт "оперативної паузи". Наприклад, приблизно 9 днів тому 3-тя штурмова бригада була відведена з лінії фронту, після трьох місяців інтенсивних боїв. росіяни нікого не відводять: вони лише вводять все нові і нові підрозділи. Переважно на лінії на схід і південь від Бахмута. Очевидно, так само, як і на півдні Запорізького фронту, вони будують нову 1-шу лінію оборони – приблизно за 10-15 км на захід від номінальної "1-ї лінії" (яка простягається, приблизно, від Лисичанська на півночі до Зайцевого на півдні).
Мені смішно спостерігати за реакцією на такі російські відео, як це, де показаний типовий на сьогодні "наїзд" на Кліщіївку: вона варіюється від "добре виконано" до "Кліщіївка оспорюється". Насправді, росіяни проводять такі атаки на північній стороні села щонайменше два, якщо не три тижні – і всі вони були безуспішними. Звичайно, іноді українці дозволяють їм фактично увійти в село під час "кавалерійських" штурмів: так легше вбити всіх учасників (і захопити жменьку тих, хто вижив). Цей випадок не зайшов так далеко.
Фактична причина, через яку російська гімнопіаріндустрія випустила це відео, полягає в тому, що воно демонструє "багато вогню і диму", а отже, виглядає "досить ефектно", щоб сподобатися не тільки "московським командирам", але й самому містеру Пудінгу. У такий спосіб залучені російські командири надають докази того, що вони "дуже стараються", і роблять своїх господарів щасливими.
Тому що "вогонь і дим" = "ми ламаємо їм кістки".
Саме так сьогодні мислять російські офіцери. Це і є ті "медалі та гроші", про які ми говорили вчора.
Зверніть увагу: жодній російській машині, і жодному з їхніх солдатів не вдалося досягти навіть садів на східній стороні зруйнованого села. І росіяни відступили, бо зазнали втрат, а це означає, що українці – попри весь російський вогонь, який видно на цьому відео – не зазнали (інакше вони не могли б стріляти по російській піхоті). Єдина відмінність від "норми" полягала в тому, що у цій атаці брала участь "свіжа" 85-а мотострілецька бригада, а не всі підрозділи, побиті в попередніх "контратаках" подібного роду...
...і їх тут чималенька колекція. Від Опитного до Курдюмівки – це 4-та ОМСБР, 102-га ОМСБР, батальйон "Призрак", 347-й спецбатальйон, 1307-ма ОМСБР, 83-я бригада ВДВ, 80-й ТР, а також дві роти, що залишилися від БАРС-13, 57-ї та 72-ї ОМСБР).
І все це в спробі зупинити просування чотирьох українських бригад (5-ї штурмової, 22-ї мехбригади, 80-ї повітряно-десантної та 28-ї мехбригади), які тим часом також здійснюють розвідувальні та прощупувальні атаки на схід від залізничної лінії.
Український контрнаступ. У Роботиному запеклі бої
На півдні Запорізької та південному заході Донецької областей... Можна сказати, що росіяни починають здаватися. Не те, щоб вони припинили спроби чинити опір, але підрозділи на першій лінії занадто постраждали, і навіть всі звірства їхніх командирів більше не можуть втримати їх разом.
Старомайорське-Старомлинівка… Наскільки мені відомо, після того, як у п'ятницю 11 серпня гармати 55-ї артилерійської бригади (ЗСУ) вщент розбили останню спробу росіян "укріпити" свій гарнізон всередині села, станом на суботу, Урожайне було звільнене від росіян. Однак зачистка і розмінування все ще тривають. Українська морська піхота тим часом просунулася далі на південь і веде бої вздовж північної околиці Завітного Бажання.
Далі на захід, після величезних проблем із мінними полями на північ від цього села, протягом останніх двох місяців (щільність мінних полів там становить близько "5 на квадратний метр!", і це на глибині близько 10 км!!!), приблизно з четверга (10 серпня), підрозділи 23-ї мехбригади знаходяться глибоко всередині північно-західної сторони Приютного.
Роботине... Схоже, ЗСУ дійшли висновку, що вони повинні взяти Роботине, перш ніж продовжити наступ у південному напрямку. Ось чому в центрі міста точаться запеклі бої на ближніх дистанціях, а українці наступають з півночі, сходу і заходу: останнім часом вони не тільки захопили дві російські лінії оборони на захід від Роботиного, але й увійшли в північні Копані.
На схід від Роботиного: ділянка російської 2-ї лінії, що перебуває під українським контролем, має довжину близько 2 000 метрів і "закінчується" в північному Вербовому.
Читайте: всі відчайдушні контратаки БАРС-3 та БАРС-14 були відбиті та відкинуті назад. Як і очікувалося, ЗСУ залишають 100-ту розвідувальну бригаду у Вербовому на самоті (навіщо створювати проблеми з відносно свіжим підрозділом, якщо можна побити 3-4 понівечених поруч), і заходити зі сходу на Новопрокопівку.
До речі, командуванню 58-ї загальновійськової армії вдалося знайти підрозділ для посилення в Новопрокопівку – 108-й полк ВДВ. Його перекинули туди з берегів Дніпра (тобто зі складу 49-ї загальновійськової армії).
(Перш ніж хтось знову почне скаржитися: так, відеозаписів ще немає; не варто очікувати, що військові оприлюднять їх до того, як повернуться назад. І думати, що всі публікують відео в "режимі реального часу" – це ілюзія: більшість з них з'являються через 2-7 днів після зйомки).
Василівка... Багато говорять про те, що 128-ма гірсько-штурмова бригада флангує російську оборону в Жереб'янках і просунулася далеко на південь (мабуть, в Лугове?). Але я або не розумію відповідних повідомлень, або не маю достатньо деталей, щоб зрозуміти, де і як. Холодний факт залишається фактом: на цій ділянці фронту ЗСУ все ще перебувають "по брови в російських мінних полях".
Олешки – Козачі Лагері... Схожий розвиток подій на цій ділянці. Я не впевнений, чи був наступ українських військ через Дніпро в район Козачі Лагері "просто рейдом", чи вони дійсно створили там плацдарм і просуваються в напрямку Підстепного, чи ні. Можу лише підтвердити, що так, ЗСУ мають плацдарм на північний захід від Олешок, але наразі я не "бачу", як вони його "експлуатуватимуть": навіть не знаю, як їм вдасться витіснити російську артилерію, яка дістає до Херсона (який щодня піддається інтенсивним обстрілам, що призводить до численних жертв серед мирного населення).
