Що змінилося у житті кримчан після анексії Криму?
Для більшості тих, хто голосував за приєднання до Росії навряд чи будуть помітні зміни. Вони домоглися основного – Крим у складі Росії. Що би не відбувалося, які б негативні зміни не відбувалися тепер, для них це другорядне, бо головне для них – це російський паспорт, прапор і перебування в Російській Федерації. Є й та частина людей, яка розуміє, що позитивні зміни, яких вони чекали не відбуваються. Це відображається у рості цін на продукти, незручностях із перетином кордону куди б ти не їхав – на материкову частину України або в Росію. Є й низка побутових проблем. Наприклад, з ініціативи кримської влади гривню найближчим часом хочуть взагалі вилучити і повністю перейти на російський рубль. Виникає питання, де взяти у такій кількості рублі? Поки що говорити про глобальні результати рано. Коли я спілкуюся зі знайомими, то чую різні думки. Вони можуть навіть суперечити одна одній.
Заїр Акадиров. Фото: radiosvoboda.org
Які настрої зараз в кримчан і скільки є охочих обміняти український паспорт на російський?
Більшість з тих, хто отримує російський паспорт залишають собі український. Немає вимоги обміняти паспорт. Є можливість отримати російський паспорт і користуватися ним на рівні з українським. За останніми даними, близько 500 тис кримчан, що є 25% від усього населення півострова, отримали російські паспорти. Звичайно, можна припустити, що ті, хто підтримував ідею проведення референдуму в першу чергу вишиковувалися в черги, щоб отримати цей паспорт. Це люди з проросійськими настроями. Окрім того, з необхідністю отримати паспорт зіштовхнулися ті, хто можливо й не планував його отримати, але змушені це робити, оскільки не збираються покидати Крим, а хочуть продовжувати тут свою діяльність. Для цього потрібно мати паспорт громадянина РФ. Це вигідніше ніж мати вид на проживання, оскільки є низка вимог, які набагато важче виконати, ніж отримати російський паспорт.
Фото: ntv.ru
Щодо проукраїнськи налаштованих кримчан, то їх стає все менше, вони перебираються на материкову частину України. Якоїсь активності з їх боку зараз немає. Вони відчувають тиск і це велике питання, чи готові вони отримувати паспорти. Коли я спілкуюся з такими людьми, то бачу, що бажання отримувати паспорт РФ у них нема і вони намагаються до останнього бути в Криму. Але, якщо так станеться, що треба покинути півострів, то вони продадуть житло і переберуться з сім'ями на материкову Україну.
А кримські татари?
Тут ситуація дуже складна. Є невеличка частина татарського етносу, яка у певній мірі підтримує дії Росії, йде за паспортами, бо, працюючи у державних установах, зіштовхується з необхідністю мати їх. Але основна частина кримськотатарського населення не поділяє цих настроїв. Як довго це продовжуватиметься – складно сказати. Останні події свідчать про те, що відбувається конфронтація між кримськими татарами, чиї інтереси представляє Меджліс і новою владою.
Напередодні 18 травня у нас достатньо тривожні настрої. Останні події показали, що влада неготова йти на поступки навіть у таких питаннях, як відміна заборони в'їзду в Крим лідеру кримських татар Мустафі Джемілєву.
Учасників акції протесту з перекриття доріг у різних містах Криму почали викликати у суди і виписують величезні штрафи – близько 3 тис грн за те, що людина ходила по пішохідному переході або стояла на узбіччі. Це є приводом, щоб покарати і кримські татари розцінюють це, як залякування і навіть репресії про що заявив лідер Меджлісу Рефат Чубаров. Тому кримські татари з перших днів не підтримували російську присутність, виступали проти референдуму і не брали в ньому участі і сьогодні продовжують дотримуватися тих самих поглядів.
Така політика окупаційної влади щодо кримських татар не спонукає їх до того, щоб покинути Крим і стати біженцями?
Раніше Мустафа Джемілєв говорив про 5 тис кримських татар, які змушені були покинути Крим. Так, певна частина виїжджає з Криму, не бажаючи миритися з тим, що відбувається, не бажаючи жити в складі РФ. У мене є знайомий, який зараз у Києві, а його сім'я в Криму і поки не вирішено чи вони переїдуть у столицю. Чимало тих, хто покидає Крим – релігійні люди. Наприклад, представники різних ісламських течій, які розуміють, що перебуваючи в Криму вони зіштовхуються з можливими загрозами. Серед певної частини кримських татар поширені є ідеї організації Хізб ут-Тахрір, яка заборонена в Росії і країнах Середньої Азії, Європі. В Україні її діяльність була дозволена, вони тут жили, вели свою діяльність. Тепер це неможливо. Новий начальник Служби безпеки Криму раніше заявляв, що екстремістська діяльність буде присікатися. За російським законодавством діяльність Хізб ут-Тахрір підпадає під екстремістську. Вони не відрікаються від своїх поглядів і переконань, але вони покидають півострів. Скоріше за все саме вони становлять основну масу біженців з Криму про яку говорять політики. Частина з них переїжджають у Львів, частина в Київ, є такі, що їдуть в Туреччину або Польщу, оскільки там почав працювати центр для біженців з Криму чи України.
Тобто ми не можемо говорити про великі цифри, але є декілька тисяч біженців – не лише кримських татар, але й росіян та українців.
А скільки є таких громадян, які готові поїхати в Херсонську область, щоб проголосувати на виборах президента?
Дуже мало. Минулого тижня я отримав інформацію про те, що за даними ЦВК лише 140 кримчан, які перебралися на материк, виявили бажання голосувати там. Це ті, хто звернувся у відділ ведення реєстру виборців і зареєструвався. Це дуже маленька цифра враховуючи те, що з Криму переїхали вже не сотні, а тисячі людей. За моїми оцінками, в Херсоні готові голосувати десятки людей, але не більше. Щоб голосувати треба поїхати у Херсонську область, перетнути кордон, а це важко, бо на кордоні є черги автомобілів. Їхати треба двічі – вперше, щоб зареєструватися, а вдруге, щоб проголосувати. Це незручно і тому це небагато кримчан хочуть проголосувати.
Фото: e-crimea.info
Чи відчувається зараз брак води на півострові? І хто її таки перекрив - нова кримська влада чи все таки українська?
Важко відповісти чітко. В умовах інформаційної війни різні джерела подають різні суперечливу інформацію. Одні кажуть, що Україна не перекривала воду, що вода надходила, але її перекрили десь в Криму за ініціативою місцевої влади. Інші джерела кажуть, що Україна перекрила воду і Крим робив все можливе, щоб ця вода постачалася. Одні кажуть, що Крим не платить за воду, інші кажуть протилежне. Журналісти їдуть у ті місця, де можна зафіксувати, що вода у Північно-Кримському каналі є і публікують ці фото. Тут же з'являються фото, що води в каналі нема. Наскільки я розумію, вода в Крим надходила. Отже десь відбувся збій у межах Криму, можливо, поблизу Джанкоя. Незрозумілі до кінця причини відсутності води. Але на побутовому рівні у Сімферополі браку води не відчувається.
Однак учора ми чули заяву міністра аграрної політики Криму про те, що через нестачу води в Криму загинув весь посів рису. Тобто десь води бракує. Можливо, дається взнаки відсутність опадів. Але, повторюся, на побутовому рівні браку води не відчувається.
ЗМІ починають писати про історії із відбиранням землі або намірами нової влади відбирати ті чи інші землі. Наскільки це реально? І загалом чи не відбувається зараз перерозподіл власності на півострові?
До сьогодні таких випадків, щоб приходили забирали або влаштовували рейдерські захоплення, зафіксовано не було. Що стосується переділу власності на рівні бізнес-структур, еліт, то ніяких ознак поки що немає. Хіба що угоди купівлі-продажу нерухомості відбуваються значно рідше, оскільки реєстри закриті і не кожен ризикне у таких умовах продавати або купувати власність, бо є ризики шахрайства.
Ви відчуваєте якусь підтримку української влади в Криму?
Вкрай мало. Практично ніякої підтримки немає. Одна справа робити заяви, інша – діяти. Я часто чую від тих, хто вже переїхав з Криму в Україну, що вони там не відчувають підтримки або сприяння у вирішенні проблем з розселенням, проблем із банківською сферою. У Криму відділення банків зачинені і багато людей мають зблоковані рахунки. Здавалося б, чому не піти на зустріч і не вирішити цю проблему? Але для кримчан на материковій частині України, наприклад, насторожено ставляться, бояться давати кредит. Це завдання влади, яка приймаючи закон про окуповані території має конкретніше і детальніше враховувати інтереси кримчан, громадян України, які змушені перебиратися на материкову частину. Мені здається, їх залишили напризволяще. Багато не розуміють, як їм далі жити і що робити.
Чому немає жодного руху опору?
Є рух опору. Можливо, він не так яскраво виражений, як цього хотілося б, але ці ж кримські татари зараз і уособлюють цей рух спротиву, оскільки не згодні із політикою керівництва. Зокрема це виразилося у не допуску Мустафи Джемілєва на півострів. П'ять тисяч кримських татар відмовилися брати участь у святі Хидирлез (свято землеробства). Щороку він збирав до 30 тис людей. Але цьогоріч він був скасований. У Меджлісі вважали, що в таких умовах, коли не пускають лідера кримських татар, святкувати нема сенсу. Це теж свого роду спротив. Коли влада на всіх рівнях говорила про те, що готова допомогти, виділяє гроші для святкування, запрошує гостей із Татарстану, але свято не відбувається, усі їдуть зустрічати свого лідера – Мустафу Джемілєва. Кримські татари, які перекрили трасу, протестуючи проти політики влади – це теж спротив. Надходить 18 травня - 70-річчя з дня трагічної депортації кримських татар з Криму. І це певною мірою також буде спротив і нагадування про те, що права кримських татар порушуються. Тому спротив є, інше питання – у якій він формі, як він виражається. Можна, звісно, щодня виходити на мітинг, протестувати. Але всі розуміють, що це інша реальність, це вже не Україна, де можна було вийти з плакатом і говорити, що завгодно на адресу кого завгодно і не отримати за це жодного покарання. Тут вже інші вимоги, інші обставини і не завжди є лідер, який готовий повести людей на акції протесту.
Кримські татари разом із головою Меджлісу Рефатом Чубаровим ідуть зустрічати свого лідера Мустафу Джемілєва 3 травня 2014 року.
Обіцяні російською владою підвищення пенсій, інших соціальних виплат вже відбулося?
Зарплати і пенсії справді підвищуються. Кримські пенсії зараз доводять до рівня середньоросійських. В березні-квітні вони підвищилися на 25% порівняно з українськими, зараз очікується підняття на 50%. До липня планується довести рівень пенсії до середньої в Росії – це $255. Тоді, як в Криму середня пенсія становила $155. Окрім того, обмінюючи рублі на гривну, населення також виграє майже 15-20%.
Це також стосується росту зарплат. В Україні мінімальна зарплата становила 1200 грн, а зараз в Російській Федерації це 1800 грн. Це одна зі складових чому люди йшли на референдум і голосували за приєднання до Росії. Тобто економічне обгрунтування в цьому питанні було не на останньому місці.
Переслідування кримських татар відбувають в першу чергу через їх активну проукраїнську позицію. Можливо їм варто формально відмовитися від такої позиції, неформально зберігаючи вірність своїм поглядам?
У ваших словах є правда. Якби кримські татари вели себе більш лояльно щодо керівництва Криму і Росії, то напевно би вже не відчували тих проблем, які є сьогодні. Оскільки навіть з боку Російської Федерації є певні ознаки для діалогу у вигляді прийнятого закону про реабілітацію кримських татар та заяв Володимира Путіна про те, що депортація – це жорстока несправедливість наслідки якої повинні бути подолані. Так, якщо б не було такої яскравої демонстрації позиції, то не було б і цього тиску. Але це позиція, принципи, яким залишаються вірні кримські татари. Спілкуючись з ними я розумію, що багато досі переживають і не можуть змиритися, що Крим опинився у складі Росії. У позиції лідера Мустафи Джемілєва кримські татари бачать своє відображення. Він відповідає сподіванням багатьох людей. Кримські татари мовчали у той період, коли відбувався референдум, відбувалося приєднання Криму до Росії. Багато було настроїв, щоб активно виступити проти цього, але Меджліс стримував їх. Тепер, коли люди не змогли висловити свою думку, вони ще більше озлоблені і не можуть мовчати. Зараз для кожного буде вибір: або ти активно говориш про це, протистоїш цьому, або ти змиришся і погоджуєшся жити в нових умовах. Або покидати Крим до кращих часів.
