Відносини Росії з її сусідами дедалі холодшають
Британська The Financial Times вважає, що відносини між Москвою та її найближчими сусідами є зараз на рідкість прохолодними. Видання розповідає, що за останні тижні Росія ініціювала політично забарвлені торговельні конфлікти з Україною, Білоруссю та Молдовою, караючи їх за те, що вони зміцнюють зв’язки з іншими партнерами.
Ця напруга свідчить про новий етап боротьби між Сходом та Заходом за вплив на просторі, який президент Росії вважає своїм подвір’ям. ЄС, через свою програму "Східне Партнерство", пропонує політичні та торговельні угоди країнам колишнього СРСР. Москва, натомість, намагається затягнути їх у Митний Союз, який вона створила з Білоруссю та Казахстаном, і який вона збирається трансформувати у "Євразійський Союз" за взірцем ЄС. Оскільки декілька країн планують підписати або парафувати угоди з ЄС на саміті у Вільнюсі у листопаді, Москва намагається переконати їх цього не робити.
"Для обох сторін найбільшим призом є Україна", - зазначає видання.
Минулого місяця Росія тимчасово посилила митний контроль для українського експорту, викликавши затримки на кордоні, що обернулися мільйонними збитками. Далі вона прохолодно попередила, що ці заходи матимуть постійний характер, якщо Україна створить зону вільної торгівлі з ЄС, щоб запобігти реекспорту європейських товарів з України до Росії.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Путін пояснив, які проблеми чекають Україну після її вступу в зону вільної торгівлі з ЄС
Схожі торговельні суперечки починаються і з Молдовою. З Білоруссю ситуація інакша: "її гріх полягає, схоже, у тому, що вона виманює фінансову допомогу у Китаю, а її президент, Олександр Лукашенка, роками не демонструє Путіну тієї поваги, що належить йому від людини, яку він вважає своїм васалом".
Фото: Олексій Нікольський / ria.ru
Ескалація конфліктів, зокрема й з Білоруссю, акцентує на вазі, яку Путін надає реінтеграції колишніх радянських республік. Формування Євразійського Союзу є пріоритетом його зовнішньої політики. Водночас ці ж конфлікти вказують на обмеженість "м’якої сили" Росії, навіть у братерських слов’янських країнах, які вона переважно вважає своїм продовженням (хоча й таке ставлення, можливо, так само є причиною проблем). Відносини з ними укладаються радше за допомогою батога, аніж пряників.
Окрім дешевих енергоресурсів – які занадто часто стають важелем впливу – підприємці та аналітики з багатьох пострадянських країн кажуть, що Росія не може нічого запропонувати. Україна та Білорусь розвинули в себе відчуття "суверенної державності", якого їм не хотілося б втрачати, навіть якщо ними керують авторитарні лідери, які створили власні політичні системи путінського типу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кремль відкрито нехтує суверенітетом України, Вірменії, Білорусі і Таджикистану, - The New York Times
Тож силові методи Москви можуть піти їй на шкоду. Коли Росія та Білорусь обмінюються ударами, то це навряд чи є доброю рекламою для Митного Союзу.
Дрейф у бік авторитаризму Президента України Віктора Януковича поставив під загрозу шанси країни на підписання угоди з ЄС у листопаді. Але поведінка Росії, яку сприймають як залякування України, пом’якшує ставлення з боку ЄС. Деякі держави-члени ЄС відмежовуються від вимог до Києва про звільнення Юлії Тимошенко. "Якщо до листопада Путін не знайде смачніших пряників на додаток до свого батога, то з часом ризикує втратити чимало друзів", - підсумовує The Financial Times.
Росія збільшує тиск на Україну
Аманда Пол, політичний аналітик з Центру європейської політики у Брюсселі, відзначає у записі в блозі на веб-сайті інтернет-видання EUobserver, що Україна поки що витримує тиск, який чинить на неї Росія у своїх спробах втягнути її до Митного Союзу. Росія вже використала цілий арсенал засобів "м’якого впливу" серед яких і мовна політика, спільна культурна та історична спадщина, а також ціни на газ. Втім, внаслідок цього тиск значна частина українського населення, схоже, підтримує ідею членства у Митному Союзі.
Попри те, що угода про асоціацію не перешкоджає Україні розвивати конструктивні відносини з Митним Союзом, якщо вони ґрунтуватимуться на правилах СОТ і не суперечуватимуть самій угоді, Росія бачить все інакше. Для Росії збереження впливу над Україною є більше ніж пріоритетом зовнішньої політики, це радше екзистенційний імператив.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Митна війна: то переможемо?
В Росії ніяк не виходить розширити коло членів Митного Союзу, що зараз обмежується Казахстаном, Білоруссю та самою Росією. Це як продавати пісок у пустелі: все одно його ніхто не купить. Хоча й усі держави, яких Росія намагається затягти у Митний Союз, хочуть мати добрі та продуктивні відносини зі своїм великим сусідом, інтеграцію з ЄС вони вважають вигіднішою, натомість, російський інтеграційний проект, схоже, сприймають більше як інструмент для збільшення економічного та політичного впливу Росії.
Фото: best-hardware.ru
Торговельними конфліктами, Москва, ймовірно намагатиметься "зламати хребет верблюду", переконавши сусідів у необхідності приєднатися до МС. Вона діє з розрахунку, що тривала торговельна війна може дуже дорого коштувати Україні. Аманда Пол згадує, що Росія вже не вперше вдається до таких заходів впливу. У минулому вона забороняла імпорт та запроваджувала економічні санкції проти цілої низки країн – Грузії, Молдови, Польщі, а також балтійських країн, намагаючись запобігти їхньому вступові до НАТО та ЄС. Цікаво, що майже у всіх випадках ці держави зберегли свої позиції, витримали труднощі, а російський підхід зазнав поразки. Україні треба вчинити так само, хоча цього разу це буде важко, зважаючи особливо на стан економіки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росія і Євросоюз починають битву за Україну
Дії Росії дають також аргументи тим, хто вважає, що їм не можна довіряти, і що вступ до МС зробить Київ дедалі залежнішим від Москви, поставивши його у небезпечніше та більш вразливе становище. Росія ризикує також стати ще більш непопулярною у середовищі пересічних українців, якщо її політика ще більше погіршить їхній і так низький рівень життя.
У цій ситуації відкладення підписання Угоди про асоціацію, якщо воно станеться, буде справжнім подарунком для Москви. У будь-якому разі воно може стати серйозним ударом по відносинах між ЄС та Україною, а також розчаруванням у всій програмі Східного Партнерства.
