"За урочистою 75-ю річницею Атлантичного альянсу ховаються глибинні законсервовані проблеми і загрозливі перспективи", – попереджає Едвард Лукас на сторінках британського видання The Times.
Він констатує, що розлогі прапори 32 країн-членів НАТО висять на вулиці Мелл у Лондоні в рамках святкування 75-ї річниці найуспішнішого військового альянсу в історії, як люблять відзначати його прихильники.
За словами Лукаса, ця демонстрація мала б показати, що деякі члени Альянсу є рівнішими за інших. А якісь десять країн, що досі не витрачають обіцяні 2% ВВП на оборону, повинні були б мати лише скромні вимпели. Прапор зірок і смуг США мав би бути найбільшим, оскільки відображає військовий вплив країни. Але нерішучість і розгубленість адміністрації Байдена, а також президентство Трампа, що маячить у перспективі, роблять той прапор на вигляд пошарпаним.
На думку експерта, інші прапори теж не тойво. Зелено-біло-червоний триколор Угорщини, переконаний Лукас, мав би тріпотіти ближче до російського посольства у Кенсінгтонських садах Лондона, відображаючи недолугий (якщо використовувати дипломатичний евфемізм) підхід Будапешта до України та його затишні зв'язки з кремлем. Прапор Словаччини також має висіти біля них, після того, як за результатами виборів до влади у Братиславі прийшли лукаві пропутінські політики.
"Натомість найперше необхідно демонструвати прапори країн, що бороняться від росії: України, яка зазнає щоденних бомбардувань, і Молдови, яка стикається з лавиною невійськових викликів і провокацій. Ці країни не члени НАТО, але безпека країн-членів похитнеться, якщо вони не встоять", – вважає автор.
Й іронізує, що морок і ураган доповнять картину. Адже на тлі цих потрясінь НАТО розгублене, і плутається в думках щодо свого майбутнього. Альянс не може допомогти Україні, поразка якої, чи навіть розпад, ризикує затьмарити ювілейний саміт у Вашингтоні в липні.
Дійсно, як переконує експерт, НАТО буде важко захистити себе від російського нападу, найімовірніше, в регіоні Балтійського моря, що може статися років через три. Прифронтові країни чітко розуміють цю загрозу. Литва прискорено будує великий завод із виробництва боєприпасів. Як і інші країни Балтії, вона зводить прикордонні укріплення. Вторгненню треба протистояти з першого сантиметра. Але деякі члени Альянсу, на думку Едварда Лукаса, вважають це банальним залякуванням.
Альянс – це система комітетів, плани та обіцянки якого настільки сильні, наскільки сильні його країни-члени. Найгіршою його традицією Едвард Лукас вважає високопарні, але порожні заяви та жести. До прикладу, замість того, щоб кожну копійку і всіляку амуніцію передати в Україну, НАТО проводить найбільші з часів Холодної війни навчання Steadfast Defender. Ці навчання пропонують грандіозний відпочинок для високопоставлених гостей, але не роблять нічого, щоб зупинити російську армію, що обстрілює мирні українські міста, такі як Харків.
"Не можна сказати, що міста у НАТО захищені набагато краще. Згідно з нинішнім підходом Альянсу, виключно військові об'єкти заслуговують на захист від повітряних і ракетних атак, і то частково. Такі оборонно-захисні системи дуже дорогі, тому країни, для яких такі системи є найнеобхіднішими, наприклад, країни Балтії, не можуть собі їх дозволити", – констатує автор.
Він вважає, що подібних прогалин і прорахунків багато. Командна структура НАТО – це гармидер і фарс, що відображають швидше політичні рішення, ніж військову логіку. Роки "великого пирога" призвели до того, що матеріальна база спустошилася, інфраструктура не відповідає потребам, логістика хитка, а обладнання застаріле. Обіцянки про сили швидкого реагування (не в останню чергу з боку Великої Британії) – перебільшено оптимістичні.
За словами Едварда Лукаса, цей підхід "давайте зробимо вигляд" ґрунтується на застарілому, бравадному мисленні: будь-яка війна буде короткою, лише один-два тижні, тому що технологічна перевага Заходу дозволить йому завдати нищівних ударів по росії, а страх перед американською ядерною зброєю не допустить реваншу.
Про таке приємно думати, пише Лукас, але такі сценарії – нереальні. "У росії є численність", – говорить міністр оборони прифронтової країни. А якщо їхня протиповітряна оборона блокуватиме нашу обмежену кількість високотехнологічних ударів великої дальності, і якщо наші власні оборонні системи виснажаться? Плани Альянсу значною мірою (читай: повністю) покладаються на американську допомогу в кризових ситуаціях. Але, як наголошує автор, США вже перекидають високотехнологічні і важкі озброєння в Індо-Тихоокеанський регіон, щоб протистояти Китаю. Тому нам світить все менше і менше.
Тим часом, як вважає Едвард Лукас, на цьому тлі й у такій ситуації європейські члени Альянсу могли б з часом компенсувати відсутність американської підтримки. Попри те, що замінити технологічне і стратегічне лідерство США буде набагато складніше. До того ж ядерну гарантію ще ніколи не застосовували на практиці, і вона надзвичайно вразлива до політичних змін у Вашингтоні. От уявіть собі допис у соцмережах новообраного президента Трампа: "Європейці очікують, що наша країна буде платити за їхню оборону і ризикувати заради них ядерною війною – забудьте про це!!!"
На думку автора, НАТО також погано справляється з іншими слабкими місцями. Європейська оборонна промисловість розпорошена. Військові закупівлі повільні, неповороткі і обмежені. Правила цивільної безпеки і захисту довкілля перешкоджають "військовій мобільності": швидкому перекиданню військ і техніки, з усіма наслідками. росія також використовує невійськову зброю, таку як дезінформація, підривна діяльність, кібератаки, підкуп і шантаж. А загальновідомо, що підірвавши моральний дух країни і тих, хто приймає рішення, можна виграти війну ще до її початку.
"На папері Північноатлантичний альянс має плани виправити багато своїх слабких сторін до 2030 року. Але треба зробити ще більше і швидкими темпами. Військовому керівництву варто надати повноваження для швидкого реагування, якщо росія проведе раптові агресивні дії: а це великі руйнування – танки гуркотітимуть сільськогосподарськими угіддями, а військові літаки шугатимуть в небі", – зауважує Едвард Лукас.
Але, на думку експерта, американці потрібні. Без американців нічого з цього не спрацює. Нова ера, що буде після НАТО, ставить перед Британією глобальні виклики. ЄС вже відіграє більшу роль в обороні. У разі переобрання на посаду голови Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн хоче раціоналізувати військове виробництво Євросоюзу.
Едвард Лукас ставить питання керівництву Британії, які можна задати всім лідерам країн НАТО: "Де буде місце британських виробників зброї? І яку роль має відігравати британська ядерна зброя в європейській безпеці? Хтось бачив цей синій прапор із жовтими зірками?"
Джерело: The Times
