Війна в Україні, 20 листопада 2022 року
Всім доброго ранку! (опубліковано близько 11 ранку за Києвом).
Сьогодні спробую зробити те, що давно назріло - тобто встигнути з розвитком подій на землі, перш ніж повернутися до аналізу повітряних бойових дій, пізніше (можливо, через 2-3 дні).
Стратегія росії – додаткова мобілізація. Але чи потягне її логістика…
З'являється все більше повідомлень про те, що путін готує черговий "виток" мобілізації резервістів. Тільки через масові втрати першої хвилі. Проблема залишається такою ж, як і у випадку з "1-ю хвилею": зсрф постійно демонструє нездатність одночасно мобілізувати, оснастити, навчити і керувати більш ніж 75 000 нових військовослужбовців. Додайте ще 23 000 завербованих, оснащених і навчених ПВК "Вагнера" - і все: близько 100 000 - найкраще, що вони можуть зробити одночасно (а це: щось близько 2-3 місяців). Але, оскільки близько половини резервістів, мобілізованих у жовтні, вже "витрачено", путін "мусить" мобілізувати ще одну хвилю, щоб утримати себе у війні.
Таким чином, слід очікувати, що ще близько 100 000 "свіжих" російських військ прибудуть на поле бою в середині грудня..., якщо тільки ПВК "Вагнера" не знайде ще 23 000 засуджених, готових бути використаними як гарматне м'ясо в інтересах путіна.
При цьому слід мати на увазі ще одну важливу річ: як показали попередні виведення військ з Києва та Чернігова, потім катастрофа на сході Харкова, а потім виведення з Херсона, щоразу, коли зсрф розгортають в Україні понад 150 000 бійців, їхня логістика починає давати збої, і вони не можуть утримувати їх на належному рівні. Вона завжди змушена відходити в тій чи іншій точці. Це відбувалося вже тричі і, безумовно, буде відбуватися знову.
Але, що ж.... "Слухайте президента, любіть Родіну", - так казали путінські пропагандисти близько тижня тому...
Наступ суровікіна на мільярд доларів. Ракети з імітаторами ядерної боєголовки
В цілому, повітряно-ракетний наступ Суровікіна на Україну значно сповільнився в останні кілька днів. Однак, українські служби все ще зайняті ліквідацією всіх пошкоджень, завданих 15 листопада.
Пізно ввечері 16 листопада росіяни завдали удару по місту Вільнянськ трьома ЗРК С-300: один з них влучив у житловий будинок, внаслідок чого загинуло 10 мирних мешканців.
Вранці 17 листопада росіяни, схоже, застали зненацька протиповітряну оборону Одеської області, коли о 06.35 було зафіксовано потужну детонацію. Невідомо, що саме було уражено, але повітряна тривога була оголошена лише близько 07.23 год.
За повідомленнями, чотири крилаті ракети, що наближалися, були виявлені о 08.06, а о 08.44 по всій Україні пролунали сирени повітряної тривоги. З того, що можна зрозуміти з усіх можливих українських повідомлень, здається, що більшість з них були націлені на район Дніпра. Між 08.30 та 09.00 годинами було пошкоджено два об'єкти інфраструктури, промислове підприємство та численні житлові будинки, 23 людини отримали поранення.
Дві інші ракети - за повідомленнями, обидві Х-55 - були збиті на підльоті до Києва. Українці повідомляють, що в обох замість боєголовки був встановлений "імітатор ядерної боєголовки". Х-55 є "ядерним оригіналом", на основі якого була розроблена звичайна зброя Х-555. Українці припускають, що така зброя розгортається з двох причин: одна з них - перевантажити українську ППО, інша - у росіян критично не вистачає Х-101. Цей висновок ґрунтується на дослідженні уламків розгорнутих 15 листопада Х-101: більшість з них були виготовлені у жовтні-листопаді цього року.
Уламки однієї з двох збитих 17 листопада Х-55
За повідомленнями, близько 09.00 декілька ракет (тип невідомий) влучили в район Ізюма Харківської області. Ще один обстріл був здійснений по Куп'янську. За наявною інформацією, пошкоджено одне промислове підприємство та кілька об'єктів інфраструктури, близько десятка людей отримали поранення.
Режим тиші було оголошено лише об 11.08.
В ніч з 17 на 18 листопада росіяни розгорнули кілька ЗРК С-300 проти сіл у Запорізькій області. За наявною інформацією, обійшлося без жертв.
Пізніше вдень росіяни завдали удару по об'єктах інфраструктури та промисловому об'єкту в Запоріжжі, внаслідок чого значна частина міста залишилася без опалення.
Заяви про те, що американський ЗРК NASAMS мав збити 19 листопада літак Су-35 ВКС РФ, були спростовані командуванням Повітряних сил Збройних сил України. Разом з тим, окрім ЗРК NASAMS та ЗРК Aspide італійського виробництва, на озброєнні ЗС України наразі має бути щонайменше один ЗРК MIM-23 HAWK (американського виробництва).
В середньому ВКС здійснюють близько 150 бойових вильотів на добу: більшість з них - вильоти на протиповітряну оборону; ВПС України виконують менше 10 вильотів на винищувачах і трохи більше - на вертольотах.
Битва на Донбасі. Заважають російські контратаки та погода
Українці повідомляють, що кількість російських військ, розгорнутих уздовж східних фронтів, була значно збільшена за останні кілька днів. Особливо це мало б стосуватися ділянок між Авдіївкою та Вугледаром. Це може означати, що туди була перекинута основна маса військ, виведених з-під Херсона. Разом з тим, операціям обох сторін сильно заважає болото: випав перший сніг, але температура вдень все ще тримається плюсовою, а отже, ґрунт ще м'який.
Щодо "подробиць". Куп'янськ-Сватове. Українські РСЗВ (М142 та інші) неодноразово залучалися для нанесення ударів по російських базах та складах постачання в районі Сватового та Старобільська.
Враховуючи, що "навіть" War Gonzo повідомляє про "важкі" бої в районі Новоселівського, майже напевно, що українці тим часом знаходяться всередині цього села, приблизно в 10 км на північний захід від Сватового. Далі на південь українці в кількох місцях вийшли на траси Р07 і Р66 і перетнули першу в районі Киземівки: це село, можливо, перебуває під їхнім контролем.
Після тижнів запеклих боїв, під час яких зсрф втратили життя тисяч мобілізованих резервістів, контратакуючи українські позиції, які вони зайняли під час Ізюмської наступальної операції наприкінці вересня та на початку жовтня, українці, нарешті, утримують Макіївку. Щоб відтіснити росіян від цього місця, вони тим часом наступають через ліси на схід від нього, в напрямку Площанки.
Кремінна. Серія важких і тривалих російських контратак на захід від Кремінної, в напрямку Торського і Тернів, що тривала протягом жовтня і початку листопада, коштувала зсрф надзвичайно дорого, і також не принесла успіху. Однак вона "виконала свою функцію", запобігши розвитку українського наступу на це місто перед початком сезону "бездоріжжя". Ймовірно, ЗСУ вдалося вийти до Житівки на трасі Р66, що на північ від Кремінної, і знаходиться на південній околиці Кремінної. Однак постійні російські контратаки, волога погода та багниста місцевість перешкоджають їх діям.
Наскок зерґів. Бахмут важливий лише для путінської пропагандистської машини
Бахмут. Перевіряючи те, що я публікував раніше, зловив себе на тому, що читаю повідомлення про російські штурми Бахмута ще з початку серпня. Тобто, фактично, з того часу лінія фронту "пересунулася" на 5-100 метрів. Росіяни - а це, в першу чергу, колишні військовослужбовці ПВК "Вагнера" - продовжують здійснювати численні обстріли по всій лінії фронту від Білогорівки на Сіверському Дінці на півночі, до Курдюмівки на півдні. Цитуючи українське джерело: "щоразу - трохи менше роти особового складу, кілька танків, БМП, БТРів та МТ-ЛБ". Військовослужбовці ЗСУ називають таку тактику "наскоком зергів". Можна стверджувати, що більшість таких атак готуються безсистемно і проводяться невеликими підрозділами, і легко відбиваються комбінацією української артилерії, мінометів і ПТРК задовго до того, як вони досягають позицій ЗСУ. Втрати росіян також є масовими: є повідомлення про те, що протягом першої половини листопада в кількох селах за лінією фронту загинуло до 500 осіб. Але вони продовжують наступати, і таким чином продовжують тиснути на українців.
Не дивно, що це викликає багато здогадок - як в Україні, так і на Заході - про важливість, наприклад, Бахмута. Мовляв, чому росіяни атакують це місто, незважаючи на всі невдачі і масові втрати, яких вони зазнали там за останні 3-4 місяці. Я думаю, що все просто. Перефразовуючи персонажа Салаха ад-Діна Юсуфа ібн Айюба (більш відомого як "Саладин") з (історично жахливого) фільму "Царство небесне": "Чого вартий Єрусалим? Нічого. Все...". З точки зору військової стратегії і тактики, ці нескінченні російські штурми Бахмута відверто приречені на провал: вони занадто малі, занадто погано підготовлені, занадто погано підтримуються, але керуються одержимістю путіна захопленням міських центрів, оскільки вони важливі для його пропагандистської машини. В той час, коли навіть маса його телевізійних пропагандистів починає розуміти, що ця війна є повним провалом і росія може вважати себе щасливою, якщо вона вийде "просто переможеною" (тобто, якщо вона не розвалиться внаслідок цього) - якщо не з інших причин, то хоча б тому, що вони не можуть продовжувати купувати собі костюми від Hugo Boss або новітні iPhone’и. Для путіна було б критично важливо захопити будь-яке місто в Україні. Незалежно від розміру. Незалежно від того, наскільки воно зруйноване. І незалежно від ціни (яка вимірюється життями тих, хто не може дозволити собі ні костюми Hugo Boss, ні iPhone...).
Слід пам'ятати, що регулярні зсрф виявилися нездатними проводити швидкісні механізовані наступальні операції, для яких вони були спочатку оснащені і підготовлені: вони були знищені при спробі проведення таких операцій, ще в лютому-липні. Тим не менш, путін повністю контролює збройні сили: його фаворити керують Радою безпеки, кадирівці, ФСБ, ПВК "Вагнера" та Росгвардія забезпечують його безпеку, а всі інші відсунуті на другий план або відверто підпорядковані його фаворитам (навіть якщо не офіційно, тобто персонажі на кшталт Шойгу та Герасимова залишаються на своїх посадах, але повністю ігноруються путіним, який тепер "командує через Суровікіна"). І у нього свої цілі: не військового характеру, а такі, що слугують цілям зміцнення його публічного іміджу. Заробити пропагандистські бали. Для цього дуже важливий якийсь успіх: будь-який успіх, а поки що... що завгодно, але тільки не черговий провал (як у Києві, потім на північному сході України, потім на сході Харкова, потім у Херсоні....).
Тому, в інтересах путіна, зсрф повинні захопити будь-яке місто в Україні. Назва населеного пункту не має особливого значення: головне, щоб це було місто, а не "ще одне село". Саме тому всрф (і Вагнер) порушують всі "правила ведення війни" і замість того, щоб атакувати в проміжках між найпотужнішими українськими укріпленнями (що, до речі, їм не під силу, та й "все одно", самотужки через величезні втрати в артилерії, танках і БТРах) - здійснюють одну лобову атаку за іншою на найбільш захищені українські позиції. Це приблизно все, на що вони ще здатні з тим, що залишилося у них у вигляді військ і техніки. З точки зору путіна, такі персонажі, як Дворніков, потім Жидко - всі всрф - не справилися зі своїми завданнями: тепер черга Суровікіна - і все інше не має значення. У свою чергу, з точки зору Суровікіна (більше того: навіть з точки зору путіна), безперервні атаки на Бахмут (і на Авдіївку, див. нижче) служать одній військовій меті: вони зв'язують все більшу кількість українських сил. Таким чином, вони не дають їм змоги вести самостійні наступальні дії. Схоже, що путін (і Суровікін також) сподівається, що це допоможе йому виграти час, поки щось інше не врятує його від скрутного становища, в яке він сам себе поставив (і всю росію).
Кілька днів тому у Нижній Дуванці, що під Луганськом, було виявлено БПМТ
Не дивно, що з української точки зору саме ситуація на півдні - між Авдіївкою та Вугледаром - є "критичною". 13 листопада зсрф зайняли селище Майорськ, що на схід від Торецька. Українці, схоже, провели дві контратаки на цій ділянці, але, судячи з відсутності підтвердження успіху, обидві були невдалими. На північ від Авдіївки тривають запеклі бої в районі Кам'янки, обидві сторони підтягують підкріплення, атакують та контратакують. На південь від Авдіївки росіяни наступають на відносно широкому фронті - від Пісків на Невельське, від Пісків на Первомайське, від Пісків на Водяне, від Донецька на Опитне. Схоже, що зсрф та сепаратисти захопили останнє (Опитне), іноді між 14 та 16 листопада.
В цілому, бої на ділянці між Бахмутом та Авдіївкою можна порівняти з боями під Верденом у 1916 році, коли Суровікін, незважаючи ні на які витрати, стягує БТГ мобілізованих резервістів на лави ЗСУ з метою розгромити українців, оточивши "форт Дуамон" (Бахмут) та "форт Во" (Авдіївка) з півночі та з півдня. Поки що з дуже обмеженим успіхом або взагалі без успіху.
Далі на південь, російські атаки на Мар'їнку спровокували жорстокі міські бої за підтримки великої кількості артилерії з обох сторін. Єдине, що добре для українців там, це те, що - точно як і прогнозувалося ще в серпні - російська артилерія в ці дні має масову проблему з поганою погодою: більшість їхніх БПЛА несумісні з низькими температурами, не кажучи вже про дощ і сніг. Це призводить до того, що російське командування має дуже слабке уявлення про українські позиції та чисельність військ, що, в свою чергу, призвело до масових втрат росіян і в Павлівці - хоча при цьому немає жодних сумнівів, що вони закріпилися на цьому місці.
Південний фронт. Підтвердження просування ЗСУ немає
На південному фронті погода, схоже, значно покращилася, особливо у районі Вугледара. Протягом останніх двох тижнів тут відбувалися масштабні артилерійські перестрілки, а також місце, де зсрф розгорнули десятки баражуючих БПЛА-камікадзе "Ланцет" - очевидно, з певним успіхом: наскільки можна судити з відеозаписів, оприлюднених московським сайтом "міноборони рф", вони влучили щонайменше в десяток артилерійських установок ЗСУ та різних транспортних засобів. Скільки з них було "знищено" або "просто пошкоджено", сказати практично неможливо: росіяни, як правило, обривають свої відео відразу після попадання, в той час як українці ніколи не говорять про свої втрати.
Типове відео удару "Ланцетом" (по самохідній 155-мм гаубиці "Цезар" французького виробництва):
Судячи з того, що можна побачити, кабіна, без сумніву, була знищена - але я сумніваюся, що це була "повна втрата".
На захід від Вугледара знаходиться Велика Новосілка - місцевість, де влітку ЗСУ так гарно відбили кілька російських атак. Згодом це місце було перетворено на ще одну фортецю, саме тому численні російські штурми останніх кількох днів зазнали невдачі, хоча і підтримувалися масованими артилерійськими обстрілами.
Вздовж Дніпра. По суті, немає майже ніяких доказів того, що повідомлялося про події в цьому районі протягом останнього тижня. Можливо, навіть росіяни кажуть, що вони відвели свої сили на 15 км на схід від річки, і з'являється все більше повідомлень про те, що українці звільняють Героїчне. Але, знову ж таки, жодних доказів цього немає, окрім деяких боїв в районі Олешків та ударів українських HIMARSів по авіабазах і складах постачання глибоко в тилу росіян.
Джерело
