Якщо український контрнаступ навесні/влітку 2023 року і мав бути таємницею, то українцям про це ніхто не сказав. Обговорення будь-якої такої операції відбувається практично повсюдно по всій країні, з безліччю спекуляцій, почасти нервових, почасти очікувальних, про те, що вона може спричинити. Насправді подекуди важко було вести розмову, аби вона не поверталася до обговорення можливого наступу з боку України. І враховуючи, що український уряд і військові докладають усіх зусиль, щоб натякати про контрнаступ, навряд чи могло бути інакше.
Багато в чому те, що робить український уряд, має сенс. Оскільки лише дуже невелика кількість людей насправді знає деталі контрнаступу (і, до речі, навіть ці люди можуть не знати конкретної дати або навіть точних цілей, адже вони завжди гнучкі – див. нижче), це сприяє тому, що кожен може безкінечно спекулювати на цій темі. У першому випадку це означає, що будь-яку балаканину слід ігнорувати – так багато людей (як я) цікавляться, коли це почнеться і де, й обговорюють її можливості, що весь цей шум затуманить реальне планування.
По-друге, постійні розмови про контрнаступ можуть мати (нехай і невеликий) втомлюючий вплив на росіян. Вищезгадане відео Міноборони України є чудовим прикладом того, як тримати росіян у напрузі: коли і де це почнеться? Може, вже скоро? Спочатку це може призвести до посилення напруженості, а потім, якщо нападу не буде деякий час, росіяни можуть занадто розслабитися. Тому, безумовно, є сенс підтримувати всі ці розмови. І я вважаю, що український уряд продовжуватиме створювати враження, що контрнаступ почнеться незабаром.
Нарешті, варто заохочувати спекуляції, оскільки, як було сказано вище, дата і місце проведення контрнаступу майже напевно є більш гнучкими, ніж дехто може собі уявити. Погляд на великі військові наступальні операції у ХХ і ХХІ століттях показує, як вони можуть швидко змінюватися і адаптуватися. Сподіваюся, ви дозволите мені, як історику Другої світової війни, трохи зачепити цю тему. Якщо ви подивитеся на деякі з найвідоміших наступальних операцій у війні, німецький напад на Францію (1940), СРСР (1941) і англо-американське вторгнення у Францію, День "Д" (1944), ви побачите, наскільки ці речі не є викарбуваними в камені і можуть суттєво коригуватися майже до самого їх початку.
- Напад Німеччини на Францію в 1940 році з його жахливим результатом, коли німецька армія розділила французьку армію на лінії Мажино від британсько-французьких сил в Бельгії, був розроблений відносно пізно. Цікавим відлунням нинішньої історії з витоком розвідданих у Вашингтоні є те, що ранні німецькі плани нападу на Францію (які нагадували план Шліффена 1914 року з широким охопленням союзних армій) були фактично розкриті союзним планувальникам. Це було частиною процесу повної переробки плану, який часто називають планом Манштейна, з метою суттєвої зміни наступу. Лише наприкінці лютого 1940 року (за два з половиною місяці до початку вторгнення) план був узгоджений і врешті-решт введений у дію. І навіть тоді німецька операція постійно коригувалася до останньої хвилини.
- Німецьке вторгнення "Барбаросса" спочатку планувалося на квітень-травень 1941 року. Однак дата початку була відкладена приблизно на два місяці через катастрофічне вторгнення Муссоліні до Греції. Коли війська Муссоліні були витіснені назад до Албанії того ж року, Гітлер хотів стабілізувати ситуацію. В момент, коли нацистський диктатор вважав Югославію ненадійною, він віддав наказ про вторгнення в Югославію та Грецію, відволікши сили, які готувалися до "Барбаросси". Ці подвійні напади розпочалися у квітні, і тому, навіть попри їхній швидкий військовий успіх, вторгнення в СРСР було перенесено на 22 червня.
- День "Д". Це було вторгнення, яке мало серйозну затримку. Спочатку операція була задумана як така, що мала розпочатися в травні 1944 року, але війська не були готові до неї, а приплив настав лише на початку червня. Очікуваною новою датою початку операції було 5 червня, але погода того дня була настільки поганою, що операцію перенесли на 6 червня. Але і тоді погода не сприяла її проведенню, й не було ясно, чи відбудеться атака. Якби це не вдалося 6 червня, то початок операції був би відкладений ще на кілька тижнів, поки припливи знову не стануть сприятливими.
Коротше кажучи, початок наступальних операцій і навіть самі операції підлягають досить пізнім змінам і коригуванням. І це майже напевно стосується українського контрнаступу. Він може розпочатися скоро, а може не розпочатися протягом багатьох місяців. А поки що всі ці балачки насправді допомагають українським планувальникам.
Мета українського контрнаступу. Та чотири можливі напрями
В Україні також було багато розмов щодо того, куди може бути спрямований контрнаступ. Дехто був переконаний, що на узбережжя Чорного моря, в першу чергу, десь між Мелітополем і Маріуполем (1). Інші говорили, що це занадто передбачувано, і що українці атакуватимуть на північному сході від лінії зіткнення (2). Треті цікавилися можливими вивертами або навіть наступальними діями через Дніпро в районі Херсона (3). Дехто навіть задавався питанням, чи правильним місцем для атаки буде Бахмут або одне з інших міст, де російські війська місяцями б'ються головою об стіну, намагаючись досягти стратегічно незначних успіхів (4). Дивлячись на цю карту, яку я створив, ви можете побачити, де все це може статися. (Перепрошую за мої погані навички).
Як і у випадку з датою, всі ці спекуляції, звичайно, не мають значення, оскільки тільки українське вище командування знає/вирішує. Але водночас, чим більше спекуляцій, тим краще. Українці хочуть, щоб росіяни розосередили сили по всій лінії фронту, максимально прорідивши будь-яку лінію оборони.
Можу сказати, що не маю ані найменшого уявлення, де це станеться. Ще у вересні-жовтні 2022 року, коли почав думати про цю кампанію, я вважав, що росіяни можуть бути раціональними, зайняти суцільну лінію оборони і спробувати змусити українців атакувати їх.
Тоді я припускав, що українці, якщо підуть у наступ, то точно завдадуть удару посередині цієї лінії, із заходу на схід, десь між Мелітополем і Маріуполем. Безумовно, в цілому це мало б сенс, оскільки розділило б російські сили в Україні на дві зони, що не підтримують одна одну (східна – Донбас і західна – Херсон і Крим). Це створило б особливі проблеми для російських військ на заході, оскільки їм довелося б отримувати все своє постачання через Крим. А якщо українці зможуть перекрити це постачання, то російські війська опиняться в реальній небезпеці.
росіяни це усвідомлюють, і протягом останніх місяців вони будували тут більше укріплень, ніж будь-де в іншому місці.
Отже, хоча для українців було б найдоцільніше атакувати саме там, росіяни, схоже, також готують свою найпотужнішу оборону в глибині цієї території. Україна все ще може наступати в цьому районі (особливо якщо вона зможе змусити росіян виснажити свої сили, атакуючи Бахмут та інші невеликі міста), але це навряд чи гарантовано.
Хоча я думаю, що українцям буде важко провести велику операцію через Дніпро в Херсонській області адже відсутній робочий міст. Можливо, буде багато невеликих рейдів і хитрощів уздовж цього фронту, щоб утримати російські війська в ізоляції. Якщо вони знайдуть спосіб перекинути великі сили (що буде дуже важко), це може стати місцем для контрнаступу, але таке дуже важко уявити.
Це означає, що це буде десь на лінії, що охоплює зони 1, 2 і 4. Рішення буде прийнято, найвірогідніше, залежно від стану російських сил, з якими українці очікують зіткнутися, а надто від того, як росіяни готуються до оборони. Як я вже неодноразово наголошував, просуватися вперед у цій війні дуже важко. Оборонна вогнева міць, особливо з огляду на те, що жодна зі сторін, схоже, не в змозі забезпечити панування в повітрі над районом бойових дій, має значну перевагу, а знищення техніки було величезним. Єдиний дійсно успішний наступ – українська Харківська наступальна операція у вересні – мав успіх тому, що росіяни мали дуже мало сил, щоб утримувати там лінію фронту.
Отже, місце, яке буде атаковане, ймовірно, визначатиметься станом російських сил, які, як передбачається, там перебувають. Українці створили ці наступальні сили і відверто вихваляються їхніми можливостями, тому останнє, що вони захочуть зробити, – це розбити їх об підготовлену і захищену лінію фронту. Так що це ще раз вказує на мету, з якою українці заохочують весь цей контрнаступ, всі ці балачки. Нехай росіяни думають, що наступ буде скрізь, аби вони могли максимально розпорошити свої сили і дати українцям можливість знайти слабше місце в лінії. І нехай росіяни думають, що наступ буде скоро, щоб вони були заклопотані.
Логічно це вказує на дві речі:
- Український наступ буде не негайним – оскільки українці захочуть максимально послабити російські сили перед початком (це може навіть зачекати до літа);
- Навіть зараз українці можуть не знати, де саме вони будуть наступати, але це стане відомо ближче до часу атаки. Пам'ятайте, що вони отримують досить якісні розвідувальні дані про стан російських військ – навіть якщо вони опиняються на комп'ютері якогось ультраправого підлітка.
Тому особисто я, послухавши всі ці розмови, не здивуюся, якщо до контрнаступу ще далеко, а точний район ще не визначений. Але те, що я знаю – це саме те, чого хоче український уряд.
