Незважаючи на численні американські зради, Україна провела минулий рік, розбивши тотальний російський грандіозний наступ вражаючих розмірів. Засоби масової інформації неправильно висвітлюють війну в Україні... знову. Ось як путін падає.
На дворі 2025 рік, а війна в Україні все ще триває. Але всупереч поширеній думці більшості англомовних ЗМІ, Україна не програє. програє путін.
Війна в Україні насправді може закінчитися у 2025 році, але не тому, що українська оборона зазнала краху. Приголомшлива військова катастрофа путіна 2024-го розкриває правду: у його "руського миру" закінчується газ, і він відтворює Східний фронт, що рівнозначно національному самогубству.
У першому дописі нового року я розповім про перебіг подій на фронтах у період з 23 до 31 грудня – трохи більше тижня бойових дій. Потім перейду до оцінки катастрофічного провалу, яким стала війна путіна у 2024 році. В останньому розділі коротко заглиблюся в ідеологічне коріння банального медіацирку, на який схоже більшість англомовних публікацій про війну в Україні в наші дні.
Тижневий огляд. Черговий рекорд росіян зі втрат
Втрати противника в грудні досягли чергового рекорду – майже 45 000 осіб, що на 50% перевищує дані про ефективність навчань орків, про які повідомляли раніше. Це лише те, що українські оператори безпілотників зафіксували на відео, тому в реальності цифри, ймовірно, щонайменше на 10-20% вищі. Звісно, існує ефект "просочування", коли легкі поранення загоюються, тому я припускаю, що ці дві цифри взаємно компенсуються. Але частка загиблих, очевидно, зросла з приблизно 33% до понад 40%, що означає 18 000 безповоротних втрат.
Українські втрати, схоже, в шість-десять разів менші, хоча в Торецьку, де міські бої тривають більшу частину року, стверджується, що співвідношення становить 15:1. За оцінками, приблизно 1200 українських військовослужбовців гинуть щомісяця і, ймовірно, стільки ж отримують постійні поранення – це жахливі втрати. Але такі війни, як ця, зрештою, є грою чисел, якою б жорстокою вона не була.
Помітні зміни в тому, як Україна керує бойовими діями, що почалися під керівництвом Сирського на початку 2024 року, призвели до втрати частини території, але натомість вся машина орків була сильно ослаблена. У 2022 і 2023 роках Україна втратила понад 30 000 убитими і стільки ж важко пораненими, знищивши орієнтовно 360 000 орків, завдавши щонайменше 120 000 смертельних втрат. У 2024 році українські втрати не зросли, незважаючи на розширену мобілізацію та різку інтенсифікацію зусиль орків, що призвело до втрат у 160 000-180 000 загиблих із 430 000 загальних втрат 200 і 300-тих.
Те, що зараз відбувається, є класичним прикладом розбазарювання ресурсів заради маргінальної вигоди, яка має мало стратегічної цінності. Ситуація з обладнанням дуже схожа. Але, відданий своєму великому блефу про те, що росія особлива і може робити це вічно, путін не відступає від свого курсу. Попри все це, шматок Курської області залишається під українським контролем, а орки лише зараз витісняють українські війська з Курахового – на місяць пізніше, ніж очікували багато солідних українських аналітиків. Не можу сказати, що я не погоджувався.
Північний театр воєнних дій. Спроби москви розвалити український виступ у районі Вільного Курська тривають, але поки що пробуксовують. Тисячі північнокорейців були кинуті в м'ясорубку, щоб відсунути український фронт на кілька кілометрів у бік Малої Локні, але українські війська перемололи їх і навіть контратакували на місцях, щоб відновити деякі позиції. Схоже, підготовка корейців погано відповідає реальній ситуації, а багато з того, що було виявлено у захоплених документах, свідчить про навмисну спробу вселити помилкову впевненість.
Багато солдатів зараз використовують дробовики, але без належної підготовки у влучанні у швидкорухому ціль (як людина, яка багато полювала на качок і гусей в дитинстві, я можу засвідчити, що це складне завдання) або без пристроїв, що допомагають прицілюватися, успіх буде обмеженим. Дробовики насправді виявляються відмінною зброєю проти безпілотників, якщо використовувати правильні боєприпаси – вольфрамовий дріб перемагає свинцевий, але для солдата у польових умовах це завжди буде крайнім заходом. В ідеалі, більший дробовик, встановлений на броньованому автомобілі, може створити ефект ореолу для захисту від безпілотників.
Незважаючи на свою безрозсудну тактику, орки лише трохи просунулися під Махнівкою, наблизившись до південно-східних околиць Суджі, але не настільки, щоб становити серйозну загрозу. Українські війська вміло використовують рельєф місцевості, щоб отримати максимальну віддачу від виділених сил. Лише частина українських бригад зосереджена на Курщині, хоча вони є одними з найкраще підготовлених і оснащених, і, ймовірно, лише від однієї до двох третин з них розгорнуті одночасно.
Курський фронт продовжує виглядати як випробувальний полігон для нової української корпусної структури, де бойові групи, сформовані з 12-15 бригад, ротуються. Хоча все ще є чим керувати, але якщо структура буде побудована правильно, штаб корпусу зможе належним чином відстежувати і підтримувати таку велику кількість підлеглих елементів без зайвої бюрократії.
Що стосується прогнозу для Курської області, то я очікував, що атаки москви будуть більш успішними. За останній місяць український периметр у Курського фронту майже не стиснувся. Повне відбиття українського вторгнення до інавгурації Трампа зараз виглядає малоймовірним. Україна продовжує наносити нищівні удари ракетами HIMARS та Storm Shadow по тилах орків, знищуючи офіцерів і солдатів у гарнізонах. Класична спроба зберегти фронт якомога більш дезорганізованим.
На Харківщині мало що змінилося – українська спроба зачистки простору лише за допомогою безпілотників не призвела до якихось серйозних зрушень, але цього і не варто було очікувати. Завдяки обмеженим силам орків Харківщина відійшла на другий план, фактично підпорядкувавшись Курському фронту. Українські сили в цьому районі виглядають досить слабкими, переважно складаються з піхотних підрозділів. Жодна зі сторін, схоже, не готова до серйозних дій, а погода тут є більшою перешкодою, ніж на півдні.
Східний театр воєнних дій. Наразі зусилля москви на Донбасі найкраще розділити на чотири окремі зони: Куп'янськ-Борова, Костянтинівка, Покровськ і Велика Новосілка. Вони більше не пов'язані між собою в оперативному сенсі: кожна з них дедалі більше стає незалежною франшизою, яка конкурує за запаси, що зменшуються. Перекидання до Курська деяких із найпотужніших московських підрозділів не допомагає.
Найкраще для України зараз виглядає ситуація на півночі, де спроба орків форсувати Оскіл біля Куп'янська застрягла, незважаючи на те, що вони утримують невеликий плацдарм на західному березі. Але за останні десять днів єдине помітне просування орків відбулося значно південніше Куп'янської дуги – на осі Сенькове вони намагаються просунутися на південь до Борової.
Україна утримує крихітний клаптик Луганської області між Куп'янськом і Сіверським виступом на півдні, який путін, напевно, принципово хоче ліквідувати. Україна має цікаве поєднання сил у цьому районі, включаючи Третю штурмову, яка продовжує здійснювати локальні наступальні дії на південному фланзі наступу орків на Борову. На південь від їхнього сектору на східному березі Жеребця все ще утримується місто Терни, 60-та механізована бригада чинить там запеклий опір.
Сіверська дуга – ще одна ділянка, де українські бригади активно проводять локальні контратаки, коли наступ орків вичерпує себе. Сіверськ є гарним нагадуванням про те, що є великі ділянки лінії зіткнення, де українські війська ведуть важкі та успішні бої без особливого суспільного резонансу. Тим не менш, вони стримують і знищують багато орків, які в іншому випадку йшли б на Покровськ.
На південь від Сіверська, Костянтинівський фронт тримається досить добре, незважаючи на те, що Україні доводиться повільно відступати з центру Торецька. москві доводиться проливати кров за кожен квартал, і дорога на північ від цього населеного пункту не стає набагато легшою. Ціна прориву через Торецьк – ось чому я ще влітку вірив, що орки врешті-решт просунуться на північ від Очеретиного в напрямку Клебан-Бикського водосховища. Поки хребти між цими двома точками не будуть убезпечені, один із головних коридорів постачання москви, що підтримує Покровський фронт, залишається небезпечно вразливим, як і той, що знадобиться їй для фактичної облоги Костянтинівки.
Костянтинівський фронт наприкінці грудня 2024 року, включаючи Торецьк і Часів Яр. Огляд чергового наступу, що зайшов у глухий кут.
Прорватися через Часів Яр і зайняти висоту між ним і Торецьком також є основною вимогою. Тут Україна не лише міцно утримує центральну частину Часового Яру, незважаючи на те, що орки нарешті силою переправилися через канал на захід, але й проводить контратаки. Промисловий завод у центрі міста став місцем інтенсивних боїв, і, незважаючи на безперервні атаки ворога, що тривають вже кілька тижнів, Україна зберігає контроль над ним.
Ситуація на Покровському фронті була дуже напруженою до кінця грудня, а початок наступу москви на цей важливий вузол продемонстрував чітке бажання оточити його, перш ніж вдаватися до дорогого штурму. Україна, найімовірніше, залишить Курщину, перш ніж втратить Покровськ, тому, якщо москва почне прорив, я цілком очікую української контратаки принаймні на одному фланзі.
Однак поки що орки спромоглися лише проштовхнути кілька військ через розрив між річками Бичок і Казенний Торець, під Воздвиженкою на північному фланзі. Схоже, що ветеранська 15-та Кара-Дагська бригада Національної гвардії, яка так добре боролася за Селидове з обмеженою підтримкою, зараз тримається тут. Саме село може впасти, але на захід від нього має бути низка оборонних позицій, оскільки дорога, що з'єднує Покровськ і Костянтинівку, розташована всього в п'яти кілометрах і була мішенню кілька місяців тому.
З південного боку Покровська ситуація схожа. Орки намагаються перетнути лінію водосховищ, розташованих на лінії того, що, ймовірно, колись було вільною притокою річки Солона, в напрямку Котлиного, що за п'ять кілометрів звідси. Тут проходить ще одна автострада, яка веде до Покровська, а також залізнична колія, яка веде назад до Дніпра, що робить його очевидною мішенню. Загартована 68-ма єгерська бригада разом з частинами 155-ї механізованої та оснащеного Bradley батальйону "Скала" винищують орків, в той час як не менш досвідчені 25-та повітряно-десантна та придані війська прикривають пряму дорогу на Покровськ.
Якби московські війська змогли розвинути реальний імпульс після прориву лінії Вовчої на схід від Покровська цієї осені, Україна могла б зіткнутися зі справжньою кризою. Натомість москва переключила свою увагу на Вугледар, Курахове і, нарешті, Велику Новосілку. Хоча це суттєво зменшило загрозу українського контрнаступу на південному фланзі маршу на Покровськ, тепер путінські маріонетки застрягли у спробі здійснити ще складнішу операцію з оточення і взяття міста, при цьому вся лінія постачання є вразливою для безпілотних літальних апаратів і ракетних обстрілів.
Розділивши український фронт тут на частини з центром у Покровську та Великій Новосілці, орки фактично зробили Україні послугу. Хортицьке оперативно-стратегічне угруповання було занадто великим і громіздким. Розбити його на два окремі корпуси, що, схоже, повільно відбувалося, завжди могло виявитися необхідним.
Я цілком очікую, що москва досягне певного прогресу по обидва боки Покровська наступного місяця, але це буде болісно. У міських боях Україна зазвичай покладається на інші бригади, ніж у відкритому полі, тому, якщо москва зосередиться на Покровську і Костянтинівці навесні, багато бригад, які знадобляться Україні для загального контрнаступу влітку, отримають необхідний відпочинок. Фронтальні атаки ймовірні у певний момент, але в цілому Покровськ, схоже, утримуватиметься ще довго.
На південь від Покровська, на стику Південного та Східного театрів бойових дій, зараз найскладніший фронт для України. Я називаю його фронтом Великої Новосілки, тому що позиція України в цьому районі, ймовірно, залежить від того, наскільки добре втримається південний фланг угруповання протягом наступних місяця-двох.
Україна остаточно прийняла рішення про відхід з Курахового наприкінці грудня, коли війська утримували позиції лише на околицях промзони та села Дачне за нею. Відважні зусилля 46-ї аеромобільної, 33-ї механізованої та 79-ї десантно-штурмової, а також приданих батальйонів дозволили Україні утримувати Курахове на шість тижнів довше, ніж очікувала більшість спостерігачів.
Фронт Великої Новосілки, кінець грудня 2024 року. Тут видно, що дві "щелепи" знову формуються. Можлива лінія відступу позначена синім кольором – можлива до березня. Я б серйозно розглянув можливість контратаки, щоб утримати Велику Новосілку, але мене там немає. За кожен крок доводиться платити кров'ю.
Ця група військ, найімовірніше, відійде в район Улакли-Андріївка-Костянтинопіль протягом кількох тижнів, оскільки трикілометровий розрив між річками Вовча і Сухі Яли, а також трикутна конфігурація міст створюють тут природну фортецю. Хребет на північ від Вовчої – вона тече на захід у цій місцевості – височіє над містами, і за умови, що він витримає атаку орків з північного сходу, а Україна зможе втриматися між Розливом і Зеленівкою, де дислокується 37-ма бригада морської піхоти, наступ москви на цій осі може вичерпатися за місяць-два.
І тут на допомогу приходить Велика Новосілка. Успіх москви на цій ділянці пов'язаний із тим, що вона змогла створити два фланги, які діють як "щелепи", що змикаються. Це наражає українські війська в глибині утвореного виступу на лобові атаки, змушуючи їх відступати. Завдяки рельєфу місцевості Україна має всі шанси стримати орків, які намагаються створити північний фланг. Відома бригада безпілотників "Птахи Мадяра" (ця штука продовжує розширюватися – справжній стартап!) знаходиться тут для підтримки 59-ї моторизованої, 151-ї механізованої та 35-ї морської піхоти, і її засновник стверджує, що вона на межі того, щоб закрити 100-кілометрову ділянку фронту.
Будемо сподіватися, адже це поставить всю ділянку фронту між Покровськом і Великою Новосілкою під пильне око вмілих операторів безпілотників бригади. На мою думку, українці, які воюють під Великою Новосілкою, потребують додаткової підтримки, тому що протягом останніх кількох тижнів це був найслабший фланг України, і якщо москва незабаром перекине сюди достатньо сил, надія України на стабілізацію лінії фронту може зникнути.
Це не було б катастрофою, але з огляду на відверту атаку західної преси на саму ідею перемоги України, чим менше невдач, тим краще. Оскільки обидві дороги з твердим покриттям, що ведуть до Великої Новосілки, або перерізані орками, які наступають, або близькі до цього, в січні Україна постане перед вибором: кинути резерви у локальний контрнаступ у менш ніж ідеальних умовах або побачити, як оборона у цьому районі справді розвалюється на частини. Відступ на двадцять і більше кілометрів на захід стане дуже ймовірним.
За цих обставин мене непокоїть очевидне покладання на дві бригади з нещодавньою історією проблем із командуванням – 110-ту і 31-шу механізовані – для оборони Великої Новосілки та ділянки фронту на захід уздовж критично важливого маршруту постачання, який, очевидно, був перерваний. Справедливості заради варто зазначити, що ці проблеми можна було б вирішити протягом останніх кількох місяців.
Однак, зважаючи на нещодавню поведінку москви, я маю очікувати цілеспрямованих зусиль з перевірки цих бригад. Я б запропонував відправити перевірену і достатньо відпочилу бригаду для посилення оборони. Якщо 72-га механізована повернеться у форму, це може спрацювати. Ще одним варіантом могла б стати одна з бригад, перекинутих до Курської області, 21-ша механізована або, можливо, навіть 82-га десантно-штурмова, оскільки вона вже давно там перебуває.
Південний театр воєнних дій. Тривають розмови про наступ орків через Дніпро або у напрямку Запоріжжя. Хоча це і можливо, ризик чогось суттєвого, що може прорвати українську оборону в обох напрямках, видається низьким. москва намагалася взяти під контроль острови в дельті Дніпра, але захоплення фактичного плацдарму залишається надзвичайно складним завданням.
Україна, найімовірніше, спробує зробити щось подібне, поки орки не бачать. Однак операція "Кринки" продемонструвала, що якщо ви не можете швидко перекинути мостові підрозділи для підтримки захопленого зненацька плацдарму, операція ніколи не буде чимось більшим, ніж рейд. Хоча вони і корисні, але водночас ризиковані за своєю суттю.
Повітряна та морська війна. На фронтах підтримки все було досить статус-кво – москва, природно, продемонструвала свою зневагу до західних християнських традицій, напавши на Україну на Різдво. російська фашистська церква вважає за краще вірити, що справжнє Різдво настане пізніше, тому що якщо є одна річ, яка завжди буде вірною у будь-якій монотеїстичній догмі, то це те, що вона неодмінно розколеться на секти через якісь дрібниці на кшталт календарів або правильної форми капелюха.
Загалом, найцікавішою новиною стало постійне зростання української спроможності в небі та на морі, навіть у той час, коли військово-повітряні сили росії починають відчувати навантаження від безперервних бойових дій, а Чорноморський флот майже не існує. Українські морські безпілотники "Маґура" нещодавно збили пару російських гелікоптерів за допомогою бортової зброї. А українські військово-повітряні сили публічно продемонстрували, як літаки ближньої підтримки Су-25 використовують планерні бомби "Французький молот" (HAMMER), застосовуючи їх так само, як і більш швидкісні багатоцільові літаки: летять на рівні верхівок дерев до точки запуску, на десять секунд набирають висоту, відпускають, а потім пікірують, скидаючи приманки, щоб збити з пантелику будь-яку ракету, що потрапила в зону досяжності.
Всім тим, хто наполягав на тому, що Україні не потрібні американські винищувачі А-10, бо вони не виживуть – ми щойно довели, що ви помилялися. Якщо Су-25, не маючи у своєму розпорядженні перешкод і приманок, які має пілот А-10, можуть наносити точні удари по лінії фронту, то "Бородавочники" вкрай необхідні Україні, навіть якщо вони ніколи не використовують свої великі старі гармати Гатлінга.
Було кумедно спостерігати за тим, як фетишисти відчайдушно ігнорують смертельну небезпеку, яку безпілотники та мережі становлять для модного набору на кшталт розрекламованого F-35 чи будь-якого іншого магічного західного продукту. Абсолютно ігнорується той простий факт, що ви можете отримати ті ж самі можливості за менші кошти, використовуючи безпілотники на передовій, маючи на озброєнні модернізовані розробки часів Холодної війни.
Але практичне розуміння того, як успішно вести війну, очевидно, зникло у більшості країн західного світу. Просто боляче спостерігати за жорсткою американською військовою бюрократією, яка до останнього намагається ігнорувати уроки, отримані в Україні. Постмодерністське мислення душить якісну науку і політику, яка від неї залежить. Неймовірна нездатність західних ЗМІ та їхніх легіонів проплачених експертів зрозуміти, наскільки погано путін провалює цю війну, є однією з багатьох ознак.
Далі буде…
