Повзуче завоювання Китаєм Південно-Китайського моря. Конфлікт КНР і США може бути ймовірнішим саме там
Американське видання The Atlantic описує, як починалося завоювання Китаєм Південно-Китайського моря. Спочатку на морі з'явилися бетонні маркери, на яких були вигравірувані написи кількома мовами. Військово-морські пілоти з Філіппін помічали їх під час спостережних польотів у середині 1990-х років і відправляли війська, щоб їх прибрати. Потім з'явилися хатини – невеликі дерев'яні споруди на палях на безлюдних островах, придатні хіба що для рибалок, аби сховатися під час штормів. Один із пілотів ВПС Філліпін Альберто Карлос згадує, що вони виглядали досить безневинно.
Як зауважує видання, лише згодом Карлос зрозумів, що став свідком початку повзучого завоювання Китаєм Південно-Китайського моря. На скелястих, безплідних островах Пекін встановив обладнання для збору розвідувальної інформації, зенітно-ракетні комплекси великої дальності і винищувачі-невидимки. За даними Міністерства оборони США, за останнє десятиліття Китай додав понад 3200 акрів (1280 га – iPress) землі до своїх семи окупованих аванпостів на островах Спратлі.
Південно-Китайське море є, мабуть, найбільш суперечливим водним шляхом у світі. Китай, В'єтнам, Малайзія, Бруней, Філіппіни і Тайвань – усі ці країни претендують на нього. Але, як наголошує The Atlantic, жодна з них не відстоює ці претензії так войовничо як Китай. Філіппіни скаржаться, що китайські сили майже щодня погрожують їхнім морякам і рибалкам, а уряд президента Фердинанда "Бонгбонґа" Маркоса оприлюднив відео, фотографії та свідчення очевидців цих інцидентів. Наприкінці жовтня офіційні особи оприлюднили відеозаписи двох зіткнень китайських військових кораблів з філіппінськими суднами.
Такі інциденти стосуються не лише Маніли: Філіппіни – колишня колонія США, є найстарішим союзником Америки в Індо-Тихоокеанському регіоні, і дві країни підписали договір про взаємну оборону. Насправді, на думку американського видання, з усіх світових конфліктів, які сьогодні включають війни в Україні та Газі, китайсько-філіппінська напруженість у Південно-Китайському морі, можливо, є найменш помітною, але однією з найбільш потенційно вибухонебезпечних. На початку цього року колишній високопоставлений китайський військовий заявив, що конфлікт між Сполученими Штатами і Китаєм більш імовірний у Південно-Китайському морі, ніж навколо Тайваню.
Ласий шматок моря. Судноплавні шляхи та енергоресурси
Там, де Тихий океан зустрічається з узбережжям Південно-Східної Азії й обмежений великими островами Філіппін, Індонезії та Тайваню, вкритий рифовими мілинами глибокий басейн дає багате водне життя і енергетичні ресурси. Вважається, зазначає The Atlantic, що тут працює більше половини рибальських суден у світі, а також проходять одні з найжвавіших судноплавних шляхів у світі і щорічний товарообіг становить близько 3 трильйонів доларів США.
Як зауважує видання, з цих вод 200 морських миль припадають на виключну економічну зону Філіппін. Колишній пілот Карлос, який зараз є віцеадміралом та очолює Західне командування ВМС Філіппін здійснює нагляд за цією зоною. До складу його флоту входить корабель під назвою "Сьєрра Мадре", який спочатку був побудований для ВМС США в 1944 році і зробив успішну кар'єру в Японії і В'єтнамі, перш ніж Вашингтон подарував його Манілі 1976 року. З травня 1999-го "Сьєрра Мадре" став особливим джерелом напруженості у відносинах між Філіппінами і Китаєм.
"Того місяця "Сьєрра Мадре" сів на мілину Другого Томаса, невеликому рифі на спірній на той час території, приблизно за 120 миль від узбережжя острова Палаван. Другий корабель зробив те саме на іншій мілині пізніше того ж року. Пекін підозрював, що Маніла використовує викинуті на берег кораблі для створення аванпостів", – розповідає The Atlantic.
Як зазначається, філіппінські чиновники спочатку вдавали, що прагнуть відремонтувати "Сьєрра-Мадре", але мають проблеми з пошуком матеріалів, а інший корабель врешті-решт відбуксирували. Проте, понад два десятиліття потому, "Сьєрра-Мадре" залишається на мілині. Невелика група моряків обслуговує його. Вони стежать за тим, щоб не допустити вторгнення в цей район. Їхні ротації зазвичай тривають два місяці, але можуть розтягнутися до п'яти. Карлос називає ці рейси "перевіркою на здоровий глузд".
"Розташування Сьєрра-Мадре підпадає під китайську "лінію з дев'ятьма рисками" – картографічну фантазію, яку Пекін використовує для того, щоб претендувати на майже всю територію Південно-Китайського моря. Однак 2016 року Постійна палата третейського суду в Гаазі скасувала "лінію з дев'ятьма рисками" і постановила, що мілина Другого Томаса є частиною виключної економічної зони та континентального шельфу Філіппін", – нагадує видання.
Гра в піддавки. Філіппіни запросили США розширити військову присутність
Як зазначає The Atlantic, Пекін відверто ігнорує рішення третейського суду. Коли Філіппіни доставляють провізію для моряків на борту "Сьєрра-Мадре" на невеликих човнах у супроводі кораблів берегової охорони, китайські судна намагаються їх заблокувати. На початку серпня китайська берегова охорона застосувала водомети, щоб не допустити філіппінські човни до аванпосту. Друга спроба пізніше того ж місяця була успішною, як і одна у вересні, коли над постом пролетів американський розвідувальний літак.
Суперечка триває вже так довго, що стала майже рутиною. Але незабаром сам корабель може бути втраченим. Наближаючись до восьмого десятиліття служби, "Сьєрра Мадре" потребує масштабної реставрації, щоб не програти війну на виснаження зі солоною водою та штормами. Попри поганенький стан, зауважує видання, філіппінський флот має суворий наказ не віддавати його.
Для того, щоб "Сьєрра Мадре" продовжував функціонувати, всі варіанти, які пропонує Маніла, загрожують крихкому статус-кво: судно може продовжувати руйнуватися, поки не буде повністю втрачене; Філіппіни можуть спробувати доставити ще більше матеріалів і робітників через і без того підступний маршрут постачання, щоб відремонтувати його; або, як припускають деякі законодавці в Манілі, військово-морський флот може взагалі побудувати новий об'єкт. The Atlantic цитує директора Азійської ініціативи з прозорості морських перевезень Центру стратегічних і міжнародних досліджень Грега Полінга, який вважає, що будь-який із цих варіантів може стати "подією, що спонукає до дій".
Видання нагадує, що у січні 2023 року президент Філіппін Бонгбонґ Маркос зустрівся з лідером Китаю Сі Цзіньпіном. Наступного місяця китайська берегова охорона направила на один із кораблів філіппінської берегової охорони поблизу мілини Другого Томаса те, що філіппінці назвали "лазером військового призначення", тимчасово засліпивши членів екіпажу. Згідно з надсекретним документом Пентагону, що потрапив на Discord, Маркос розглядав цей інцидент "як такий, що зводить нанівець добру волю, досягнуту під час його поїздки до Пекіна". У документі передбачалося, що філіппінський лідер почне "посилювати позиції Філіппін".
The Atlantic констатує, що Маркос вчинив саме так. Він запросив США розширити свою військову присутність на Філіппінах і з'явився на спільних навчаннях на початку цього року. Наприкінці листопада Філіппіни і США розпочали триденне спільне морське і повітряне патрулювання в Південно-Китайському морі.
Китай у відповідь звинуватив Філіппіни в тому, що вони є американським пішаком, і Пекін регулярно використовує цю лінію щодо малих країн, які діють у спосіб, який йому не подобається. І продовжує чинити тиск у Південно-Китайському морі. Карлос розповів, що кожного дня близько 400 китайських суден і ще 100 в'єтнамських катерів заходять в економічну зону або територіальні води Філіппін.
"На жаль, кількість не змінилася, незважаючи на всі наші зусилля, дипломатичні протести і збільшення нашої присутності", – сказав автору The Atlantic Карлос. Деякі з китайських кораблів – це кораблі берегової охорони або військово-морського флоту, але більшість належить морській міліції Пекіна – судна, які представляються як рибальські, але насправді працюють разом із військовими і правоохоронцями, щоб забезпечити дотримання їхніх позицій.
Розширення експансії Китаю. Де впав чи втопився китайський артефакт – це китайська територія
"Останнім часом Карлос помітив китайські кораблі, що повзуть на схід, до Палавану. На великій морській карті, прикріпленій до стіни, він показав місця, де кораблі були в радіусі 100 миль від узбережжя. Риф Ірокез, у північно-східній частині островів Спратлі, вважається багатим на нафту і газ, і з серпня десятки китайських човнів заполонили цю територію. Філіппінські військово-морські сили відігнали близько 50 з них під час однієї операції того місяця. Карлос вважає, що Пекін намагається "домінувати в цьому районі", – розповідає The Atlantic.
Видання нагадує, що задовго до того, як мілина Другого Томаса стала гарячою точкою, у 2012 році китайські та філіппінські судна вступили в напружене протистояння на мілині Скарборо – трикутному атолі на захід від найбільшого острова Філліпін Лусона. У червні того ж року американські чиновники зустрілися із заступником міністра закордонних справ Китаю, щоб знайти рішення. Що саме відбулося і що було обіцяно, залишається предметом суперечок між учасниками зустрічі, але результатом стало те, що філіппінські судна залишили цей район, а китайські – ні: Пекін фактично взяв під свій контроль мілину і з тих пір утримує її (не дивно, адже президентом США в той час був Обама – iPress).
Того ж року філіппінські та французькі археологи досліджували корабельну аварію поблизу мілини. Їм протистояли китайські військові. "Моя група говорила мені, що це дуже небезпечно, що китайці посилають літаки, які летять низько, щоб провести якісь спостереження", – розповідав керівник проєкту Еусебіо Дізон. Як зазначає The Atlantic, він наказав переляканим вченим відступити. Він ще не знав, що Китай здійснює власну археологічну місію, вкладаючи гроші в дослідження корабельних аварій, які можуть допомогти обґрунтувати претензії Пекіна на цю територію.
"Вони використовують ці китайські артефакти, щоб сказати, що вони лежать в місці, яке належить їм", – вважає Дізон. Він та інші експерти заперечують, що Південно-Китайське море протягом тисячоліть було місцем жвавої торгівлі та міграції. Корабельні аварії та втрачені товари неминучі і не дають права власності.
Непослідовність союзника. Ініціатива США не змогла матеріалізуватися
Як зазначає The Atlantic, багато хто у філіппінському оборонному істеблішменті скаржиться на те, що США не зробили достатньо для підтримки Маніли під час інциденту на мілині Скарборо. Або пізніше, коли Китай почав мілітаризувати свої позиції на водному шляху, незважаючи на обіцянки не робити цього. Вважається, що якби реакція Вашингтона була більш рішучою, Пекін, можливо, сповільнив би свої дії. Але у Сполучених Штатів "тоді були інші пріоритети", – сказав Карлос про 2012 рік.
Але, на думку видання, за останні кілька років відбулися зміни. 2019 року Вашингтон уточнив, що його оборонний договір із Манілою поширюється на Південно-Китайське море, а цьогоріч Маніла надала Сполученим Штатам доступ до більшої кількості баз в країні.
"Американська дружба в Азії часто піддається випробуванням і навіть відсувається на другий план іншими пріоритетами. У запропонованому президентом Джо Байденом пакеті зовнішньої допомоги у розмірі 106 мільярдів доларів, кошти, виділені для Ізраїлю, України та південного кордону США, затьмарюють запропоновані 2 мільярди доларів на допомогу у сфері безпеки в Індо-Тихоокеанському регіоні. Торговельна ініціатива адміністрації для регіону не змогла матеріалізуватися", – констатує The Atlantic.
Військово-морські сили Філіппін є мізерними у порівнянні з китайськими, які в останні роки перебувають на підйомі у суднобудуванні. У звіті, опублікованому в жовтні, Міністерство оборони США підрахувало, що флот КНР налічує 370 кораблів і підводних човнів, що робить його чисельно найбільшим у світі. У 2021 році глава ВМС Німеччини припустив, що Китай розширює свій військово-морський флот на еквівалент усього французького флоту кожні чотири роки.
The Atlantic нагадує, що за десять років Пекін також створив найбільший у світі флот берегової охорони. Його колекція великих, добре озброєних кораблів мало схожа на традиційні судна берегової охорони. Зважаючи на явну асиметрію у військово-морських силах, Карлос виступає за "загальнонаціональний підхід" до протидії Пекіну. "Військові самі по собі не можуть вирішити проблему", – сказав він.
Піднебесна наступає, США відреагували. Принаймні вербально
"В одному з торгових центрів Західне командування ВМС Філліпін проводило громадський форум щодо Південно-Китайського моря. Професор з Університету штату Палаван пояснював солдатам, екологам, студентам і допитливим покупцям основи рішення ООН від 2016 року. Засновник групи громадянського суспільства закликав студентів бути на сторожі онлайн-пропаганди, яка може затягти їх "до китайського наративу" щодо ситуації", – розповідає видання.
Як зазначається, неподалік від узбережжя інтрига продовжувала розгортатися. 22 жовтня китайський корабель берегової охорони зіткнувся з філіппінським катером постачання. А через дві години після цього корабель морської міліції Китаю завдав удару по кораблю берегової охорони Філіппін.
"Цей інцидент був досить шокуючим, щоб викликати реакцію президента Байдена. Він сказав, що оборонні зобов'язання США перед Філіппінами є "залізними", – завершує статтю The Atlantic.
Джерело: The Atlantic
