Альтернативи немає. Що змінилося у пропаганді тоталітаризму за століття
"У ХХ столітті комуністична партійна пропаганда була всеохопною і надихаючою, або, принаймні, такою вона прагнула бути, – пише Енн Епплбом у The Atlantic. – Майбутнє, яке вона змальовувала, було блискучим та ідеалізованим, баченням чистих заводів, достатку продуктів та здорових трактористів з великими м'язами та квадратними щелепами. Архітектура була покликана підкорювати, музика – залякувати, публічні видовища – викликати трепет. Теоретично, громадяни мали відчувати ентузіазм, натхнення та надію. На практиці така пропаганда дала зворотний ефект, адже люди могли порівняти те, що бачили на плакатах і в кіно, з набагато біднішою реальністю".
Прочитати першу частину статті Енн Епплбом можна за посиланням
Кілька автократій, зазначає авторка, все ще презентують себе своїм громадянам як взірцеві держави. Північна Корея продовжує проводити колосальні військові паради зі складними гімнастичними виступами та величезними портретами свого лідера в дусі сталінського стилю. Але більшість сучасних авторитарних режимів зробили висновки з помилок минулого століття. Більшість із них не пропонують своїм співгромадянам бачення утопії і не надихають їх будувати кращий світ. Замість цього вони вчать людей бути цинічними і пасивними, апатичними і наляканими, тому що кращого світу не побудувати. Як підкреслює Енн Епплбом, їхня мета – переконати власний народ триматися подалі від політики, і, перш за все, переконати його в тому, що демократичної альтернативи не існує: наша держава може бути корумпованою, але всі інші теж корумповані. Вам може не подобатися наш лідер, але інші ще гірші. Вам може не подобатися наше суспільство, але принаймні ми сильні. Демократичний світ слабкий, деградуючий, розділений, вмираючий.
Експертка констатує, що замість того, щоб зображати Китай як ідеальне суспільство, сучасна китайська пропаганда прагне прищепити націоналістичну гордість, засновану на реальному досвіді економічного розвитку КНР, і просувати пекінську модель прогресу через диктатуру і "порядок", який перевершує хаос і насильство демократії. Китайські ЗМІ висміяли млявість американської реакції на пандемію за допомогою анімаційного фільму, який закінчувався кадром зі Статуєю Свободи під крапельницею. Китайцям кажуть, що ці сили хаосу прагнуть зруйнувати їхнє власне життя, і заохочують боротися проти них у "народній війні" проти іноземного впливу.
"росіяни, хоча вони дуже мало чують про те, що відбувається у їхніх власних містах, отримують подібні повідомлення про занепад місць, яких вони не знають і здебільшого ніколи не відвідували: Америка, Франція, Велика Британія, Швеція, Польща – країни, які, вочевидь, наповнені деградацією, лицемірством і русофобією. Дослідження російського телебачення у проміжку з 2014 до 2017 року показало, що негативні новини про Європу з'являлися на трьох основних російських каналах, які контролюються державою, в середньому 18 разів на день. Деякі з цих історій були явно вигадані (європейські уряди крадуть дітей у гетеросексуальних сімей і віддають їх гомосексуальним парам!), але навіть правдиві були підібрані так, щоб підтримати ідею про те, що повсякденне життя в Європі є страшним і хаотичним, що європейці слабкі й аморальні, а Європейський Союз є агресивним та інтервенціоністським. Якщо вже на те пішло, то зображення Америки було ще більш драматичним. Сам путін продемонстрував напрочуд близьке знайомство з американськими культурними війнами навколо прав трансгендерів і глузливо співчував людям, яких, за його словами, "скасували", – пише Енн Епплбом.
Мета, за словами авторки, – не допустити, щоб росіяни ідентифікували себе з Європою і створити альянс між внутрішньою аудиторією путіна і його прихильниками в Європі та Північній Америці, де деякі наївні консерватори (або, можливо, цинічні, добре оплачувані консерватори) намагаються переконати своїх прихильників, що росія є "білою християнською державою". Насправді ж у росії дуже низька відвідуваність церкви, легальні аборти і багатонаціональне населення, що включає мільйони мусульманських громадян і мігрантів. Автономна Чечня, яка є частиною російської федерації, на практиці керується елементами шаріату. російська держава переслідує і репресує багато форм релігії за межами санкціонованої державою російської православної церкви, включно з євангельським протестантизмом.
Тим не менш, серед гасел, які вигукували білі націоналісти під час сумнозвісної демонстрації в Шарлоттсвіллі, штат Вірджинія, у 2017 році, було "росія – наш друг". путін періодично надсилає послання до цього електорату.
Публіцистка наголошує, що така маніпуляція сильними емоціями навколо прав геїв і фемінізму широко копіюється в автократичному світі, часто як засіб захисту від критики режиму. Йовері Мусевені, який є президентом Уганди вже понад три десятиліття, 2014 року прийняв "антигомосексуальний" закон, що передбачає довічне ув'язнення для геїв, які займаються сексом або одружуються, і криміналізує "просування" гомосексуального способу життя. Розпочавши боротьбу з геями, він зміг консолідувати своїх прихильників на батьківщині, одночасно нейтралізувавши іноземну критику свого режиму, назвавши її "соціальним імперіалізмом": "Сторонні не можуть нам диктувати, це наша країна", – заявив він. Віктор Орбан також ухиляється від обговорення угорської корупції, ховаючись за культурною війною. Він вдає, що напруженість у відносинах між його урядом і послом США в Угорщині пов'язана з релігією та гендером: під час нещодавнього візиту Такера Карлсона до Угорщини Карлсон заявив, що адміністрація Байдена "ненавидить" Угорщину, бо "це християнська країна", хоча насправді саме глибокі фінансові та політичні зв'язки Орбана з росією та Китаєм завдали серйозної шкоди американсько-угорським відносинам.
Брехня – запорука успіху. Формула автократії: (страх + цинізм+ нігілізм + апатія) * (огида і презирство до демократії)
За словами Енн Епплбом, нові авторитарні режими також інакше ставляться до реальності. Коли радянські лідери брехали, вони намагалися зробити так, щоб їхня брехня виглядала правдивою. Вони злилися, коли хтось звинувачував їх у брехні. Але в путінській росії, Сирії Башара Асада і Венесуелі Ніколаса Мадуро політики і телеведучі грають в іншу гру. Вони брешуть постійно, відверто, очевидно. Але вони не намагаються надати контраргументи, коли їхня брехня викривається. Після того, як підконтрольні росії сили збили літак Малайзійських авіаліній рейсу MH17 над Україною влітку 2014 року, російський уряд відреагував не лише запереченням, але й безліччю історій, правдоподібних і неправдоподібних: він звинуватив і українську армію, і ЦРУ, і мерзенну змову, в якій мертві люди були розміщені в літаку, щоб інсценувати катастрофу і дискредитувати росію. Ця тактика, так званий пожежний шланг брехні, в кінцевому підсумку викликає не обурення, а нігілізм. Маючи стільки пояснень, як можна дізнатися, що сталося насправді? Що, якщо ви просто не можете знати? Якщо ви не знаєте, що сталося, ви навряд чи приєднаєтеся до великого руху за демократію або будете слухати, коли хтось говорить про позитивні політичні зміни. Натомість ви взагалі не будете брати участь у політиці.
Авторка підкреслює, що страх, цинізм, нігілізм і апатія у поєднанні з огидою та презирством до демократії – це формула, яку сучасні автократи, з деякими варіаціями, продають своїм громадянам та іноземцям з метою знищення того, що вони називають "американською гегемонією". На службі цих ідей росія, колоніальна держава, зображує себе лідером незахідних цивілізацій. Аналітик Іван Клищ називає це їхньою боротьбою за "месіанську багатополярність", боротьбою проти "нав'язування Заходом занепадницьких, глобалістських цінностей".
У вересні 2022 року, коли путін провів церемонію з нагоди незаконної анексії південної та східної України, він заявив, що захищає росію від "сатанинського" Заходу і "збочень, які ведуть до деградації та вимирання". Він не говорив про людей, яких катував, або про українських дітей, яких викрадав. Мова "гегемонії" та "багатополярності" тепер є частиною китайського, іранського та венесуельського наративів.
"Насправді росія становить реальну небезпеку для своїх сусідів, і саме тому більшість із них переозброюються і готуються до боротьби проти нової колоніальної окупації. Іронія долі ще більша в таких африканських країнах, як Малі, де російські найманці з ПВК "Вагнер" допомагають утримувати при владі військову диктатуру, проводячи страти без суду і слідства, здійснюючи звірства проти цивільного населення та грабуючи майно. У Малі, як і в Україні, боротьба проти західного занепаду означає, що білі російські головорізи безкарно тероризують людей", – констатує Енн Епплбом.
І все ж, як зауважує експертка, Mali Actu, проросійський сайт в Малі, урочисто пояснює своїм читачам, що "у світі, який стає все більш багатополярним, Африка буде відігравати все більш важливу роль". Mali Actu не самотній; це лише невелика частина пропагандистської мережі, створеної автократіями, яку зараз можна побачити в усьому світі.
Інфраструктура автократичної брехні. Інвестиції в міжнародні ЗМІ та відмивання інформації
Енн Епплбом зазначає, що інфраструктура антидемократичної пропаганди має багато форм: відкриті, приховані, спрямовані на громадськість чи на еліти. Об'єднаний фронт, центр найважливішої стратегії впливу КПК, прагне формувати сприйняття Китаю в усьому світі, створюючи освітні програми та програми обміну, контролюючи китайські громади вигнанців, розбудовуючи китайські торгові палати та задобрюючи будь-кого, хто бажає стати фактичним представником Китаю. Інститути Конфуція є, мабуть, найвідомішим елітним проєктом китайського впливу. Спочатку вони сприймалися як доброякісні культурні організації і були прийняті багатьма університетами, оскільки надавали дешеві або навіть безкоштовні курси китайської мови та професорів. З часом ці інститути викликали підозру, наглядаючи за китайськими студентами в американських університетах, обмежуючи відкриті дискусії про Тибет і Тайвань, а в деяких випадках змінюючи викладання китайської історії та політики на догоду китайським наративам. Зараз вони здебільшого розпущені у США, але процвітають у багатьох інших місцях, зокрема в Африці.
Ці тонкі операції, за словами авторки, доповнюються величезними інвестиціями Китаю в міжнародні ЗМІ. Телеграфна служба "Сіньхуа", Глобальна телевізійна мережа Китаю, Міжнародне радіо Китаю та газета China Daily отримують значне державне фінансування, мають акаунти в соціальних мережах на багатьох мовах і в різних регіонах. Ці китайські ЗМІ охоплюють увесь світ і надають своїм партнерам стрічки майстерно зроблених новин і відеосюжетів за низькими цінами, а іноді й безкоштовно, що робить їх більш ніж конкурентоспроможними порівняно з авторитетними західними інформаційними агентствами, такими як Reuters і Associated Press.
Десятки новинних організацій в Європі та Азії використовують китайський контент, як і багато в Африці – від Кенії та Нігерії до Єгипту та Замбії. Китайські ЗМІ мають регіональний центр у Найробі, де вони наймають відомих місцевих журналістів і виробляють контент африканськими мовами. За оцінками, створення цієї медіаімперії коштує мільярди доларів на рік.
"Наразі глядацька аудиторія багатьох із цих китайських каналів залишається низькою; їхня продукція може бути передбачуваною і навіть нудною. Але поступово з'являються більш популярні форми китайського телебачення. StarTimes, компанія супутникового телебачення, тісно пов'язана з китайським урядом, розпочала свою діяльність в Африці 2008 року та має зараз 13 мільйонів телевізійних передплатників у більш ніж 30 африканських країнах. StarTimes є дешевим для споживачів, адже коштує лише кілька доларів на місяць. Пріоритет надається китайському контенту – не лише новинам, але й фільмам про кунг-фу, мильним операм і футбольним матчам китайської Суперліги, причому діалоги і коментарі перекладаються на мови хауса, суахілі та інші африканські мови. Тож навіть розваги можуть нести позитивне повідомлення про Китай", – пише публіцистка.
На думку Енн Епплбом, цей тонкий зсув і є справжньою метою: щоб китайська точка зору з'явилася в місцевій пресі. Китайські пропагандисти називають цю стратегію "позичати човни, щоб вийти в море", і її можна досягти різними способами. На відміну від західних урядів, Китай не розглядає пропаганду, цензуру, дипломатію та ЗМІ як окремі види діяльності. Юридичний тиск на новинні організації, онлайн-тролінг, спрямований на журналістів, кібератаки – все це може бути розгорнуто як частина єдиної операції, спрямованої на просування або підрив певного наративу. Китай також пропонує навчальні курси або стипендії для місцевих журналістів в Азії, Африці та Латинській Америці, іноді надаючи телефони та ноутбуки в обмін на те, що, як сподівається режим, буде сприятливим висвітленням подій.
Як зазначає авторка, Іран, зі свого боку, пропонує HispanTV, іспаномовну версію іранської міжнародної служби Press TV. HispanTV значною мірою схиляється до відкритого антисемітизму та заперечення Голокосту. Іспанія заборонила HispanTV, а Google заблокував його у своїх акаунтах на YouTube і Gmail, але сервіс легко доступний по всій Латинській Америці, так само як "Аль-Алам", арабська версія Press TV, широко доступна на Близькому Сході.
"RT або Russia Today має більшу популярність. В Африці RT тісно пов'язана з Китаєм. Після вторгнення в Україну деякі супутникові мережі відключили RT. Але китайський супутник StarTimes підхопив його, і RT негайно почала будувати офіси та налагоджувати зв'язки по всій Африці, особливо в країнах, де правлять автократи, які поділяють його антизахідні, анти-ЛГБТ-меседжі та цінують відсутність критичних або розслідувальних репортажів", – констатує експертка.
Вона розповідає, що представництва "Сіньхуа" і RT в Африці та по всьому світу створюють історії, гасла, меми і наративи, що просувають світогляд автократій; вони повторюються і посилюються в багатьох країнах, перекладаються багатьма мовами і переробляються для багатьох місцевих ринків. Вироблений матеріал здебільшого нескладний, але він недорогий і може швидко змінюватися відповідно до потреб моменту.
За словами Енн Епплбом, далеко не кожен, хто чує ці повідомлення, обов'язково знає, звідки вони походять, адже вони часто з'являються на форумах, які приховують своє походження. Більшість людей, ймовірно, не чули теорію змови між американськими біолабораторіями в телевізійних новинах. Натомість вони почули її завдяки таким організаціям, як Pressenza та Yala News. Сайт Pressenza, заснований у Мілані, переїхав до Еквадору в 2014 році, публікує матеріали вісьмома мовами, називає себе "міжнародною інформаційною агенцією, що спеціалізується на новинах про мир і ненасильство", і опублікував статтю про біолабораторії в Україні. За даними Державного департаменту США, Pressenza є частиною проєкту трьох російських компаній, які створюють статті в москві, а потім перекладають їх для цих сайтів, щоб вони виглядали "місцевими".
Авторка зазначає, що ще одним дивним гравцем на цьому полі є RRN: назва компанії є абревіатурою, яка спочатку означала "Достовірні російські новини", а згодом була змінена на "Достовірні останні новини". Створена після вторгнення росії в Україну, RRN, яка є частиною більшої операції з відмивання інформації, є насамперед "друкарнею": компанією, яка реєструє доменні імена, схожі на справжні доменні імена ЗМІ – наприклад, Reuters.cfd замість Reuters.com, а також вебсайти з назвами, які звучать автентично (наприклад, Notre Pays або "Наша країна"), але створені з метою обману. RRN є плідною. За час свого короткого існування вона створила понад 300 сайтів, орієнтованих на Європу, Близький Схід і Латинську Америку. Посилання на ці сайти потім використовуються для того, щоб надати достовірності публікаціям у Facebook, Twitter та інших соціальних мережах. Коли хтось швидко прокручує сторінку, він може не помітити, що заголовок посилається на підроблений сайт Spiegel.pro, а не на справжній сайт німецького журналу Spiegel.de.
Доморощені. Як американці допомагають автократіям зруйнувати демократії у світі
Як зауважує Енн Епплбом, жодне з цих зусиль не було б успішним без місцевих акторів, які поділяють цілі авторитарного світу. росія, Китай і Венесуела не винайшли антиамериканізм у Мексиці. Не вони винайшли каталонський сепаратизм, який підтримують і російські, і венесуельські акаунти в соціальних мережах, не вони винайшли німецьких ультраправих чи французьку Марін Ле Пен. Усе, що вони роблять, – це посилюють вже існуючі рухи і людей – анти-ЛГБТК, антисемітські, антимусульманські, антиіммігрантські, антиукраїнські чи, перш за все, антидемократичні. Іноді вони створюють відлуння в соціальних мережах. Іноді наймають репортерів і речників. Іноді використовують для цього створені ними медіамережі. А іноді просто покладаються на американців, які роблять це за них.
Тяжка правда, на думку авторки, полягає в тому, що частина американського політичного спектру є не просто пасивним реципієнтом комбінованих авторитарних наративів, які надходять з росії, Китаю та їм подібних, але й активним учасником їх створення та поширення.
Як і лідери цих країн, американські праві MAGA також хочуть, щоб американці повірили, що їхня демократія вироджується, вибори нелегітимні, а цивілізація вмирає. Лідери руху MAGA також зацікавлені в тому, щоб накачати мізки своїх співгромадян нігілізмом і цинізмом, переконати їх у тому, що все, що вони бачать, не відповідає дійсності. Їхні цілі настільки схожі, що важко відрізнити онлайн американських ультраправих від їхніх закордонних підсилювачів, які розмножилися з часів, коли це був виключно російський проєкт.
Такер Карлсон навіть розкрутив страх перед кольоровою революцією в Америці, запозичивши цю фразу прямо з російської пропаганди. Китайці теж долучилися: на початку цього року група китайських акаунтів, які раніше публікували прокитайські матеріали на мандарині, почали публікувати їх англійською мовою, використовуючи символіку MAGA і нападаючи на президента Джо Байдена. Вони показували фальшиві зображення Байдена у тюремному одязі, висміювали його вік і називали його сатаністом-педофілом.
З огляду на те, що і російські, і китайські актори тепер так легко вписуються в операцію з поширення повідомлень MAGA, не дивно, що американському уряду важко реагувати на нову взаємопов'язану авторитарну пропагандистську мережу.
Енн Епплбом зазначає, що спецслужби продовжують спостерігати за тим, що відбувається, при Управлінні директора національної розвідки існує Центр з питань іноземного зловмисного впливу, але вони за визначенням не беруть участі у публічних дебатах. Єдиною відносно новою державною установою, яка бореться з антидемократичною пропагандою, є Центр глобальної взаємодії (GEC), але він знаходиться в структурі Державного департаменту, і його мандат полягає в тому, щоб зосередитися на авторитарній пропаганді за межами США. Створений у 2016 році, він замінив Центр стратегічних контртерористичних комунікацій, який намагався протидіяти Ісламській державі та іншим джихадистським угрупованням, що вербували молодь в інтернеті.
У 2014-2015 роках, коли масштаби російських дезінформаційних кампаній у Європі зростали, Конгрес призначив GEC займатися російськими, а також китайськими, іранськими та іншими пропагандистськими кампаніями в усьому світі, хоча, знову ж таки, не всередині США. За часів адміністрації Трампа організація нудилася під керівництвом президента, який сам повторював тези російської пропаганди під час кампанії 2016 року: "Обама заснував ІДІЛ", наприклад, і "Гілларі розпочне Третю світову війну".
Сьогодні GEC очолює Джеймс Рубін, колишній речник Державного департаменту часів Білла Клінтона. У ній працює 125 осіб, а її бюджет становить 61 мільйон доларів – навряд чи це можна порівняти з багатьма мільярдами, які Китай і росія витрачають на розбудову своїх медіамереж.
"Виявлення в листопаді російських зв'язків із, здавалося б, місцевими лівими вебсайтами в Латинській Америці, включаючи Pressenza, було одним із таких зусиль. Зовсім недавно GEC опублікувала звіт про "Африканську ініціативу" – агентство, яке планувало масштабну кампанію з дискредитації західної медичної благодійності, починаючи з чуток про новий вірус, який нібито поширюється комарами. Ідея полягала в тому, щоб очорнити західних лікарів, клініки та благодійників і створити клімат недовіри до західної медицини, подібно до того, як російські зусилля допомогли створити клімат недовіри до західних вакцин під час пандемії. GEC визначила російського лідера проєкту – Артьома Сєргєєвиіча Курєєва; зазначила, що кілька співробітників прийшли в Африканську ініціативу з "Ваґнер Груп"; і визначила місцезнаходження двох її офісів – у Малі та Буркіна-Фасо. Згодом Рубін та інші витратили багато часу на розмови з регіональними журналістами про плани Африканської ініціативи, щоб "люди впізнали їх", коли вони будуть запущені. Десятки статей англійською, іспанською та іншими мовами описували ці операції, а також тисячі дописів у соціальних мережах. Зрештою, мета полягає в тому, щоб створити альянс інших країн, які також хочуть ділитися інформацією про заплановані та поточні інформаційні операції, щоб усі знали про їх наближення", – пише експертка.
За її словами, це чудова ідея, але у США не функціонує жодної подібної аґенції. Деякі соціальні медіакомпанії докладають суто добровільних зусиль для видалення іноземної урядової пропаганди, іноді після того, як їх попередив уряд США, але здебільшого вони роблять це самостійно.
Авторка констатує, що протягом останніх кількох років університети та аналітичні центри використовували власну аналітику даних, щоб спробувати виявити неавтентичні мережі, але зараз вони також зустрічають опір з боку політиків-республіканців, пов'язаних з MAGA. У 2020 році команди Стенфордського та Вашингтонського університетів разом із Лабораторією цифрових криміналістичних досліджень Атлантичної ради та компанією Graphika, яка спеціалізується на аналітиці соціальних мереж, вирішили об'єднати зусилля для моніторингу неправдивої інформації про вибори. Партнерство за доброчесність виборів відстежувало передвиборчі чутки, що надходили з усього політичного спектру, але помітило, що праве крило MAGA було набагато більш плідним і значущим, ніж будь-яке інше джерело.
"Можна було б назвати це "таємною авторитарною змовою" для збереження можливості поширювати антидемократичні теорії змови, але це не є таємницею. Це все видно, прямо на поверхні. росія, Китай, а іноді й інші державні актори – Венесуела, Іран, Угорщина – працюють з американцями, щоб дискредитувати демократію, підірвати довіру до демократичних лідерів, висміяти верховенство права. Вони роблять це з метою обрання Трампа, чиє друге президентство ще більше зашкодить іміджу демократії в усьому світі, а також стабільності демократії в Америці", – завершує публікацію Енн Епплбом.
Джерело: The Atlantic
