Майбутній курс Німеччини повинен поєднувати високий рівень уваги до Росії з більшою турботою про те, що іноді називають "проміжною Європою" або Zwischeneuropa - перш за все про Україну.
Попередній акцент у східній політиці на німецько-російських відносинах застарів і його слід замінити на більш збалансований підхід до всього регіону на східному кордоні ЄС.
Безперечно, у Берліні вже давно лунають такі заклики.
Вони стали актуальними багато років тому, коли повзуча централізація влади у Росії Володимиром Путіним почала означати фундаментальне згортання політичних свобод.
Зміна настрою у Берліні була виражена у збільшенні кількості самокритичних німецьких політичних та аналітичних публікацій.
Заклики до переорієнтації німецької Ostpolitik іноді висловлюють найвпливовіші політики.
Ще у січні 2005 року - незабаром після повстання українських виборців, відомого як Помаранчева революція - впливовий німецький політик Вольфганг Шойбле, тоді заступник фракції у Бундестазі ХДС/ХСС, а нині федеральний міністр фінансів, напрочуд чітко висловив цю думку.
Вольфганг Шойбле. Фото: flickr.com
Шойбле дорікнув у газетній статті, що "у своїх заявах про європейські перспективи України, ЄС досі обмежувався принципом рівновіддаленості".
Він додав: "Зараз ЄС не має права залишити цю країну на самоті і повинен бути готовий включити її одного дня у структури ЄС - за умови, що у ній будуть сформовані демократія, верховенство права та ринкова економіка".
Тим не менш, ці та подібні ідеї, висловлювані політиками різних країн ЄС та різних політичних таборів під час і після Помаранчевої революції мали у той час малий вплив на політику Берліна або Брюсселя щодо України.
Дестабілізація неоавторитарного режиму Януковича виглядає лише питанням часу, - Умланд
Натомість, у лютому 2005 року Київ та Брюссель прийняли так званий План дій, який ЄС склав та затвердив ще минулого року - до кульмінації Помаранчевої революції наприкінці грудня 2004 року.
Сама назва документа - "План дій" - підкреслює малодушність західних політиків і дипломатів, що брали тоді участь у вирішенні проблеми європейської інтеграції України.
Після Помаранчевої революції вони прийняли документ, складений за правління дореволюційного та напівавторитарного лідера України Леоніда Кучми - у відповідь на демократичне повстання.
Той факт, що План дій 2005 року представили як реакцію Брюсселя на одну з найбільших масових акцій громадянської непокори у повоєнній Європі, він ілюстрував нездатність ЄС адекватно реагувати на важливі події.
Андреас Умланд. Автор статті. Фото: radiosvoboda.org
Пізніше, щоправда, ЄС спробув наздогнати втрачене, складаючи разом з Україною серйозну угоду про асоціацію, яка містить положення про "глибоку і всеосяжну" зону вільної торгівлі.
Парафована у 2012 році, угода передбачає як тісну політичну асоціацію, так і далекосяжну економічну інтеграцію України до ЄС. Якби її підписали і ратифікували, вона стала б не лише найважливішою міжнародною угодою для України, але й найбільш далекосяжним договором, який ЄС коли-небудь укладав з третіми країнами.
Незважаючи на це, досі немає ніякої офіційної перспективи можливого членства України в ЄС, ані у тексті угоди про асоціацію, ані у заявах Європейської Ради за останні кілька років.
Пропозиція майбутнього членства в ЄС є важливим чинником успішного переходу до демократії у посткомуністичних країнах Східної Європи, - Умланд
Німеччина несе частину відповідальності за це.
Стратегічний провал зумовлений як повільністю бюрократії ЄС, так і скептичним ставленням деяких національних еліт країн-членів до ідеї майбутнього вступу України.
Звичайно, численні дивацтва в українській внутрішній політиці та незграбність її дипломатів на міжнародній арені також відігравали свою роль протягом останніх трьох років.
Але наукові дослідження на тему розширення ЄС доводять, що умовна, але правдоподібна пропозиція майбутнього членства в ЄС є важливим чинником успішного переходу до демократії у посткомуністичних країнах Східної Європи.
Для Меркель Росія є важливішою, ніж Україна. Фото: ЕРА
Вирішальним чинником у Німеччині може бути просто брак уваги до України та нездатність політичної еліти Німеччини зрозуміти геополітичне значення України.
Ця наївність, у свою чергу, пов'язана з постійним домінуванням Росії у загальному баченні Східної Європи у Німеччині. Незважаючи на заяву Шойбле 2005 року та численні аналогічні виступи, в основних пріоритетах німецької Ostpolitik та її фіксації на Москві після розпаду Радянського Союзу відбулося мало суттєвих змін (якщо вони взагалі й були).
Правління Януковича паралізувало відносини з ЄС і перешкоджає підписанню угоди про асоціацію, - Умланд
Інерція зберігається, незважаючи на те, що як геополітична, так і внутрішньополітична ситуація у Східній Європі нині відрізняється від тієї, що існувала у 1991 році, а німецька громадська думка стає дедалі більш підозріло ставитися до путінської Росії.
Настав час для Німеччини, а також її партнерів у ЄС, проявити сильніший інтерес до зміцнення молодої української держави.
За останні 20 років різні українські уряди з різних причин перешкоджали налагодженню кращих німецько-українських відносин, а також тісніших зв'язків з іншими західними державами.
Правління Януковича паралізувало відносини з ЄС. Фото: president.gov.ua
З того часу, як до влади у лютому 2010 року прийшов президент Віктор Янукович, основною проблемою є дедалі активніше руйнування ним і так слабких демократичних інституцій України і верховенства права. Його правління паралізувало відносини з ЄС і перешкоджає підписанню угоди про асоціацію.
Але незважаючи на все це, Німеччина і Захід загалом, повинні більш прихильно ставитися до України.
По-перше, нинішні авторитарні тенденції в Україні все одно слабші, ніж у більшості інших пострадянських держав.
По-друге, українська політика протягом останніх 20 років була відносно більш плюралістичною, ніж, наприклад, у Білорусі та Росії. Українська демократія переживала хвилі підйомів і відкатів. Наступне зрушення цілком може відбутися у більш позитивному напрямку.
Дестабілізація неоавторитарного режиму Януковича, схоже, виглядає лише питанням часу.
Але чи призведе вона також до суттєвої зміни у німецько-українських відносинах та відносинах ЄС з Україною? Беручи до уваги маргінальний статус України на ментальній карті західноєвропейських еліт, це питання залишається відкритим.
Оригінал: Euobserver.com
Переклад: iPress.ua
