Нові санкції та заморожені російські активи можуть змінити хід гри, але лише якщо союзники Києва скористаються ними, наголошує колумніст Bloomberg Марк Чемпіон.
Чи переоцінив путін свої сили, кинувши виклик НАТО? – запитує колумніст Bloomberg Марк Чемпіон. На його думку, поки що рано робити висновки, але з'являються ознаки, що США і Європа можуть бути готові застосувати необхідний тиск, який змусить його визнати це і зрозуміти, що в його власних інтересах завершити війну проти України.
Першою ознакою є те, що Дональд Трамп, після тривожної демонстрації байдужості минулого тижня, коли росія запустила дрони по території Польщі, окреслив умови, за яких, за його словами, він посилить санкції проти москви. Друга ознака – Європейська комісія, схоже, нарешті підтримала план повного використання проти росії заморожених активів російського Центрального банку приблизно на $330 мільярдів.
Трамп виклав свої умови в листі, який адресував членам НАТО та опублікував у неділю на Truth Social, заявивши, що всі держави Альянсу спершу мають припинити споживання російської нафти, а потім разом із ним запровадити санкції проти Китаю та Індії, щоб стримати їхні значно більші закупівлі до завершення війни.
Важко зрозуміти, чи Трамп справді щирий, чи, виставляючи таку високу планку, просто шукає ще один спосіб уникнути відповідальності за своє де-факто відсторонення від України, розмірковує Марк Чемпіон. Адже, на його думку, цей недільний пост більше скидався не на погрозу москві, а на претензії до союзників США. Він похвалився журналістам, що Сполучені Штати більше не витрачають жодного цента на оборону України, але водночас уперше назвав росію "агресором".
Дивовижно, але це вже можна вважати прогресом, наголошує автор. Трамп окреслив чіткі умови тиску на москву, аби вона сіла за стіл переговорів, і союзники можуть спробувати їх виконати. Європейський Союз із початку повномасштабної війни у 2022 році вже різко скоротив залежність від російської нафти, але змушений був зробити винятки для Угорщини та Словаччини – обидві країни очолюють союзники Трампа, які водночас підігрують кремлю. Ці дві країни залишаються тісно пов'язаними з постачанням російської нафти через трубопровід із трагікомічною назвою "Дружба", сумно іронізує Марк Чемпіон.
За його словами, Трамп має рацію, що нафтові санкції не працюють і що вони є вразливим місцем кремля, яке слід краще використовувати. Навіть у мирний час доходи від нафти забезпечували 30-50% державного бюджету рф. Якщо ліквідувати більшу частину або всі ці надходження, путіну буде значно складніше продовжувати війну, не накладаючи на власне населення набагато важчий фінансовий тягар.
Як зазначає колумніст Bloomberg, російська економіка досить добре витримала діряві західні санкції, але зараз для США та Європи настав особливо вдалий момент, щоб посилити тиск. Поки путін переорієнтував економіку під військові потреби, накопичилися диспропорції, що роблять її більш вразливою до тиску. Банки перевантажені проблемними кредитами, більшість з яких не розголошується, щоб підтримувати виробництво зброї. Це явище, котре вже деякий час відстежує колишній американський банкір Крейг Кеннеді, який спеціалізувався на російській енергетиці. За його оцінками, 42-54% російських витрат на оборону виведено за межі бюджету, а корпоративний борг зріс на 71%, або $446 млрд за перші три роки повномасштабної війни.
Обсяг кредитів, що були влиті в оборонну промисловість, у поєднанні з дефіцитом робочої сили, оскільки чоловіки були мобілізовані на фронт або втекли, також розігнав інфляцію, змусивши пильний Центробанк росії підвищити ключову процентну ставку до 21%. Тепер це гальмує зростання, тоді як дефіцит держбюджету збільшується.
Водночас, на думку Марка Чемпіона, зростаюча кампанія України з використанням далекобійних безпілотників і ракет проти нафтосховищ і нафтопереробних заводів значно, хоча й нерівномірно, вплинула на російське нафтовидобування. Разом із рішучими зусиллями США та Європи, спрямованими на скорочення доходів росії від експорту нафти та політично вигідним для Європи способом фінансування оборони України протягом наступних кількох років, це може суттєво змінити розрахунки путіна.
Втім, за словами автора, все це залишається гіпотетичним. Трамп ще не виконав жодної зі своїх погроз щодо жорстких заходів проти росії, нагадує він. А для Європи ввести 100% мита на експорт з Китаю та Індії легше сказати, ніж зробити, як переконався сам Трамп. Так само ЄС поки не може вирішити, чи конфіскувати російські активи, захищені суверенним імунітетом. Це особливо стосується Бельгії, де зберігається більшість заморожених коштів.
Попри це, звістка про те, що Європейська комісія нарешті визначилася з механізмом використання цих коштів, все одно вселяє оптимізм, наголошує Марк Чемпіон. Обраний варіант, за його словами, дозволяє обійти деякі складні юридичні питання, що виникають у разі прямого вилучення захищених суверенних активів. Згідно з цим планом, гроші будуть перетворені на позики, які повернуть росії рівно тоді, коли вона виплатить репарації, які комісія, призначена ООН, неминуче визнає належними в найближчі роки, переконаний Марк Чемпіон.
Втім, його занепокоєння викликає те, що все це не є частиною послідовної, рішучої стратегії, спрямованої на зупинення путіна на сході України, а виглядає радше ситуативним і, отже, нестійким заходом. Адже щоб переконати путіна в марності подальшого продовження війни, він має повірити в непохитність зобов'язань Європи та США підтримувати Київ "стільки, скільки буде потрібно".
Як зазначає Марк Чемпіон, Трамп не діє жорстко. Європі бракує важливих ресурсів, і вона обмежена політичними реаліями, оскільки центристських лідерів, які розуміють реальність російської загрози, замінюють популісти з крайнього правого крила, які цього не розуміють, натомість фантазуючи про путіна як про союзника в єдиному конфлікті, який їх справді турбує, – їхній власній культурній війні з лібералізмом. До цих популістів належать не лише Віктор Орбан з Угорщини та Роберт Фіцо зі Словаччини, а й лідери Національної ассамблеї у Франції, партій "Реформа Британії" та "Альтернатива для Німеччини".
"путін має рацію: для України час спливає. Та він може спливати і для нього, але лише якщо Трамп і Європа нарешті зважаться цього добитися", – завершує колонку Марк Чемпіон.
Водночас, на думку Wall Street Journal, Конгрес може допомогти Трампу, ухваливши законопроєкти про санкції проти росії.
Як зазначає WSJ, з Трампом ніколи не знаєш, чи він висуває ультиматум, аби переконати Європу, чи це лише привід для нього, щоб і надалі нічого не робити для допомоги Україні. Його звична тактика – висунути вимогу, встановити ще один двотижневий термін, проігнорувати його і повторити все спочатку.
Як зауважує WSJ, слова Трампа, що вторгнення російських дронів до Польщі могло бути "помилкою" – це видавання бажаного за дійсне, і всі це розуміють, оскільки НАТО перекидає більше оборонних ресурсів на Східний фронт. Для тих, хто вважає, що дрони просто помилково збилися з курсу, Інститут вивчення війни процитував польського аналітика з питань оборони, який зазначив, що багато з виявлених російських дронів "були оснащені паливними баками, що подвоювали їхню дальність польоту до 900 кілометрів".
Тим часом, у п'ятницю Трамп вкотре заявив, що втрачає терпіння до путіна. WSJ наголошує, що Трамп завжди відкладає дії, а це означає, що путін має більше часу, щоб вбивати невинних українців і захоплювати нові території. На цьому етапі виникає питання, чи не тягне Трамп час, щоб Конгрес не ухвалив нічого, що змусить його діяти, пише видання.
Республіканський сенатор Ліндсі Грем і конгресмен Браян Фіцпатрік опублікували у вихідні пропозицію приєднати їхній двопартійний законопроєкт про вторинні санкції до тимчасового бюджету цього місяця. Їхній законопроєкт передбачатиме покарання для країн, які купують російську нафту і газ.
Навіть як окремий документ законопроєкт був би підтриманий великою двопартійною більшістю в обох палатах, наголошує WSJ. Те саме, на її думку, стосується і нового законопроєкту сенатора Грема про визнання росії державою-спонсором тероризму, якщо вона не поверне близько 19 000 дітей, викрадених у українських батьків. Це один із найбільших злочинів цієї, як і будь-якої іншої, війни, підкреслює видання.
WSJ вважає, що законопроєкт про санкції вже кілька місяців перебуває в стані очікування, нібито щоб дати Трампу час для його глобальної політики особистої дипломатії. Спікер Палати представників Майк Джонсон і лідер Республіканської партії Джон Тун відкладають прийняття рішення із лояльності до Трампа.
Але Конгрес – це рівноправна гілка влади зі своїми прерогативами й відповідальністю за захист національних інтересів та безпеки країни, наголошує видання. Якщо вони й далі відмовлятимуться виносити ці ініціативи на голосування в Палаті представників і Сенаті, вони стануть співвідповідальними за все, що трапиться з Україною.
Провівши голосування, вони допомогли б президенту, незалежно від його думки. путін побачив би, куди дме вітер в Америці. Трампу довелося б обрати: або посилювати тиск на путіна, або нічого не робити й розділити відповідальність за нові роки війни, смерті та руйнування, завершує редакційну колонку WSJ.
Джерела: Bloomberg та Wall Street Journal
