Керівництво США прямим текстом говорить українській "еліті"*: хлопці, припиніть красти і займіться реформами.
Цього тижня на офіційній сторінці посольства США в Україні на Facebook опублікована історія-послання керівництву України. Історія справді цікава і повчальна:
«Одним з недоліків президента Воррена Гардінга (1921-23 рр.) було те, що він призначив багато друзів на впливові посади, хоча вони й не мали необхідних кваліфікацій, а потім закривав очі на те, як вони працювали. Багато з цих призначенців брали хабарі, укладали незаконні угоди і взагалі вели нечесний бізнес, використовуючи державні ресурси. Багато з цих друзів створювали проблеми для Гардінга і спричинили низку скандалів. Найбільш відомим був скандал «Тіпот Дом». Альберт Фолл, міністр внутрішніх справ Гардінга, таємно продав права на запаси нафти в Тіпот Дом, штат Вайомінг в обмін на гроші і худобу. Його викрили і засудили до тюремного ув'язнення. Ще кілька членів уряду Гардінга потрапили до в'язниці за різні злочини, і принаймні один покінчив життя самогубством. З цієї причини Гардінга, передусім, пам'ятають як президента, який сприяв корупції.
Коли почали просочуватися повідомлення про корупцію в уряді, Гардінг вирушив у тривалу подорож по всій країні, щоб виступити з серією промов, в тому числі й на Алясці. Його здоров'я помітно погіршилося під час подорожі, а 2 серпня 1923 року він помер в Сан-Франциско від серцевого нападу. Його раптова і передчасна смерть залишила велику кількість питань без відповідей стосовно того, чи брав він участь або чи був у курсі корупційних схем, які потрясли його уряд. Дружина Гардінга лише погіршила ситуацію, знищивши практично всі його особисті документи відразу ж після його смерті, для того щоб захистити його спадщину. Історики, як правило, низько оцінюють роль Гардінга порівняно з іншими президентами. Однак під час свого президенства Гардінг користувався широкою популярністю».
Послання американців, поза усяким сумнівом, уважно прочитали і на Банковій, і на Грушевського. І дуже активно обговорювали в українському політикумі. Фактично, таким елегантним «месседжем» Петра Олексійовича, Арсенія Петровича та іже з ними ще раз – можливо уже востаннє – попередили: або реформи і реальна боротьба з корупцією, або проблеми – насамперед, в чинного керівництва України.
Останнє американське попередження з’явилося напередодні візиту до Києва держсекретаря США Джона Керрі. Який прибув до Києва, щоб обговорити не лише війну з Росією, а й загрозливу ситуацію з відсутністю реформ і тотальною корупцією, яка майже не зменшилася з часів Революції гідності.
Власне, головний месседж Керрі, сказаний у Києві був простим і зрозумілим: дамо грошей, якщо будуть реформи.
Як американці бачать ситуацію в Україні наприкінці минулого тижня розповів посол США в Україні Джеффрі Пайєт у своєму інтерв’ю тижневику «Дзеркало тижня»:
– реформи для України – це справа національного виживання. Якщо українська політична та владна еліти працюватимуть так, як це було досі, постане питання: «Чи виживе Україна?»;
– 11 місяців після Революції Гідності реформи не проводилися, що породило фрустрацію у суспільстві;
– українська влада багато говорить, однак мало робить;
– корупція, зокрема, в енергетиці – це також питання виживання України. Тут доведеться провести «найскладнішу антикорупційну роботу», що «вочевидь, зачепить банківські рахунки деяких дуже впливових людей».
– якщо Україна робитимете серйозні реформи, «то Сполучені Штати будуть серйозно вкладатися. Але якщо реформи загальмують, то дуже важко розраховувати на підтримку як із боку нашого Конгресу, так і з боку ваших європейських партнерів».
Більш ніж чітко та однозначно: є корупція і немає реформ – немає підтримки, немає реформ – немає країни.
Проблема в тому, що ці ж слова українська влада чує щонайменше півроку, проте не робить жодних висновків.
Практично усі корупційні схеми, які процвітали у часи президентства Януковича, працюють і зараз.
Не потрібно мати жодних ілюзій: і наш патетичний президент, який уміє красиво і багато розповідати про реформи, і наш прем’єр-вундеркінд, який літає економ-класом і не менш красиво, аніж президент уміє говорити про реформи, і практично усі «міністри-реформатори» – вихованці і плоть від плоті тієї корупційної системи , проти якої вони мали б боротися. Міністри-іноземці – або ж давні бізнес-партнери середовища Петра Порошенка, або ж, як у випадку з грузинським керівником Міністерства охорони здоров’я – піар-ширма і не більше.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Корпоративна сім'я Петра Порошенка
Посади в органах державної влади далі купуються і продаються. За інформацією iPress.ua при формуванні нового Кабміну Яценюка щонайменше три призначення на посади міністрів мали «комерційну складову». На нижчих ланках – від керівника департаменту до рядового інспектора митниці чи податкової – посади продають гуртом і в роздріб. Масово.
«Деякі міністри з березня по листопад минулого року згенерували для себе та партії, яка їх призначила, до $300 млн., – стверджує директор інвестиційної компанії Dragon Capital Томаш Фіала. – У деяких міністерствах навіть директори департаментів заробляють до $20 млн. в рік».
Державна служба – непрестижна і посередньо оплачувана в Європі та США – залишається в Україні найвигіднішим бізнесом: за оцінками заступника голови правління Федерації роботодавців України Олексія Мірошниченка в минулому році – в умовах зовнішньої агресії, війни, жорстокої економічної кризи – українські чиновники «заробили» близько 100 мільярдів гривень у вигляді хабарів та «відкатів». Певна частина цієї суми, поза всяким сумнівом, осіла на найвищих щаблях корупційної піраміди. Для порівняння: у 2012 році Україна витратить на увесь силовий блок – Міноборони, МВС та СБУ – близько 80 млрд. грн. Дефіцит бюджету – 65 млрд. грн. Тобто, різко зменшивши корупцію країна без проблем могла б мати бездефіцитний бюджет і ще на 50% збільшити видатки на оборону.
Саме корупція, яка пронизала України з гори до самого низу – від перших осіб держави до сержанта ДАЇ та рядового клерка – і є головною перешкодою для здійснення реформ. Без яких, у свою чергу, подолання корупції неможливе. Отаке замкнуте коло по-українськи. Розірвати яке без сторонньої допомоги українське суспільство виявилося не спроможним – навіть попри Майдан і криваву війну. І, як би це не прикро було визнавати, лише тиск на українську владу з боку США та ЄС (точніше, не усього Євросоюзу, а Німеччини) може дати шанс на здійснення реформ.
Але чи спрацює останнє американське попередження?
* автор свідомо узяв у лапки слово "еліта", адже назвати справжньою елітою чинне керівництво країни та українських політиків загалом не варто в принципі. Справжня українська еліта нині плекається в боях із російською армією на Донбасі і з внутрішнім ворогом в тилу.
